ЧОМУ БІЛЯ ЯСЕЛ БУЛИ ОСЕЛ І ВІЛ
У той час, коли Йосиф і Марія йшли до Вифлеєма, один з ангелів зібрав усіх тварин, щоби вибрати з-поміж них тих, які найкраще могли б допомагати Святій Родині в стаєнці.
Першим, звичайно ж, запропонував свої послуги лев: - Тільки цар звірів гідний служити Цареві світу, -заричав. - Стану біля входу й роздеру кожного, хто наблизиться до Дитятка!
- Ти надто різкий, - сказав ангел.
Після цього наблизився лис. Із хитрою й водночас невинною міною сказав:
- Я найбільше підходжу. Щодня вранці крастиму для Сина Божого найліпший мед і свіженьке молоко. Щодня також приноситиму Марії та Йосифові чудову курку.
- Ти надто нечесний, - сказав ангел.
Підійшов павич, гордий і прекрасний. Розпустив свій чудовий хвіст кольору веселки й промовив:
- Перетворю ту вбогу стаєнку на царський палац, прекрасніший за палац Соломона!
- Ти надто пихатий, - сказав ангел.
Багато тварин пройшли перед ангелом, і кожна вихваляла свій дар. Марно. Ангел ніяк не міг знайти відповідної. Однак якоїсь миті побачив, що осел і віл далі продовжували працювати з опущеними головами на полі селянина, неподалік від стаєнки.
Ангел покликав їх.
- А ви нічого не можете запропонувати Дитяткові?
- Ні, - сумно відповів ослик і опустив довгі вуха.
-Ми не навчилися нічого, крім покори й терплячости. За будь-що инше нас б'ють!
Але віл несміливо, навіть не підіймаючи очей,
сказав:
- Ми хіба що могли б час від часу відганяти мух нашими хвостами.
Ангел нарешті усміхнувся й сказав:
- Саме ви підходите, щоби бути біля ясел!
Ісус народився в бідності, серед простих і щирих людей. Оповідання нагадує нам, що ослові й волові з Вифлеємської стаєнки теж були притаманні особливі чесноти: покора, лагідність, терплячість. Чесноти, про які сучасний світ, побудований на насильстві, зовсім забув.
