Існує апокрифічна книга, що заслуговує на велику пошану з огляду на час її написання, що сягає, можливо, й перших десятиліть II століття. Це Протоєвангеліє Якова. Зокрема завдяки їй ми знаємо імена батьків Марії: Йоахим та Анна. Читаючи ту книгу, слід пам’ятати, що мета оповідань, які містяться в ній, часто вигаданих, передати нам деякі правди. Цей принцип подібний до методу вчителя, котрий навчає дітей, розповідаючи їм казки, в яких, однак,- це міститься дуже важлива суть. Коли древній автор Протоєвангелія Якова оповідає нам. що Марію у три роки пожертвували в Храм, щоб Вона навчалася там, то насправді бажає повідомити нам, що Марія від миті, коли була достатньо зрілою, жертвувала Себе Богові як Його храм. Так жертвування Пресвятої Діви Марії, яке ми вшановуємо 21 листопада, було започатковане у 543 році на пам’ять про посвячення нової церкви в Єрусалимі під назвою і Присвятої Діви Марії. В дійсності це є святом дівоцтва Марії.
Дівоцтво – дар Бога, який вибирає людина, щоб належати тільки Йому і щоб цілковито віддатися в Його розпорядження. Це той дар, який Дух Святий жертвував Марії так, як й обдарував Її даром Непорочного Зачаття.
Старозавітна історія Ізраїлю не офірує нам нічого подібного. Ніхто раніше навіть не припускав, що посвячене дівоцтво могло би бути приємним Богові. Усі великі жінки Ізраїлю, подані як взірець і частково як пророцтво про Матір Божу (Сара, Дебора.Юдита, Естера…)» булм заміжніми або вдовами. Ізраїль цінував лише материнство, а відсутність дітей вважали соромом, прокляттям і Божою карою.
Як же Діва Марія могла прийняти пропозицію залишитися дівою з відвагою, яку важко пояснити по-людськи? Лише пізніше прийде Ісус і буде навчати про те, що досконаліше. Значно пізніше Його буде наслідувати безліч чоловіків та жінок, які в майбутні віки житимуть у цілковитій посвяті Богові.
Мати Божа не мала перед Собою жодного такого взірця. Тільки Святий Дух міг запропонувати Їй такий оригінальний вибір і лише Він міг обдарувати Її силою для витривання в цьому. Мабуть, Вона справді глибинно пізнала велику заповідь, яку постійно повторювали набожні Ізраїльтяни: “Любитимеш Господа, Бога твого всім твоїм серцем, всією твоєю душею і всіма твоїми силами” (Вт. 6, 5), – і забажала жити нею досконало.
Дарма ми, однак, шукаємо людське пояснення цьому Божому вибору. Вірю, що й у цій ситуації Марія випередила науку Ісуса і насправді стала “донькою Свого Сина”, як називає Її Данте Аліґ’єрі. Вважаю, що Вона також діяла цілком спонтанно і просто: не задумувалася, що йде новим шляхом і відкриває новий шлях, але не боялася жити цим цілковито безпрецедентним вибором – особливо тоді, коли батьки видали Її заміж за Йосифа. Марія була переповнена вірою, не створювала Собі проблем і не шукала пояснень, лише цілковито довірилася Господеві. Папа Павло VI наголошує ще й на іншому аспекті: Марія, вибираючи дівоцтво, не заперечила жодної людської цінності, бо слідувати шляхом дівоцтва – це благородне переживання особливого покликання Господа, а не применшення ролі подружжя чи встановлення меж для святості, до якої покликані всі люди.
Марія – тричі діва: перед пологами, під час пологів і після пологів. Потрібно наголошувати на значенні дівоцтва у світі, в якому його сенс є під питанням. Результатом такої поведінки є не лише спад покликань, який викликає стурбованість, але й надто часте розбивання єдності сім’ї. Здається, що ми живемо у світі настільки переповненому сексом та насильством, що навіть найбільша вада ходить нашими вулицями з високо піднятою головою й оточена законом, тоді як чеснота соромливо приховується. Не від сьогодні, однак, відомо, що судження про Бога та соціальне визнання крокують у протилежних напрямах.
