Коротка історія
Празник Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних празників, але, як історія знайдення св. Господнього Хреста, так і історія установлення празника, покриті серпанком різних легенд і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди.
Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння св. Хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про те, що властиво становить цей празник та про що говорить сама назва празника: Воздвиження, що значить Піднесення, цебто осібний урочистий обряд почитання і прославлення св. Хреста.
Історики Східньої Церкви загально годяться в тому, що передусім дві події дали мотив до установлення цього празника: віднайдення св. Господнього Хреста в 4 ст. і його повернення з перської неволі в 7 столітті.
Початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресіння, що його збудував св. Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі.
Це посвячення відбулося дуже врочисто за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після посвячення храму було врочисте воздвиження віднайденого св. Хресного Дерева. В часі воздвиження нарід багато разів взивав „Господи помилуй”. Відтоді Східня Церква щорічно святкує пам'ять посвячення храму Господнього Воскресіння 13 вересня, а празник Воздвиження Чесного Хреста 14 вересня.
Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході це повернення св. Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 р. був здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Чотирнадцять літ пізніше цісар Іраклій (610-641) по своїй перемозі над персами відзискав св. Хрест і приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтепер празник носить назву: „Всемірне – це є всесвітнє – Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста”. Тому, що празник Воздвиження нагадував Христове розп'яття і смерть і ставився нарівні з Великою П'ятницею, то від найдавніших часів стало звичаєм св. Церкви в цей день зберігати строгий піст.
Тропар та кондак
Тропар, глас 1 : Спаси, Господи, людей твоїх і благослови насліддя твоє, перемоги благовірному народові на супротивників даруй і хрестом твоїм охорони люд твій.
Слава, і нині: Кондак, глас 4: Вознісся ти на хрест волею своєю. Новому людові твоєму, що твоє ім'я носить, даруй щедроти твої, Христе Боже. Возвесели силою твоєю благовірний народ, перемоги на супротивників дай йому, що за посібник має твоє оружжя миру, непоборну перемогу.
1 послання святого апостола Павла до Коринтян 1, 18-24
Браття, слово про хрест є глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, є сила Божа. Писано бо: Знищу мудрість мудрих, і розум розумних зведу нінащо. Де мудрий? Де вчений? Де дослідник віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, ми проповідуємо Христа розп'ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу премудрість.
Євангеліє від Івана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35
В той час архиєреї і старші вчинили раду на Ісуса, щоб убити Його, і привели Його до Пилата, кажучи: Візьми, візьми, розпни Його. Мовив їм Пилат: Візьміть Його ви і розпніть, бо я не знаходжу в Нім вини. Відповіли йому юдеї: Ми маємо закон, і по нашому законі Він мусить вмерти, бо Він зробив Себе Сином Божим. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. Вернувся він знова у претор і каже Ісусові: Звідки Ти є? Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат: До мене не говориш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити Тебе, і маю владу розп'ясти Тебе? Відповів Ісус: Не маєш ти ніякої влади надо Мною, якби не дано тобі згори. Тоді Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судищі, на місці, що зветься літостротон, а по-єврейському — гаватта. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: Ось ваш цар. Ті закричали: Візьми, візьми, розпни Його! Пилат же каже їм: Царя вашого маю розп'ясти? Відповіли первосвященики: Ми не маємо царя, тільки кесаря. І видав Його їм на розп'яття. І взяли Ісуса і повели. І несучи Свій хрест, вийшов Він на місце, зване Лобне, яке по-єврейськи називається Голгота, де й розп'яли Його; і з ним інших двох, звідси і звідти, а посередині Ісуса. Написав же Пилат і напис, і поклав на хресті. Було ж написано: Ісус Назарянин цар юдейський. Цей же напис читали багато з юдеїв, бо близько міста було місце, де розп'яли Його. І було написано по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи. І стояли при хресті Ісусовім мати Його, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня, якого Він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жінко, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини взяв її учень до себе. По тому Ісус, знаючи, що все звершилося, схиливши голову, віддав духа. А юдеї, тому що була п'ятниця, щоб не осталися на хресті тіла в суботу, бо був Великдень тієї суботи, просили Пилата, щоб переламати їм кості і їх зняти. Вояки прийшли і переламали кості першому і другому, що були з Ним розп'яті. Та коли прийшли до Ісуса і побачили, що Він уже помер, не ламали Йому костей, але один з воїнів коп'єм ребра Йому проколов, і зараз вийшла кров і вода. І той, хто видів, засвідчив, і правдиве є свідчення його.
