Псалтир – це книга молитовних пісень, які висловлюють всі духовні почуття людини від захоплення красою Божого творіння, радісної прослави Бога і подяки до скарги перед Господом, слізне благання про захист та помилування. Священні тексти псалмів є джерелом і зразком спілкування людини з Богом. Псалми несуть в собі слово Бога до людини і одночасно є зразком нашої відповіді Богові.
Священні тексти псалмів є неначе «словоносними посудинами», які передають людині Боже слово. Вони мають нам об’явити Божу волю, любов, опіку та поміч, що ними Бог нас благословить. Особа не навмання шукала згубленого Бога, але сам Бог з’явився нам, в однім моменті історії взяв на себе людську природу і в усьому став подібним до нас (Євр. 2,17), окрім гріха. Псалми служать нам зразком, людської відповіді Богові на вияви його любови.
Духовне значення Псалтиря, здається, не має кордонів. Цю книгу пісень-молитов Старого Заповіту Новий Заповіт прийняв і присвоїв у цілості. Ісус Христос був вихований на текстах Псалтиря. Богородиця жила духовністю і змістом псалмів. Давня Церква одразу включила їх до свого літургійного служіння. Донині Псалтир становить основу літургії, – як східної, так і західної. Псалми можна погрупувати за змістом: пісні хвали- прослави Бога, псалми подяки, плачі-голосіння з приводу якогось лиха з благаннями про Божу опіку й поміч; окрему групу становлять царські та ме- сіянські псалми. Прослава Бога, якою рясніє Псалтир, – завжди актуальна й незмінна. Творці псалмів вочевидь висловлювали її на підставі власного пережиття і досвіду свого народу. Ми можемо її в щоденній практиці легко присвоїти й собі, бо людина чи тисячі років тому, чи сьогодні – знаходить зміст життя і задоволення тільки у Богові, а виражає це саме у прославі свого Творця.
Псалтир завжди був улюбленою книгою в українському народі. Він духовно збагачував наших предків і, становив обов’язкове читання не лише для духовенства, але і для всього Божого народу, який знаходив у ньому мудрість для життя і підтримку для розв’язування життєвих проблем.
Псалти́р — одна з книг Старого Заповіту Біблії. Сучасна Книга Псалмів містить 150 духовних пісень, а у грецькій та слов’янській Біблії — 151 пісня, або псалом.
Кафізма, кафи́зма[1] (грецьк. κάθισμα “сидіння”) — це декілька псалмів, зібраних разом у певний порядок.
Псалтир поділено на 20 кафізм таким чином, щоб усі кафизми були приблизно однакової довжини. Тому різні кафизми мають різну кількість псалмів.
У другій половині XVII століття в Україні після кожної кафизми почали додавати покаянні тропарі та молитви. Спочатку молитви в різних виданнях мали різні тексти (див. Кутейнський Псалтир 1650 р., Новгород-Сіверський Псалтир 1675 р., Київський Псалтир 1715 р. та інші), але після примусового введення на теренах України «московського єдінообразія» у 1720 році, молитви набули однакового змісту, який маємо дотепер.
Кожна кафизма розділена на три частини, які називаються «статті» (грецьк. στασεις) або «слави». Остання назва походить від славослів’я, яке читають між «славами»:
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
