Елісон п’ять років, я добре знаю її матір, Мері Макдонел; вони живуть недалеко від Чікаго. Мері часто дратує мене, тому що її дочка напам’ять знає мої касети на англійському про Меджугор’є. Вона повторює цілі тиради з них, відтворюючи також і мої граматичні помилки… ох! Одного разу Елісон питає свою матір:
– Мама, а є свята Елісон?
– Е… ні, моя хороша, шкода, але я думаю, що такої святої немає…
– Тоді, мама, це буду я!
І з цього дня Елісон серйозно працює над своїм проектом стати святою і не пропускає жодного випадку, надхненного Провидінням. Коли в їх сім’ї з’явилася книга “Діти, допоможіть моєму Серцю перемогти!” мама почала читати її Елісон. Малятко не хотіло відірватися від книги до останньої сторінки, жадібно ковтаючи кожне слово. Закінчивши читання, мати хотіла перейти до інших справ, але дівчинка зажадала:
– Ні, мамо, давай прямо зараз, негайно почнемо молитися і приносити жертви, щоб допомогти Пресвятій Діві!
Мері пережила навернення завдяки Меджугор’ю; вирвавшись зі свого минулого, швидше похмурого, ніж світлого, вона гостро відчуває, що якщо їй вдалося уникнути безодні, то лише завдяки молитві. І Мері погоджується, але питає:
– Зрозуміло, моя хороша, але як, по-твоєму, це зробити?
– Е… підемо в мою кімнату.
Кімната Елісон схожа на кімнати всіх американських дітей: нагромадження всякого роду іграшок і речей. Перш за все Елісон оглядає свої найдорожчі ляльки. Вибирає найулюбленішу, протягує матері і заявляє:
– Віддамо цю Кейт (її молодша сестричка). А це Дону (її братик Дональд).
І потім зі спокоєм і радістю, що вражають її матір, маленька Елісон бере одну за іншою всі свої улюблені дрібниці і розподіляє їх між знайомими дітьми: “Це — тому, це — тому…” Справжнє спустошення! Мері ледве стримує сльози.
Цього дня жертви Елісон тільки почалися. Мері деколи говорить мені: “Я задаюся питанням, що Бог готує для неї?..” Мері рахує дочку справжнім подарунком для сім’ї, особливо дорогим завдяки присутності її духу.
Одного разу, коли Елісон з матір’ю були в церкві, вона замітила ладан, що палився перед виставленими Святими Дарами.
– Мамо, що це?
– Це ладан, моя хороша. Бачиш, він піднімається, як наші молитви, він підноситься до Неба, ти відчуваєш, як він добре пахне?
-О, мамо, ладан йде мені прямо в серце!
-Ні, моя хороша, не в твоє серце, а в Небо!
– Але, мама, Небо у мене в серці!
Падре Піо бачив незриме. Чим більше він уподібнювався Христу тілом і душею, тим більше захоплювала його краса дітей і та першорядна роль, яку вони покликані зіграти в наші часи, коли переважна більшість людства збилась зі шляху Божого. Він любив повторювати: “Діти врятують світ!” Одного разу, відчуваючи завершення свого шляху, він призвав одного молодого брата зі свого монастиря, в якому вбачав полум’яну душу.
– Андреа, — сказав він, — послухай мене гарненько: досить п’яти мільйонів дітей, щоб врятувати світ. Коли мене тут вже не буде, створюй групи дітей. Вчи їх молитися, поклонятися, вчи їх приносити жертви. Хай всі присвячують себе Непорочному Серцю Діви Марії. Зараз це найважливіше.
З тих пір о. Андреа д’А., не дивлячись на свої скромні можливості, збирає справжню армію маленьких дітей, що моляться, як до того закликають Фатімські послання. Він охоче визнає, що понад усе на його заклик відгукуються групи з Меджугор’я. Під час однієї багатолюдної зустрічі в США, присвяченої Меджугор’ю, він поділився з нами тим, що довірив йому Падре Піо, і голосно вигукнув:
– У мене вже є один мільйон дітей, де мені узяти ще чотири? Що, якщо ми, французи, дамо Богу наш мільйончик дітей? Після всіх дурощів, що ми натворили в останні десятиліття, і серед іншого—наших законів це було б не так вже погано!..
