Послання від 25 квітня 1991 р.
“Дорогі діти, сьогодні Я закликаю вас: хай ваша молитва буде молитвою серцем. Хай кожен з вас знайде час для молитви, щоб відкрити в ній Бога. Я не хочу, щоб ви говорили про молитву, але щоб ви молилися. Хай кожен ваш день буде наповнений молитвою подяки Богу за життя і за все, що у вас є.
Я не хочу, щоб ваше життя протікало в розмовах — прославляйте Бога справами. Я з вами і дякую Господу за кожну мить, проведену з вами. Спасибі, що відповіли на Мій заклик“.
“ЦЕ Я, ПОЛЬ!”
“Як молитися серцем?” — часто питають паломники і бувають дуже втішені, отримавши відповідь на це запитання при зустрічі з великою гростотою Меджугор’я. Прибувають паломники з інтелектуальними питаннями, а повертаються зі здоровим глуздом дітей, для яких відкриті таємниці Царства Божого.
Одного разу в церкві священик із Франції чудово проілюстрував нам молитву серцем, розповівши про одну подію в Парижі.
Всі дні Поль проводив на вулиці, і його знали парафіяни церкви св. Якова, на паперті якої він жебрачив. Вірною його подругою була пляшка. На цироз печінки, вказував колір його обличчя який не обіцяв нічого доброго. Жителі кварталу розуміли, що скоро його не стане, але, не засмучувались цим.
Лише одна добра жінка, мадам N.. якось вирішила порозмовляти з ним. Вона помітила також, що вранці, залишаючи на якийсь час своє місце на паперті, Поль заходив у церкву (постійно порожню) і сідав на стілець в першому ряду перед кивотом. І сидів просто так, нічого не роблячи.
І ось вона запитала його:
– Поль, я бачу, що ти часто заходиш у церкву. Але що ти там робиш цілу годину, нерухомо сидячи на стільці? У тебе немає ні вервиці, ні молитовника, деколи ти навіть трохи дрімаєш… Що ж ти там робиш, молишся?
– Як це я можу молитися? З тих пір, як я зовсім малим ходив на “катові” (тобто на уроки катехизису), я забув всі молитви! Я більше нічого не пам’ятаю! А те, що я роблю, це дуже просто: я сідаю перед кивотом, де Ісус зовсім один в цій маленькій коробці, і говорю Йому: “Ісус! Це я, Поль! Я прийшов Тебе відвідати!” І потім залишаюсь там якийсь час, тільки і всього!
Мадам N. від подиву втрачає дар мови. Все це закарбовується у неї в пам’яті. А дні йдуть один за одним як і раніше. Але одного разу Поль зникає. Захворів? Можливо, помер? Вона розпитує людей і дізнається, що він у лікарні. Вона іде до нього і застає бідолаху у критичному стані: сірий коло обличчя, типовий для вмираючих, страшний діагноз…
Вона знову приходить наступного дня і готова почути сумну новину. Але диво! Поль прямо сидить на своєму ліжку, свіжопоголений, з живими очима. Обличчя його світиться невимовним щастям і світлом.
Мадам N. протирає очі.
— Поль! Неймовірно, але ти воскрес! Ти став зовсім іншим, що з тобою відбулося?
-Цього ранку мені було дуже погано; і раптом я бачу, хтось стоїть біля мого ліжка. І такий гарний, такий гарний… Ти не уявляєш! Він мені посміхнувся і сказав: “Поль! Це Я, Ісус! Я прийшов тебе відвідати”.
“Молитися серцем“? Це означає прийти до Бога таким, який ти є, зі всім, що у тебе є. А якщо немає нічого прийти з цим “нічого”. Як бідна вдова з Євангелія, Поль, без сумніву, втішив Ісуса більше, ніж багато інших…
Сестра Емануель”Меджугор”є 90-ті роки Торжество серця”(Львів-2010″Ріки води живої”)
