Уже кілька днів Господь не обходив усього неба. Одного ранку, прокинувшись, Він вирішив перевірити, чи все працює так, як треба.
На свій превеликий подив, серед групи осіб Господь помітив чоловіка, який за життя нічого доброго не зробив. Був він великим негідником і безбожником.
– Що такого зробив цей чоловік, що опинився на небі? Святий Петро буде змушений прозвітуватися Мені про це! – сказав Господь.
Обходячи небо далі, серед блаженних Він помітив якусь жінку, яка за життя накоїла чимало дурниць.
– І вона тут? – вигукнув із подивом. – Хто контролює, кого зачисляють до грона блаженних? Святий Петро має пояснити Мені й це!
Обходячи небо, Господь зіткнувся й з іншими особами, яких не сподівався побачити на небі. Рішучим кроком, із обличчям, яке не віщувало нічого доброго, Господь попрямував до входу. Там, біля брами, з ключами в руках стояв св. Петро.
– Щось тут не так! – суворо сказав Господь. – Я бачив на небі людей, які не гідні цього місця. Що ти за сторож? Чи часом не спиш під час служби?
– О ні! Я не сплю, – відповів ображений Петро. -Стою біля брами з широко розплющеними очима! Та наді мною є маленьке віконечко. Крізь нього, час від часу, Богородиця опускає мотузку і витягає нею декого з тих, кого я не впустив. Тому мені немає більше чого стояти тут, біля брами. Я звільняюся!
Обличчя Господа проясніло, бо на ньому з’явилася радісна усмішка.
– Добре, добре, – промовив добродушно Господь, обіймаючи рукою св. Петра, як колись, на землі.
– Те, що робить Богородиця, завжди є добрим! Ти й далі вартуй біля брами, а про віконце дозвольмо думати їй!
Б.Ферреро”Небесна брама”Свічадо 2008
дуже душевна оповідь)!