Проповідь
Чотирнадцятого вересня Свята Церква обходить свято Воздвиження Чесного Хреста. Хрест Ісуса Христа віднайшли, і сьогодні він знаходиться у світі. Коли Константин Великий прийняв християнство, його побожна мама, Олена, поїхала до Святої Землі де Христос жив, і там збудувала багато церков на місцях, де Христос проживав. Найважніше місце – це місце розп’яття, поховання Ісуса, Голгофта. Але ж, де то місце, як знайти, бо то все було знищене? Зараз, по розп’яттю Ісуса Христа, щоб знищити пам’ять про Нього, постановили збутися хреста, на якому Він був розп’ятий. Тому, що то була п’ятниця, а їх субота зачиналася із заходом сонця в п’ятницю, і то була велика субота, їх пасха, щоб якнайскоріше позбутися хрестів, вони вкинули їх до глибокої криниці, в скелі. Однак, це не спинило християн, вони все таки приходили і відвідували святі місця, розп’яття і поховання Ісуса Христа, так, як ви відвідуєте гроби своїх родичів. У 135 році, імператор Андріян, поганин, щоб знищити християнство, і спинити людей відвідувати це святе місце, на тому святому місці збудував поганську божницю в честь божка Юпітера – поставив над Голгофою статую Юпітера, а над гробом Спасителя престіл Венери. Але як каже народна приказка: немає злого, що б вийшло на добре. Тим він не знищив пам’ять про Ісуса, але тою поганською святинею зазначив виразно де якраз Голгофа і гріб Спасителя знаходяться.
Коли княгиня Олена, мати імператора Константина, прийшла в пошуках за місцем поховання Ісуса і Голгофту, всі оповідали їй, що ті святі місця знаходяться під поганською святинею Юпітера, що її збудував Андріян… На її слова, вони розібрали поганську святиню, і там глибоко віднайшли ту криницю, і в криниці знайшли три хрести. Тому, що таблиця, Ісус Назарянин Цар Юдейський, відпала від хреста і окремо лежала, то вони не знали, котрий хрест Ісуса, а котрі розбійників. На пораду Єпископа Макарія, принесли хвору побожну жінку – казали їй доторкнутися хрестів – хрест, після дотику до якого стане оздоровлена, буде хрестом Ісуса. І тим способом пізнали хрест, на якому був розп’ятий Ісуса Христос. Зараз Єрусалимський Єпископ Макарій підніс хрест в гору, а люди перед ним впали на коліна, так, як це і тепер священик робить в свято Воздвиження Чесного Хреста. Частину хреста княгиня Олена передала до імператора Константина, в Царгороді. Частину до Риму, де дотепер знаходиться в церкві Святого Хреста, як також і таблиця, яка була прибита до хреста Спасителя. А частину в посудині зі срібла, лишила в Єрусалимі.
