Переставлення святого Івана Богослова
Іван Богослов був родичем Ісуса, молодшим братом св. Якова Заведеєвого, наймолодшим з апостолів і, як він сам говорив, "учнем, якого любить Ісус". Написав Євангеліє, три послання і єдину новозавітню пророчу книгу "Одкровення".
Іван Богослов був великим учителем любові і єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю. Він помер 100 року після народження Христа у віці 94 років. Св. Епіфаній оповідає, що коли Іван постарівся і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де кожного разу повторював тільки оці слова: "Мої дітоньки, любіть один одного". А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: "Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить".
2 послання ап. Павла до Коринтян 6, 16-7, 1
Браття, які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: Я поселюся в них і серед них буду ходити, буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом. Вийдіть, отже, з-між них і відлучіться, каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і я вас прийму. Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками, каже Господь Вседержитель. Маючи такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла й духа, довершуючи наше освячення в Божому страсі.
Євангеліє від Матея 15, 21-28
В той час ввійшов Ісус у сторони тирські та сидонські. Аж ось жінка хананейка вийшла з тих околиць і стала кричати: Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида! Біс тяжко мучить мою дочку. Ісус не озвався до неї ні словом. Тут приступили Його учні й почали Його просити: Відпусти її, бо вона кричить за нами. Він у відповідь сказав: Я посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля. Вона ж підійшла і, вклонившись Йому в ноги, каже: Господи, поможи мені! Він відповів їй: Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам. А вона каже: Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу панів їхніх. Тоді Ісус у відповідь сказав їй: О, жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш. І видужала її дочка від тієї години.
Таємниця художника
Минуло десять років. Настав призначений день. Імператор зі своєю свитою з’явився біля дверей художника.
– Я прийшов забрати свого коня. Де він?
Художник приніс великий, цілком чистий аркуш рисового паперу.
В очах імператора й придворних з’явились подив, гнів і невдоволення. Вони не змогли промовити й слова.
Упродовж кількох секунд художник зосереджувався, а тоді вмочив пензля у фарбу.
Бруно Ферреpо, "Золоті вікна", Свічадо, 2008
