Колись, в маленькому містечку в Люксембурзі один капітан лісової охорони вів розмову із продавцем м’ясних виробів. І – старша жінка увійшла в крамницю. Продавець перервав розмову, питаючись її, чого хоче. Довідався, що прийшла попросити трохи м’яса, хоч не мала грошей. Капітана розвеселила ситуація. Він вмішався: «Тільки трохи м’яса… І скільки ти збираєшся їй дати?»
Жінка сказала продавцеві: «Нажаль в мене немає грошей, але я вислухаю за вас Службу Божу.» І м’ясник, і капітан були байдужі до релігії, так що почали робити собі жарти із тих слів.
Вкінці м’ясник сказав: «Значить так. Ти підеш і вислухаєш Службу Божу за мене, вернешся, і я тобі дам стільки, скільки вартує Служба Божа.» Жінка пішла. Вернулася пізніше. Підійшла до прилавка, і продавець мовив: «Отже добре, подивимось.»
Взяла вона листок паперу і написала на ньому: «Я вислухала Службу Божу за вас.» Він поклав папір на одну шальку терезів, а малу кісточку – на другу. Вага не хитнулася. Потім – замінив кісточку на кусень м’яса, але папір далі важив більше. Оба чоловіки почали відчувати сором через свої жарти, але продовжували гру. Роздратований продавець перевірив вагу, але вона була справна. – Що ж ти бажаєш, мила жінко? – Щоб я подарував тобі цілу баранячу ногу?..
Притім він поклав баранячу ногу на шальку, але папір важив більше, ніж м’ясо. Ще поклав більший кусок м’яса на терези, але папір і його переважив. Це так вразило м’ясника, що він навернувся, і обіцяв щодня давати отій жінці належну їй порцію м’яса.
Щодо капітана, то він покинув крамницю інакшою людиною, і став палким прихильником щоденної участі у Богослужбі.
Два його сини стали священниками: один – єзуїтом, другий – Отцем чину Пресвятого Серця.
Отець Станіслав завершив історію, мовлячи: «Це я – із згромадження Пресвятого Серця, а капітан був моїм батьком.» Після того випадку капітан став відвідувачем щоденної Служби Божої, а його діти були навчені йти за ним.
Пізніше, коли його сини стали священниками, він радив їм щоденно і добре відправляти Службу Божу, і ніколи по власній вині не пропускати Жертви Св. Літургії.
Якщо історія подобається вам, поділіться нею з другими. Також запам’ятайте, що щоденна свята Служба Божа тримає диявола здалеку.
Оповідання дійшло до нас від вже померлого Отця Станіслава.
26.02.08, м.Львів (переклад з англійської К. Петришин)
