Головна / Історії, притчі / Вдячна пташка

Вдячна пташка

Зима. Усе вкрите снігом: дерева, які ще недавно красувалися  жовтогарячими листочками; поля, на яких колосилася пшениця. Тільки вічнозелені красуні показують зелені голочки з-під снігу. Природа спить. Вона відпочиває.

Дрібний сніг сиплеться з сірого, як туман, неба.

Сад, а в ньому – хатина. Там живе  п’ятирічний хлопчик Микола,  дворічна дівчинка Анастасія, мама Надія і тато Іван.

Маленький Микола дивиться у вікно і з цікавістю тихо запитує:

– Мамо, а що то за пташка така красива літає у нашому саду?

– Це синичка,- відповіла, усміхаючись, мама.

– Вона така красива, – замріяно каже хлопчик. – А що вона робить?

– Мабуть, шукає їсти.

– Як зараз важко таким маленьким пташечкам знайти поживу, – спросоння

каже Анастасія.

Мама усміхнулася, підійшла до Анастасійки й поцілувала її біляві кучері.

– Доброго ранку, красуне!

– Мамо, мені шкода ту синичку. Вона така беззахисна!

– Ми можемо її нагодувати? – запитав Микола.

– Думаю, так, – відповіла мама.- Але спершу ви застелите ліжечка, почистите зубки, поснідаєте, а тоді подбаємо про пташечок, особливо про нашу синичку.

– Добре, мамусю,- зраділи дітки…

Через деякий час, виконавши все, що мама сказала, діти одягнулися і пішли надвір годувати синичку.

Непомітно настав вечір. Прийшов тато з роботи і приніс пакет.

– Як ви думаєте, що в цьому пакеті?

– Мені цукерки, – сказала Анастасійка, – а  для братика, мабуть, мандаринки.

– Неправильно, – сказав татусь. – Миколо, а ти як думаєш, що там?

– Нові іграшки?

– Не вгадав, – сказав татусь. – Мені зателефонувала мама і розказала, як ви дбаєте про пташенят. Після цього в мене з’явилася ідея: ми разом зробимо годівнички і порозвішуємо в нашому саду. У цьому пакеті- усе необхідне.

– Тату, дуже гарна ідея! – вигукнули разом діти.

– А тепер будемо вечеряти, – втрутилася у розмову мама.

Після вечері сім’я разом взялася за виготовлення годівничок.  Наступного ранку всі разом порозвішували їх у саду, а потім щодня  годували не тільки синичку, а й інших небесних птахів. Але тільки синичка щоранку підлітала до вікон дитячої кімнати, немовби дякуючи за смачну їжу.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами ecoburougccorgua.

Якщо Ви виявили помилку або щось не працює напишіть нам.

Читайте також

Дідусь з реанімації: 12 років він заколисує чужих дітей в лікарні

Девіду 82 роки, його власні дочки і внуки давно виросли. Тож двічі на тиждень він приходить …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *