Чи може Господь дарувати благодать покаяння людині, яка в минулому дуже згрішив(ла), а потім захворів хворобою Альцгеймера або іншим дегенеративним захворюванням, яке призводить до нездатності відповідати за свої вчинки?
Така ймовірність особливо наголошує на необхідності постійно пильнувати і ніколи не відкладати час нашого покаяння. З кожною людиною може трапитися біда, яка призведе до нездатності покаятися і просити вибачення. Ось чому в Попільну середу Церква виголошує молитовне звернення: «Виправімо наше життя, бо ми через незнання згрішили. Та нехай не наздожене нас раптова смерть. Ми шукаємо час для покаяння і не можемо знайти його».
Сам Бог згадує про цю трагічну можливості: «Не зволікай звернутися до Господа і не відкладай з дня на день, бо раптово знайде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти» (Сир 5,8-9). «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський», – говорить Господь в Євангелії від Матвія (25,13).
Особливо ж на думку про те, що одного разу у людини може більше не бути можливість покаятися, наводить наступний євангельський уривок: «Ви знаєте, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би і не дав підкопати свій дім. Будьте ж і ви готові, бо, в який час не думаєте, прийде Син Людський (Лк 12,39-40).
Згідно з тлумаченням святого Григорія Великого, цей злодій – диявол. Григорій Дивословов дає таку інтерпретацію цього уривку: «Бо, через незнання господаря, злодій підкопує будинок, тому що коли дух засинає на сторожі себе самого, тоді непередбачена смерть, приходячи, вривається в житло нашої плоті і вбиває того господаря, якого застає сплячим, тому що коли дух не передбачає майбутньої шкоди, тоді смерть викрадає його, незнаючим, до покарання. Але він став проти б злодієві, якби не спав, бо, побоюючись приходу Судді, який потаємно викрадає душу, він зустрів би Його покаянням, щоб не загинути в нерозкаяності. Останній же час Господь наш благоволив приховати від нас для того, щоб ми завжди могли очікувати його, так що, коли ми не можемо передбачити його, тоді зобов’язуємося постійно бути готовими до нього».
Безумовно, всемогутність і милосердя Господа не знають кордонів, вони можуть зробити пролом в серце грішника навіть в той момент, коли він втратив здатність розумно мислити. Проте не можна забувати про слова Ісуса Христа, який закликав до постійного активного, тобто до постійного стану покаяння, щоб Господь в будь-який момент міг знайти нас готовими.
