Вірші

Одним – троянди… Іншим – колючки…Одному – радість… Іншому – терпіння…Комусь широкі стеляться стежки…А хтось збиває ноги об каміння…У кожного із нас своя дорога…Усе,що маємо – усе від Бога…Але єдине мучить запитання – випробування це, чи покарання???…

Самотня стою під зажуреним небом, Розхристані думи рояться в мені. Іду по дорогах, де світле з ганебним Сплітаються міцно в клубок веремій. Вдивляюся в лиця, читаю їх душі По світлі, яке випромінює з них. Я там відшуковую те невмируще, Яке залишає у вічності штрих. А я – що залишу? Яке …

Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір, Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу. Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір, Не йде гордо вперед, а смиренно плазує по колу. Світ глузує над нами і плаче Господь із небес, Бо блукаємо світом наосліп, забувши про душу, У …

Ти знаєш, я по іншому не міг…. Не те, щоб зовсім, просто так виходить, Що й жертву дав, але й своє зберіг, Лише чомусь спасіння не приходить. Та, й зрештою, куди йому іти? В моєму домі ідоли панують. Навколо є й достойніші світи, В яких життя так легко не марнують. …

  Якщо не втратиш глузд, як всі без міри Втрачають свій і бруд на тебе ллють, Повіриш в себе попри недовіру І стримаєш на недовіру лють; Не втомишся від вічного чекання Не збрешеш, як про тебе брешуть всі, Не маючи ненависті бажання Знай міру красномовству і красі; Як мрії не …

Поспішай творити добро, Поки сонце на небі ще світить Прийде час, що поможе воно Твоє серце холодне зігріти. Поспішай творити добро, Всім, кого у житті ти зустрінеш, Прийде час, що поможе воно, Коли птахом цю землю покинеш. Поспішай творити добро, Не чекай ти ніколи заплати, Прийде час, що поможе воно, …

Христос Воскрес,співаймо всюди, Воскреслий гімн на повні груди. По наших селах і містах: Де ще панує скритий жах, Від фарисеїв та пилатів.   Невинно суджених на страту- В сибірських тайгах і тюрмах.   Співаймо їм про воскресіння, Прощення гріхів і спасіння, Що Христос смертю,смерть зборов. На землі Церкву оснував. Запевнив …

Тобі, Ісусе… Ти на Голгофу йшов-здригалося каміння Від болю і плачу святих жінок Ти знав-за зрадою буде прозріння Твоїх загублених синів, дочок. Ти ніс хреста і згадував хвилини, Коли німих, сліпих ти ізціляв, А зараз серед натовпу довкола Нема нікого, хто б тобі допомагав… Ти йшов і падав-кров стікала, Вінець …

Ласка людська бесціна… Милість Господня могутня… Грішники сплять на перині. Праведник йде по тернах. Проща молитви усіх нагодує і захистить.

Сміється світ.  Сміється він над нами… Мовчать в зажурі темні небеса. Щодень у нас трагедії і драми, Що крок один – відразу два назад. Зневірою знівечено на шмаття Нам душу, донедавна ще живу. У розбраті згораючи багатті, Щомить лаштуєм нову тятиву.