Дитина бавилася в своїй дитячій кімнаті, коли до них прийшла в гості одна сім’я, вкотре був також маленька дитинка. Старші познайомили дітей, запрошуючи до спільної ігри, а самі пішли до великої кімнати згадувати минуле.
Маленька господиня продовжувала бавитися своїми іграшками, а маленька гостя стояла в сторонні і спостерігала, але це тривало не довго, бо за якийсь час вийшла із кімнати в маленькому наплічнику принесла свою іграшку. Тепер можна було бачити, як обоє дітей щось угу-каючи бавились своїми іграшками.
До дорослих доносився час від часу сміх дитини і гості заспокоїли господарів: “це наша так бавиться!” Але за якусь мить пролунав плач. Всі насторожились і підійшли до дитячої кімнати.
На превелика здивування посередині кімнати стояла заплакана маленька господиня, тримаючи у руках чужу іграшку. А маленька гостя стояла і здивовано на це все дивилась. Строга мама-господиня вже зробила крок до дітей, щоб відібрати чужу іграшку, але мама маленької гості її зупинила. Дорослі продовжували з далека здивовано дивитися.
І тут сталося щось ще більше дивніше: маленька гостя підійшла і обняла заплакану господиню, а потім сказала: “я тобі залишу цю лялю, вона принесе і тобі багато радості”.
Саме тоді радість помножилась, бо дитина, яка щойно залишилась без ляльки, відчула, обійми рідної матері і ці обійми змогли огорнути обох дітей. Звичайно, що за прикладом мами підійшли всі дорослі. Тепер можна було бачити, як посеред кімнати стояли дві сім’ї об’єднані в одних обіймах. Лиш лялька далі продовжувала видавати якісь дивні звуки…
Щоб викорінити зло, потрібно сіяти насіння добра, щоб ці квіти-милосердя, коли виростуть і забуянять, заглушили своєю присутністю вже згнилі коріння, які поступово стануть гарним добривом.
