Якщо твоя надія слабшає та поволі згасає, прочитай це.
Завжди так було, що Бог посилає виняткових людей в наш світ. Ці люди, як міст між землею та небесами. Вони допомагають тисячам людей насолодитись вічним раєм. 20 століття дало нам виняткову та унікальну особу: монах-капуцин Падре Піо з Петрельчина, народжений в цьому маломі місті на сході Італії та помер в 1968 в Сан Джованні Ротондо. Святий Йоан Павло ІІ в 2002 провів церемонію канонізації Падре Піо. Ця церемонія привернула рекордну увагу людей. Сьгодні, Падре Піо вважають найбільш популярним святим в Італії.
Падре Піо отримав особливі дари від Бога, такі як бачення душі та совісті, чудодійні зцілення, біолокація, чуттєвість, чудовий запах троянд. Та понад усі був дар стигматів в його стопах, руках та боку. Протягом 50 років він ніс страждання від стигмат.
Протягом життя, він написав тисячі листів до тих кому дав духовні вказівки. Ці листи,- це практичне джерело християнської мудрості, що є дуже актуальним сьогодні.
Ми пропонуємо нашим читачам цю малу вибірку ідей від Падре Піо. Вони відносяться до страждань та взяті з листів Падре Піо. Ці ідеї є дуже влучні, дають нам надію та підносять наші душі.
1. “Якщо ти можеш говорити з Богом в молитві, говори до нього, запропонуй йому твою вдячність та захоплення. Якщо, через велику виснаженість фізичну чи моральну, ти не можеш говорити, не сприймай це, як розчарування в путтях Господніх. Стій в кімнаті, як судовий службовець у кімнаті суду, – чекаючи на звернення, та дай знак поваги. Він побачить тебе, та твоя присутність буде приємна йому. Він благословить твою мовчазність та іншого разу ти відчуєш полегшення, коли він торкнеться тебе рукою.”
2. “Чим більше гіркоти ти зазнаєш, тим більше любові ти отримаєш.”
3. “Ісус хоче заповнити твоє ціле серце.”
4. “Бог хоче свою всемогутність розмістити в твоїй безпорадності”
5. “Віра є світилом, що веде духовно закинутих.”
6. “В атаках пристрастей та поворотах долі, нас оправдує надія Божого невичерпного милосердя”
7. “Всю свою довіру поклади на Господа.”
8. “Найкраще полегшення є те котре іде від молитви.”
9. “Не бійся нічого. Натомість, розцінюй себе дуже везучим, будучи вартим участі в стражданнях Людини-Бога”
10. “Бог залишає тебе в цій темряві для його слави; там є велика можливість для твого духовного прогресу.”
11. “Темрява, що інколи заслоняє небо вашої душі, є світлом: таким способом, коли це стається, ти віриш, що ти в темряві та маєш враження, що ти є в середині палаючого ожинника. Відомо, що, коли кущ ожини горить він задимлює все навкруги і тоді розгублений дух боїться бо не бачить та не розуміє, що відбувається. Але тоді Бог говорить та являється до душі, котра сприймає це, розуміє, любить та тремтить.”
12. “Мій Ісусе, любов є те що підтримує мене.”
13. “Щастя є тільки на небі.”
14. “Коли ти почуваєшся недостойним, наслідуй птаха (kingfisher), що гніздиться на матчті кораблів. Підніми себе вверх над землею, разом з своїм розумом та серцем підніми себе до Бога. Він єдиний може полегшити та зміцнити тебе, допомогти витримати випробування належним чином.”
15. “Будь впевненим, що чим більше атаки диявола зростають, тим ближче є Бог до твоєї душі”
16. “Благословляй Господа за твої страждання та прийми напиток Гетсиманської чаші.”
17. “Будь здатним терпіти гіркі страждання протягом цілого життя. Таким чином ти можеш брати участь в стражданнях Христа.”
18. “Страждання сприйняті по християнськи є умовою, котру Бог, творець чеснот та дарів даючих спасіння, установив для долучення нас до слави.”
19. “Пам’ятай, що ми переможемо битву тільки молитвою. Вибір за тобою.”
20. “Молитва є найкращою зброєю, що ми маємо. Це є ключ до Божого серця.”
Переклад з англійської: Остап Демкович
Джерело aleteia.org
+ Мир – це міцність духу, безтурботність совісті (свідомості), спокій душі, зв’язок любові (узи любові). Мир – це порядок і гармонія в кожному з нас, це постійна радість, що народжується зі свідоцтва доброго сумління; це святе тріумфування серця, в якому панує Бог. Мир – це шлях до досконалості, або скоріше навіть – досконалість знаходить у мирі. Диявол же, якому це добре відомо, докладає всіх зусиль, щоб позбавити нас миру. Душа повинна сумувати тільки з однієї причини: через образу, завдану Богові. Але навіть і тут нам потрібно бути дуже обережними: так, нам слід шкодувати про наші упущення, але це співчуття повинно бути мирним і завжди сповненим надії на Божественне милосердя. Будемо остерігатися деяких докорів в сумління, які найчастіше виходять від ворога, з тим, щоб потривожити наш спокій у Бозі. Якщо ці докори роблять нас смиреннішими і стараннішими в добрих справах, не забирають у нас довіри до Бога, будемо впевнені, що вони походять від Нього. Якщо ж вони приводять нас у сум’яття і роблять боязкими, недовірливими, ледачими, повільними на добро, то, безсумнівно, вони походять від диявола, тож, отже, їх треба вигнати, шукаючи притулку в упованні на Бога.
