о. Й. Августин, Духовне розпізнавання

На нас постійно діють два світи – добрих і поганих духів. Ми стаємо місцем «духовної боротьби» або, за св. Павлом, боротьби між тілом і духом. «І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете» (Гал. 5, 16-17). З одного боку, людина підлягає спокусам злого духа, з другого – дії доброго духа. Оскільки «тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці» (1 Кор. 13, 12), і тому нам важко відрізнити дію різних духів. Злий дух не хоче бути розпізнаним і виявленим, вміє пристосуватися до людської ситуації, вміє приймати вигляд ангела світла (пор. 2 Кор. 11, 14).
Ціль духовного розпізнавання – розпізнати в кожній ситуації і виконувати Божу волю, незалежно від внутрішнього стану людини і зовнішніх умов; Божої волі, яка мені об’являється «дією доброго духа». В духовному розпізнаванні людина запитує сама себе, користаючись також з розпізнавання Церкви (духовне керівництво, розпізнавання в спільноті, послух владі), пізнаючи, яке з багатьох натхнень, прагнень і внутрішніх порухів походить від Бога, а яке є проявом людських пожадань, добре спрямовуваних дияволом.
Св. Іоан Апостол перестерігає: «не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони» (1 Ів. 4, 1), що означає: не довіряйте кожному своєму бажанню, кожному внутрішньому імпульсові, натхненню, але досліджуйте – чи походять від Бога чи тільки від нас самих або від диявола.
Джерелом фальшивих прагнень і натхнень можуть бути також люди – «фальшиві пророки». Зауваження св. Іоана, що «неправдивих пророків багато з’явилося в світ» (1 Ів. 4, 1), актуальне і сьогодні. «Ви спокушуєте один одного» – говорить диявол в книжці Фроссарда – «збільшуючи довкола себе речі, які є об’єктом пожадання, а несправедливість в їхньому поділі пробуджують в одних пожадання, а в інших – гнів. Нема потреби користуватися класичними способами одержимості, щоб відірвати вас від Бога, ви самі це робите один з одним».
Вирішальним критерієм духовного розпізнавання може бути лише наслідок такого діяння: «Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мт. 7, 20). Добрими можна вважати тільки ті натхнення, імпульси або прагнення, які видаються добрими не тільки на початку і в процесі реалізації, але, передовсім, видають плоди більшого добра: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,лагідність, здержливість: Закону нема на таких!» (Гал. 5, 19-23).
Коли ми ще не маємо досвіду духовного розпізнавання, то важко буде передбачити – які плоди можуть принести конкретні бажання, почуття і натхнення. І тому нам треба бути, з одного боку, дуже розторопними, молитися про світло Святого Духа, з другого боку, користуватися допомогою досвідченого духівника, який не буде робити за нас вибір, але допоможе прояснити всі нюанси, які ми повинні усвідомлювати в особистому духовному розпізнаванні.
Одноразове розпізнання і відкинення імпульсу, що веде до зла, ще не означає, що він зник назавжди. В новій ситуації він може повернутися з новими силами і в новій «масці». Це саме і з імпульсами, що ведуть до добра – кількаразове розпізнання не є гарантією непомильності в інших випадках.
Незважаючи на постійні зусилля можемо помилятися і піддаватися впливам злого духа. Св. Ігнатій заохочує нас: «Коли відчуємо та впізнаємо ворога людського роду за зміїним його хвостом і за злою метою, до якої провадить, то тоді душі, яку він у такий спосіб спокушав, корисно переглянути увесь перебіг добрих думок, ним навіяних, тобто і початок, і як крок за кроком злий дух намагався змусити її відійти від тієї розкоші та духовної радости, що в них вона перебувала, і як кінець-кінцем привів її до свого злого наміру. Цей досвід, сприйнятий і засвоєний, допоможе нам надалі уникати таких-ото характерних для ворога пасток» (ДВ 334).
В постійному «вивченні духів» Правила св. Ігнатія будуть великою допомогою, тому що «допомагають відчувати і розуміти, принаймні до певної міри, різні порухи, викликані в душі: добрі, щоб їх прийняти, і погані, щоб їх відкинути» (ДВ 313).