Народилася у сім’ї аптекаря в Каміджілано біля Лукки (/талія). Своє коротке життя провела в основному в Лукка. Часто терпіла, багато разів була близька до смерті, проте її бажання стати монахинею не здійснилося. Через відречення і жертви в житті стала стигматиком і містиком. Свої діла жертвувала за людей, яким загрожувала небезпека, а також за душі в чистилищі. Вже з семирічного віку мала зв’язок з ангелами, Святими й бідними душами в частих видіннях, поривах. Однак з’являлись їй демони. В 21 рік отримала рани Ісуса Христа і піднялась до найвищого ступеня містичної єдності з Богом. Померла у віці 25 років, 11 квітня 1903 року. Через 30 років після її смерті, 14 травня 1933 року, була канонізована, а через 7 років, 2 травня 1940 року, це було підтверджено Папою.
Джемма Ґалгані була ревною і старанною в молитві та ділах покути, а також в справі допомоги бідним душам в чистилищі. Вона жертвувала за них перш за все свої внутрішні і зовнішні терпіння. Як і з грішниками, так само поводилась вона завжди і з бідними душами. Якщо душа потребувала цього дуже, допомагала їй якнайбільше. ” Так, страждати, страждати для грішників, а в особливий спосіб для бідних душ в чистилищі “, – таким був її девіз. Одного разу Свята написала в своєму щоденнику: “Ангел-Хоронитель сказав мені, що Ісус хотів завдати мені сьогодні вечером трохи більше терпінь, а, власне, дві години за одну душу в чистилищі”.
Одного дня довідалась Джемма, що в монастирі пассіоністів в Корнето є смертельно хвора сестра, яка для Спасителя була дуже дорогою. Вона запитала в свого сповідника, отця-пассіоніста Ґермануса з монастиря свя¬того Станіслава, чи це правда. Після його стверджувальної відповіді, почала Джемма просити Ісуса Христа, щоб Він простив їй її помилки і гріхи, оскільки та знаходиться у важкому стані, аби могти після смерті якнайшвидше піти до неба.
Бідна монахиня в Корнето мусіла ще багато терпіти й померла через декілька місяців. Але Джемма дала знати її сестрі, що закликає до молитви за померлих, чого не практикували в Лукка. Душа померлої сестри, а звали її Марія Тереза від Ісуса, з’явилась святій Джеммі в страждучому стані і просила про допомогу, оскільки, за відповідні помилки, терпить в чистилищі важкі муки. З тієї години Свята подвоїла свої молитви: “Ісусе, забери сесту Марію Терезу швидко до раю. Ця душа була Тобі особливо дорогою. Дозволь, щоб я за неї терпіла! Я хочу бачити, як вона буде звільнена з чистилища”, – так говорила Джемма. Потім впродовж двох тижнів вона мала страшні терпіння за гріхи, аж доки Бог це не прийняв. Душа померлої пішла до неба. Джемма Ґалгані повідомляла наступне: “Десь біля половини першої прийшла Мати Божа, аби повідомити, що скоро наблизиться та мить. Через деякий час мені з’явилась сестра Марія Тереза в монашому одязі пассіоністів, супроводжена Ангелом-Хоронителем та Ісусом. О, як вона змінилася, відколи я її побачила вперше! Посміхаючись, вона наблизилась до мене і сказала, що щаслива і йде, аби втішатись завжди зі своїм Спасителем. Монахиня ще раз подякувала мені і, попро¬щавшись, десь о пів на третю разом з Ісусом і Ангелом-Хоронителем піднялась до неба”.
Фердінанд Гольбик”Чистилище- страждання, радощі та приятелі бідних душ” Місіонер 1996
