Щороку 8 вересня Церква святкує свято Різдва Марії, під час якого наголошує, що сходить досвітня зоря, провісниця нового дня: народження Діви провіщає народження Ісуса, Другий Ватиканський Собор висловлює влучну думку про народження Діви. У VIII розділі Догматичної Конституції про Церкву Lumen gentium цілком присвячений Діві Марії, читаємо: “Разом з Нею, величною Донькою Сіону, після довгого очікування здійснення обітниці, приходить повнота часу, настає нова економія спасіння, коли Син Божий прийняв від Неї людську природу, щоб через тайну Свого Тіла звільнити людину від гріха” (LG 55).
Щоб зрозуміти роль Марії та вирішальний поворот у справі Спасіння, що звершився з її появою, треба спершу представити декілька понять, що стосуються Божого плану сотворіння, тобто абсолютно центрального місця Христа. Це Христос є первородним з усіх сотворінь, а все було створене через Нього і для Нього. Це Він є центром творіння, що поєднує у Собі всіх небесних (ангелів) та земних істот (людей). Після гріха прабатьків (Адама та Єви), який зробив людину рабом Сатани і спричинив болісні наслідки (страждання, труд, хвороби, смерть…), Ісус прийшов як Спаситель, щоб відкупити людство з наслідків гріха і через Свою Кров та Хрест примирити з Богом усе, що в небі та на землі.
Усе було створене в перспективі приходу Христа: від цієї христоцентричної позиції залежить роль кожного сотворіння,
присутнього вже від правіків у Божому задумі. Воплочене Слово і первородним творінням, тому Та, в котрій мало звершитися це втілення, зв’язалася з Ним у Божому задумі перед усім іншим сотворінням. Звідси й унікальний зв’язок між Марією та Пресвятою Трійцею, котрий чітко проявляється в момент Благовіщення.
Христові та Його приходу як Спасителя належить центральне місце: отож вся історія людства зосереджується на народженні Ісуса, яке отримує назву появи часів. Попередні віки – це “час очікування”, а наступні – “кінець часів”. Разом з народженням Марії історія людства робить великий поворот: завершується час очікування і починається період реалізації. Марія є новою жінкою, новою Євою: з Неї приходить Відкупитель і постає новий Божий народ. Уже перші Отці Церкви, зокрема св. Юстин і св. Іриней, часто використовують порівняння Єва – Марія: Єва – Мати живих, Марія – Мати відкуплених, Єва дає людині плід смерті, а Марія дає людству Христа, плід життя.
Безперечно, ми хотіли би пізнати багато деталей, що стосуєються Марії, та джерела їх не подають. Євангелія не історично-біографічні книги, а історично-спасенні. Це проповідування “благої звістки”. У них немає місця тому, що було б цікавим лише людям, але не становило жодної цінності для спасіння. Саме тому там не вистачає багатьох відомостей, котрі цікавили б нас з огляду на свою біографічну цінність, проте не становили б жодної цінності щодо мети послання, котре євангелисти хотіли нам передати.
Представляємо декотрі з тих проблем. На багато запитань ми не знайдемо конкретної та однозначної відповіді, проте на декотрі з них зможемо відповісти з досить високою ймовірністю або ж збагнути декотрі вибірки, зроблені євангелистами.
Коли народилася Матір Божа? Колись давно вибирали різні дати, що завжди пропонували з культових, а не історичних причин. Пізніше стало переважати 8-ме вересня – навіть якщо, історично безпідставно і, відрахувавши від нього дев’ять місяців, було прийнято дату зачаття Марії, тобто свято Непорочного Зачаття, яке припадало на 8-ме грудня. Для того, щоб визначити рік народження Марії, можемо лише взяти до уваги дату народження Ісуса також непевну, але досить імовірну. Якщо дівчата в ту епоху виходили заміж у віці 12-14 років, то Мати Божа могла народитися близько 20-го року до Христа. Виникає досить переконливіша думка, що це могло бути тоді, коли Ірод Великий почав розбудову єрусалимського Храму. Якщо прийняти це як достовірність. то можна сказати, що коли людина будувала новий храм з каміння, Бог приготував Собі справжній храм з тіла.
Де народилася Мати Божа? Найбільш імовірно, це відбулося в Єрусалимі або Назареті. Ці оба міста мають древню традицію та археологічні й культові пам’ятки. Ми надаємо перевагу Назарету, бо саме там уперше зустрічаємо цю скромну Дівчину.
Це місто розташоване в укритті: місцевість на схилі узгір’я, в якій тоді проживало близько двохсот мешканців, які оселилися в скельних гротах. Назарет ніколи не згадувався ні в Старому Завіті, ні в Талмуді. Ані в творах єврейського історика Йосифа Флавія. “Чи може бути щось доброго з Назарета?” – скаже Натанаїл Филипові (Ио. 1, 46).
До якого покоління з дванадцяти поколінь Ізраїлю і до якого роду належала Марія? Без сумніву, Вона належала до дуже скромного роду, бо в іншому випадку св. Лука сказав би нам щось про це – адже потурбувався про те, щоб показати у своєму Євангелії родину Єлизавети (див. Лк. 1, 5) та пророчиці Анни (див. Лк. 2, 36).
Бог цінує покору та прихованість – Він не зважає на велич людини, її заслуги чи те все, що є важливим у людських очах.
Про Марію: “Покірна і вища від усілякого створіння” – так охарактеризував Її італійський поет Данте Аліґєрі. Вона не мала жодних рис, за які б Її люди вважали визначною, заслуженою та шанованою особою у суспільстві, в якому Вона жила. Уся Її цінність у тому, що Бог обрав Її та обдарував роллю, що перевищувала всі людські почесті (хто з нас має силу вознести жінку до достоїнства Матері Бога?) і завжди вповні відповідала на очікування Свого Господа.
Про нас: Також кожен з нас уже з прадавніх часів існував у задумах Бога. Ми повинні виконати роль свого спасіння та спасіння інших. Роль, яку Бог призначив кожному з нас і дав пізнати через життєві обставини і «таланти» (матеріальні блага й особисті здібності), котрими нас обдарував. Наша велич залежить від того, як ми відповідаємо Богові та якими є в Його очах.