Від самого початку християнства, християни почитали святий хрест. Хрест був СІГНУМ КРІСТІ – символом Ісуса Христа, дорога пам’ятка нашого Любого Спасителя. Коли син іде до війська, то мама звичайно дає йому якусь пам’ятку, або медалик, образок, вервицю, молитвеник, знимку. Це мало вартні, мало що коштують, а для нього, найдорожчі речі, бо то пам’ятка від мами, і вони нагадують йому ту наймилішу, найдорожчу особу на світі – МАМУ. Подібно і Христос лишив нам пам’ятку, хрест, і хрест завжди нам нагадує ту велику любов нашого дорогого Спасителя до нас. От чому ми завжди так набожно і глибоко почитаємо Святий Хрест, і от чому Він висить на стіні в наших хатах, і от чому ми робимо на собі знак Святого Хреста. У двісті сороковому році Тертуліян пише: «Коли розпочинаємо якесь діло, виходимо і вертаємося, одягаємося і роздягаємося, взагалі, при всьому, що робимо, ознаменуємо чоло знаком хреста». Перші християни, як це бачимо,робили знак хреста на чолі пальцем правої руки. З роками повстав звичай хреститися, як це ми сьогодні робимо – хрестимося.
Часто не католики питають нас: чому ви, католики, хреститеся? Відповідь ясна – знаком хреста ми визнаємо нашу віру. Хрест є символом любові – Любові Бога до нас. Ми любимо і почитаємо хрест, бо хрестом Богочоловік виявив свою любов до нас, грішних. Хрест нагадує нам цю велику любов. Цілий світ почитає святий хрест, і хрестився до 16-го століття. Коли протестанти відпали від Святої Церкви 500 років тому, між іншим відкинули святий хрест. В хаті будуть тримати фотографії, пам’ятки від родичів, знайомих, а не пам’ятку Ісуса Христа – святий хрест. Вони будуть цілувати фотографії родичів, дітей, коханих або коханого, а образ Ісуса, або хрест, ніколи – втікають від хреста… Ми знаємо, що святий хрест відганяє від нас злого духа і його спокуси. Як собака втікає перед буком, яким її набито, так диявол втікає від хреста, бо хрестом Ісус побідив диявола. Кажу, диявол втікає, так, а щоб люди втікали від хреста, це не розумію! Читайте історію і пізнаєте, що наша свята віра є тою самою вірою – перших християн.
Завжди звертайтеся до хреста, часто робіть побожно на собі знак святого хреста. Хрест – це найсильніша зброя проти гріха і диявола, а в годині смерті найсильніша підпора. Коли імператор Константин Великий 312 року провадив війну з імператором Максенцієм, то не мав надії, що виграє, бо ворогів було у три рази більше. Він ще не був християнином, хоч багато християн мав у своєму війську. Перед наступом на ворога, побачив він на небі, великий блискучий хрест з написом: ЦИМ ЗНАКОМ – знаменням – ПОБІДИШ. У сні з’явився Ісус Христос, і казав йому вишити хрест на хоругвах. Не казав Христос ховатися або втікати від нього, але, щоб всі прапори несли знак хреста. І пішов імператор Константин у бій і так, як було сказано: ЦИМ ЗНАКОМ ПОБІДИШ, отримав перемогу. Сам став християнином, дав християнам свободу, а його побожна мати в цей час подалася до Святої Землі віднайти святий хрест, бо дістала духовного піднесення від слів: ЦИМ ЗНАКОМ ПОБІДИШ.
Цим знаком побідиш – часто робіть на собі знак хреста, хрестіться, як тільки встанете з ліжка, і коли лягаєте спати, перед і після їди, перед кожною важною роботою, коли вибираєтеся в далеку дорогу – часто, а часто хрестіться. Не встидайтеся Святого хреста – Христос не встидався вмирати на хресті з любові до нас грішних. Але, набожно хрестіться. Родичі, звертайте увагу дітям, щоб набожно хрестилися. Ви дайте їм приклад. За кожний знак хреста, ви одержуєте 50 днів відпусту, що можете передати душам в чистилищі, а знак святого хреста зі свяченою водою, дає вам 100 днів відпусту. Пам’ятайте, що хрест – це найсильніша зброя проти гріха і диявола, а в годині смерті – найсильніша підпора, найкраща пам’ятка від нашого любого Спасителя. Амінь.
о. Василь Анин
"Сівач", вересень 2011
Для створення сторінки використано такі видання:
Ю. Пізнай свій обряд. – Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Джерело: www.ugcc.org.ua
