Вирішила написати про те,як Тадей допомагав мені.Дізналась про його ласки ще в школі,від тоді всі екзамени і сесії проходять з його допомогою.Також слід зазначити ,що як тільки з’являються якісь побутові проблеми ,після навіть коротенької молитви він неодмінно допомагає.
З його допомогою жити набагато простіше,тому закликаю всіх спробувати попросити опіку Тадея і він обов’язково допоможе Вам!
Познайомилися я з Анею, провадячи прощу в один з інших регіонів – кожна з нас їхала у своїх намірах і мала за кого просити. Ми швидко розговорилися, бо обоє молоді й маємо спільні інтереси, тож поділилися з легкістю своїми проблемами, бідами, знаннями як то можна подолати – які молитви молитися в конкретних випадках. Я сама Ані багато розповіла про себе, що пізніше дивувалася, як так швидко відкрилася людині, але й Аня була чесна зі мною. І от що вона розповіла.
Коли була Аня в 11 класі, треба було їй здавати випускні екзамени в школі, але Аня, яка ніколи не відзначалася відмінною успішністю, не дуже тим переживала – продовжувала гуляти вечорами, веселитись і відпочивати з друзями по можливості. Батьки, на диво, не дуже й змушували її. Якось так вийшло, чи вона поцікавилась чи батьки самі почали ту розмову, і виявилось, що вони зовсім в свою дитину не вірили. Не вірили, що вона може здати ті екзамени добре, бо ж всі роки не дуже вчилася й останні місяці перед іспитами не відзначалася старанністю. То дуже зачепило Аню. Вона щосили хотіла довести рідним, що може таки скласти ті іспити добре. Аня не думала щиросердно й довго вчити всі білети – часу було мало, а питань, здавалося, море. І тоді бабуся порадила їй молитися Дев’ятницю до Юди-Тадея, який помагає у біді й особливо складних ситуаціях. Дівчина вивчила по одному! білету, який вона собі вибрала, і так з кожного предмета й пішла на екзамени. На кожному екзамені з іншого предмету вона витягла той білет, який вивчила – один єдиний. Так колишня «хорошистка» склала всі екзамени на найвищі бали. Радості батьків не було меж, злі язики говорили, що батьки заплатили великі гроші за то і лише Аня знала правду – знала свого рятівника. Вона постановила собі, що напише то в книжку, аби люди знали про його чуда – так підказувало серце . Але людське серце таке перемінне – постановила – та й забула. Йшли роки, дівчина вже й освіту отримала, вже й роботу знайшла, але до того дня, як ми зустрілися, вона призналася, що та невиконана обіцянка досі залишилась каменем на душі, час від часу нагадує про себе, а при молитві відчуває, ніби та її молитва до Святого Юди-Тадея більше не почута і то гнітить її.
За відпущення тої її вини й за те, щоб її молитва зажди була почута ділюся цією історією з Вами від імені Ані.