Госпа закликає нас “відкритися Богу-Творцеві і стати активнішими”… Так от, у мене є для Неї хороша новина: наші херувими, вони-то дуже активні!
До нас постійно йде потік зошитів від дітей, де вони “розписують свої перемоги” після принесених молитв і жертв. Ось декілька почерпнутих звідти молитв:
• Ми переможемо, Марія, обіцяю Тобі… спасибі заздалегідь (Од, 9 років).
• Спасибі, Ісус, що запалив світло для тих, хто в темноті (Віолен, 7 років)1
• Марія, я завжди всього боюся. Я прошу Тебе допоможи мені перемогти мій страх, я протягую Тобі мої руки, дай мені Твою — мені потрібно навчитися плавати (Аврора, 10 років).
Якщо так, Ти не зобов’язана читати мій лист, але я його продовжую, тому що я упевнена, що Ти його прочитаєш (Лист Міріам).
• Марія, зроби, щоб було багато радості у житті, якщо її буде мало, я Тобі допоможу (Бландіна, 11 років).
• Марія, допоможи мені сказати “ні” війні, яку я іноді підбурюю. Амінь (Симон, 13 років).
• Марія, молися за моїх дідуся , бабусю, спасибі, що відповіла на мій заклик (Армель, 9 років).
• Мої молитви — один Розарій за сліпих до Бога, шість десятків за жінок, які думають зробити аборт, один Розарій за людей, пропащих від алкоголю (Амандину, 7 років).
• Ти, Яка захищаєш країну від війни, перешкодь їм вбивати один одного, оскільки я знаю, що Ти це можеш. (Одрі, 9 років).
• Спасибі, що дала мені маму, яка мене любить (Анаїс, 9 років).
•Ти наймиліша, я упевнена, що Ти переможеш (Люсі, 7 років). Тут, на землі, неможливо оцінити, яку роль зіграла маленька Жасінта з Фатіми в планах Божих. їй було всього шість років, коли Пресвята Діва призвала її приносити жертви за грішників. Хто, з навчаючих сьогодні дітей основам віри, осмілиться залучати їх до такої справи, до такого самопожертвування, що невимовно впливає на Серце Боже? Стільки дорослих відмовляється від цього… Але все більше і більше батьків беруться за руку Госпи і учать своїх дітей.
Так, деякі діти настільки активні, що деколи розплющують очі своєму оточенню. Матье сім років, і друг їх сім’ї, священик, залучив його до участі протягом року в молитві Дітей, що “Поклоняються”. На початку наступного року мати йому зауважила:
• Ти вже ходиш на катехизацію, для чого ж тобі ходити ще до Дітей, що “Поклоняються”?
• Але, мама, як ти не розумієш? На катехизації я пізнаю Ісуса, а у Дітей”, що “Поклоняються”, вчуся Його любити!
Іноді під час деяких “дитячих місій” ми пропонуємо найменшим закрити очі і запитати у свого серця, який подарунок вони могли б запропонувати Діві Марії. І коли ми питаємо: “Хто знайшов, що подарувати?”, майже всі піднімають руки і кричать: “Я! я!” І доводиться втручатися, щоб збори не перетворилися на “Форум тих, що дарують”.
Викладачі деколи заявляють зі сльозами на очах: “Після всього, що відбулося, ми вже не можемо викладати катехизм, як раніше…” Так, я думаю, що в ці дні, до заходу сонця, Госпа відвідує серця дітей і радіє, маючи доверху заповнений Свій кошик скарбів…
Коли наступний збір пожертвувань?
с.Емануель “Меджугор”є 90 ті”Торжество серця”
