НАЙРОЗУМНІШИЙ СИН
Багато років тому жив чоловік, який мав трьох синів. Дуже любив їх. Завдяки мудрості й важкій праці впродовж багатьох років йому вдалося назбирати трохи грошей і купити невеликий маєток.
Коли постарів, почав думати, як йому поділити між синами те, чим володів. Одного дня, коли вже був дуже старий і хворий, вирішив випробувати синів, щоби переконатися, який із них найрозумніший.
Отож покликав їх до свого ліжка. Дав кожному п'ять сольдо [італійська мідна монета, якою користувалися до 1947 р. – Пер. ]і попросив, щоби купили щось, що заповнило б його порожню кімнату. Кожен із синів узяв гроші й вийшов, щоби виконати бажання батька.
Найстарший син вважав, що це легке завдання. Пішов на ринок і купив перше, що трапилося йому на очі, – сніп соломи. Другий син розмірковував кілька хвилин. Обійшов цілий ринок, оглянув усі крамниці й купив чудові пера. Наймолодший син думав довго. "Що коштує лише п'ять сольдо й може заповнити цілу кімнату?" – міркував. Через багато годин роздумів нарешті знайшов те, що відповідало вимогам, і його обличчя просвітліло. Пішов до маленької крамнички, що сховалася в бічній вуличці, й купив за п'ять сольдо одну свічку та один сірник. Повернувся додому задоволений, водночас бажаючи якнайшвидше дізнатися, що купили його брати.
Наступного дня троє синів зібралися в кімнаті батька. Кожен приніс свій подарунок, те, що мало заповнити кімнату. Першим найстарший син розстелив на підлозі солому, але, на жаль, вона вкрила лише частину долівки. Другий син показав пера, були дуже гарні, але заповнили лише два кутки кімнати.
Батько був дуже розчарований ідеями своїх двох старших синів. Тоді молодший став у центрі кімнати. Всі дивилися на нього з цікавістю, гадаючи, що ж він купив.
Хлопець сірником засвітив свічку, і світло цієї єдиної свічки заповнило цілу кімнату. Всі усміхнулися.
Старого батька дуже втішив подарунок наймолодшого сина. Дав йому всю свою землю й гроші, бо зрозумів, що це хлопець досить розумний, щоби правильно розпорядитися маєтком, і розсудливо заопікується своїми братами.
Щось подібне на цю історію, яку розповіло нам це африканське оповідання, сталося цими днями. Це зимові холодні дні, бо низька температура, але вони також зимні й порожні через те, що надто багато егоїзму в людських серцях.
І раптом запалюється Світло, що наповнює світ, маленький промінчик, який підтримують і поширюють люди доброї волі. Євангеліє називає його "світлом поганам". Ми всі повинні бути його свідками.
