"Любі дітки! Нехай цей час буде для вас часом молитви й тиші."
(із Послання Богородиці з Меджугор’є, 25.07.2011)
У сучасному житті дуже багато суєти і шуму. Часто саме постійний шум, усвідомлюємо ми це чи ні, заважає нам не тільки концентруватися на тому, що ми робимо, але і на тому, щоб спокійно подумати, що ми хотіли б і що повинні робити. Мир і тиша потрібні для того, щоб ми по-справжньому зрозуміли, відчули і усвідомили, чого ми хочемо досягти і якими хочемо бути. Багато релігій говорять про необхідність тиші, досягнення внутрішнього світу і контакту з Божественним. Відпочинок може створити можливість для тиші, в якій ми почуємо свою душу, почуємо Бога.
Ми живемо в такий час, коли моменти Божої присутності дуже рідкісні. Шум – це хвороба нашого часу, тоді як нам необхідні тиша і мовчання. Тиша не приходить сама по собі, її потрібно наполегливо добиватися і шукати. Блаженна Мати Тереза описала шляхи, по яких нас веде тиша:
«Плід тиші – молитва. Плід молитви – віра. Плід віри – любов. Плід любові – служіння. Плід служіння – мир. Бачите, все взаємозв'язано».
Нам всім потрібна тиша, виконана близькістю Божої присутності. У тиші краще всього можна чути Божий голос. У наміри Бога не входить перекричати шум, який усередині або навколо нас. Моменти мовчання в наший життя можуть бути виконані благодаттю Божих відвідин. Вони можуть бути благодаттю, яку випробував пророк Ілля на горі Хорів, коли в ніжному подиху вітерця він відчув присутність Бога. Тільки у тиші серця Бог може проникнути в самі потаєні куточки нашої істоти. Краса Божого голосу виявляється в душі, що жадібно слухає його у тиші. Це не тупа і німа тиша, це тиша, яка привертає Бога. Бог говорить і може бути почутий в просторах, очищених мовчанням.
о. Любо Куртович
Свет МАРИИ