Безсумнівно, що дівоцтво Марії нагадує нам про чистоту як чесноту, яку Декалог оберігає двома заповідями. А св. Павло майже ототожнює цю чесноту зі святістю, вказуючи на основи віри в неї так, як ніхто цього раніше не робив (дав. 1 Кор 7,25-40). Апостол оминає поняття про звичайне панування над собою – суттєве, однак лише людське, яке також визнають язичники, і говорить, що важливо, щоб жінки були в пошані, але також важливо, щоб насамперед вони шанували себе! У цю мить св. Павло робить великий якісний стрибок. Нечистота в Біблії передається грецьким словом porneia (яке легко зрозуміти через його основу рото), яке походить від слова, що значить “продавати себе”. Св. Павло приймає те значення як вихідну точку, щоб представити нам три аргументи, які зумовлені вірою і які сповнюють нас страхом перед porneia, тобто перед нечистотою (1 Кор. 6. 12-20):
- Не можеш продаватися, бо не належиш самому собі. Ти відкуплений Христом за велику ціну, тому належиш Йому. Згадаймо тут, яким реальним у ті часи було поняття “викуп невільника”.
- Ти належиш Христові не лише як предмет, який є Його власністю, але як Його орган. Чи ти мав би відвагу взяти частину Христа, один з Його органів, і кинути його в проституцію,в porneia?
- Тіло – святе, бо є храмом Духа Святого. Зауважмо, наскільки вшановують місця поклоніння в усіх релігіях. Чи смів би ти спрофанувати храм Духа Святого? Чи вчинив би ти цей святотатський учинок?
Мусимо визнати, що жодна інша релігія чи жодна філософія немає такої великої пошани до людського тіла, як християнство, де тіло кожного з віруючих є одним з органів Христа, храмом Духа Святого і призначене для преславного Воскресіння.
“Я вірю в Ісуса Христа, але не вірю в чистоту священиків”, – сказав мені один чиновник. “Я б хотіла стати зіркою порно”, – сказала мені одна шістнадцятирічна дівчина. “Отче, прошу помоліться за мого сина, який перебуває у позашлюбних стосунках із заміжньою жінкою, старшою від нього на двадцять років”, попросила одна з матерів. “Як можливе таке: наша донька, повністю віддана дому та Церкві, тепер живе з наркоманом і не бажає повертатися додому?”, – розповіли одні батьки. Такі факти можна наводити безконечно. Це щоденні події, які приховує так звана громадська думка, тоді як газети повідомляють, лише про крайні проблеми насильства жінок та дітей.
Нехай наша Небесна Мама, тричі Діва, – Та, Котра в найвищій мірі є дівою, – допоможе зцілити наше суспільство Своєю непорочною чистотою (На всіх православних іконах потрійне дівоцтво Марії показують через символіку: три зірки на Її чолі та плечах).
Роздуми
Про Марію: Чистота Марії нас захоплює. Її таємницею був послух закликам Святого Духа: із смиренням та відвагою вона опиралася повсякденній моді, страхам нерозуміння та нехтування, труднощам, які, здавалося, не можливо подолати. Саме таку маму для Себе хотів Ісус. Хто турбується лише про те, щоб подобатися Богові, той вірить у Його силу і має благодать долали перешкоди, які з людської точки зору видаються неможливими для подолання.
Про нас: Приклад Марії є взірцем, в Її присутність є заступництвом. Кожен повинен берегти чесноту чистоти відповідно до свого стану. Заклик Павла “Не уподібнюйтеся тому світові” (Рм. 12, 2), а також три аргументи віри, про які ми згадали, нехай будуть для нас заохоченням бути справжніми дітьми Марії Діви настільки, наскільки ми можемо. “Блаженні чисті серця серцем (тут ідеться про внутрішню й абсолютну чистоту, а не лише про формальну], бо вони оглядатимуть Бога” (Мт 5, 8).
із книги Євангеліє Марії. Жінка, яка перемогла зло. о. д-р Габріель Аморт
