Бог думав про кожного з нас уже з давніх-давен. Кожному з нас призначив завдання і вчинив, що ми народилися у відповідний момент й у визначеному місці. Кожного з нас обдарував здібностями, що потрібні для виконання нашої ролі. Так само вчинив з Марією. Так само і Її спершу приготував, а пізніше доручив Їй незвичайне завдання.Це приготування можемо визначити трьома словами, котрі є предметом наших роздумів у цьому розділі й у двох наступних:
- Непорочна,
- Діва,
- Обручниця Йосифа.
Першим і великим даром, який Бог жертвував Марії в момент Її зачаття, було збереження Її від первородного гріха в перспективі Її майбутніх заслуг у ділі Відкуплення Христа. Вона повинна була стати матір’ю Того, хто прийшов знищити діло Сатани, тобто гріх з усіма його наслідками. Марія, хоч і непорочно зачата, як і ми потребувала відкуплення через хресну жертву. Однак, з іншої сторони, Її незаплямованість приготувала Її до найвищої місії, яку й довірив Бог.
Одним з найдавніших титулів Марії, особливо дорогим для православних, є “Всесвята”. Він добре передає два аспекти Непорочної Марії. Перший – це Її привілей чистоти та звільнення від первородного гріха в перспективі Її Божого материнства. У цій ситуації ми можемо лише споглядати чуда, котрі вчинив Сам Господь. Утім є щось більше; другий аспект, завдяки якому стверджується, що Марія ніколи не вчинила найменшого переступу, хоча була розумним та вільними сотворіннями. Це відкриває всім нам можливість наслідувати Марію, що дуже міцно будує нашу християнську формацію. Особистість Марії формує краса, пронизана ласкою людської природи. Непорочна є ідеалом, який не осліплює, лише притягує, заохочує наслідувати Її через благодать Хрещення, інших Таїнств і невпинну боротьбу з гріхом.
Одна з найбільших провин сучасних людей – це забування про існування гріха та страхітливу присутність Сатани. А отже, людина не пізнає відкуплепня, яке є перемогою Христа над гріхом і Сатаною; вона тільки падає у своїй жалюгідності й немає сили, щоб піднятися, стати досконалішою, наново віднайти первородну красу творіння, зробленого за Божою подобою. Непорочна каже нам: “Я є такою завдяки благодаті Христа і Своїй відповіді. Ти також повинен відповісти на Божу благодать і прямувати до подолання зла та очищення з провин. Непорочна не є абстрактним ідеалом для споглядання, а конкретним взірцем для наслідування.
Варто показати довгий шлях, що вів до догматичного визначення Непорочного Зачаття у 1854 році. Вразливі віруючі відразу відчули цілковиту святість Марії і возвеличили Її відповідно до Її пророцтва; “Відтепер всі покоління називатимуть Мене блаженного” (Лк. 1, 48). Коли Тридентський Собор у 1547 році проголосив Марію “Всесвятою”, то передусім прагнув наголосити, що Вона ніколи не вчинила земних провин. Проте ще раніше роздуми та віра народу Божого сягали далі: цілковиту святість Марії не можливо узгодити з первородним гріхом, тому Вона мала бути виключеною з нього.
Біблійна та богословська думки потребували поглиблення цієї правди. Догмати не блокують досліжень, а спрямовують їх у відповідну сторону. Проголошення якоїсь правди догматом означає, що вона міститься у Святому Писанні — проте не всі правди сформульовані в ньому одинаково чітко: декотрі підтверджені конкретно (наприклад Воскресіння Христа), а інші там приховані й потрібен час і світло Духа Святого, щоб їх виявити.
Тому нас не дивують побоювання та труднощі у ставленні до правди про Непорочне Зачаття Марії. Сам св. Тома (1225-1274) протистояв цьому, побоюючись, що таким способом — Діва буде виключена з діла Відкуплення; для нього це було б несправедливістю, а не возвеличенням. Його сумніви були добре обгрунтованими і треба було їх розвивати. Це зробив Дуне Скот (1266-1308), котрий твердив, що Марія завдячувала визволенням з первородного гріха силі спасенної перемоги Христа, яку Вона досвідчила до того, як Христос приніс Жертву на Хресті. Отож Марія є першим та найгарнішим плодом Відкуплення.
Чи Матір Божу спокушав Сатана і чи Вона могла вчинити гріх? Ось наступне питання, яке часто задають богослови та біблісти. Діва, як і ми всі, мала дар свободи, який дарував нам Господь і який Він шанує в усіх Своїх вищих сотворіннях. У минулому, коли з любов’ю було зроблено наголос на різних привілеях, стверджували, що Марія була обдарована “моральною неможливістю” грішити. Це зовсім не значить, що Вона не наражалася на спокуси диявола. Правда, Євангелія розповідають тільки про спокутування Ісуса, однак їх, безперечно, досвідчила також і Марія, бо це є складовою людськості ще до первородного гріха. Сьогодні ми меншою мірою наголошуємо на надзвичайних дарах Марії, а більше бажаємо висвітлювати Її людські аспекти: важкий шлях віри, постійні страждання – саме на цьому наголошує енцикліка Йоана Павла II Redemptoris Mater (Мати Відкупителя).
І тут у нас виникає два роздуми:
- гріховність не є необхідною для свободи: ангели та святі повністю вільні, але безгрішні;
- Матері Божої цілком стосується попереднє відкуплення; для нас відкуплення досягне своєї повноти тоді, коли ми досягнемо небесної хвали і вже не матимемо змоги грішити, хоча й надалі будемо розумними та вільними створіннями.
Роздуми
Про Марію: Вона досконало відповіла на благодать, що була дарована їй у повноті. Непорочно Зачата з перспективою Божого Материнства згодом стала найвірнішою служанкою та ученицею Свого Сина. Святість Марії, яка приблизила (і до Ісуса так, як це лише можливо для людини, не позбавила Її важкої дороги віри, страждання чи найкривавіших хрестів.
Про нас: Непорочне Зачаття закликає нас до невпинної боротьби з гріхом. Запрошує нас виправлятися і постійно навертатися та очищатися, щоб прямувати до святості, до якої нас закликає Бог. Натомість Ісус запрошує нас бути святими як Отець… Непорочна оповідає нам, що з Божою благодаттю можна наблизитись до святості Бога настільки, наскільки цього достойна людська істота.
