Головна / Історії, притчі / Вдячна пташка

Вдячна пташка

Зима. Усе вкрите снігом: дерева, які ще недавно красувалися  жовтогарячими листочками; поля, на яких колосилася пшениця. Тільки вічнозелені красуні показують зелені голочки з-під снігу. Природа спить. Вона відпочиває.

Дрібний сніг сиплеться з сірого, як туман, неба.

Сад, а в ньому – хатина. Там живе  п’ятирічний хлопчик Микола,  дворічна дівчинка Анастасія, мама Надія і тато Іван.

Маленький Микола дивиться у вікно і з цікавістю тихо запитує:

– Мамо, а що то за пташка така красива літає у нашому саду?

– Це синичка,- відповіла, усміхаючись, мама.

– Вона така красива, – замріяно каже хлопчик. – А що вона робить?

– Мабуть, шукає їсти.

– Як зараз важко таким маленьким пташечкам знайти поживу, – спросоння

каже Анастасія.

Мама усміхнулася, підійшла до Анастасійки й поцілувала її біляві кучері.

– Доброго ранку, красуне!

– Мамо, мені шкода ту синичку. Вона така беззахисна!

– Ми можемо її нагодувати? – запитав Микола.

– Думаю, так, – відповіла мама.- Але спершу ви застелите ліжечка, почистите зубки, поснідаєте, а тоді подбаємо про пташечок, особливо про нашу синичку.

– Добре, мамусю,- зраділи дітки…

Через деякий час, виконавши все, що мама сказала, діти одягнулися і пішли надвір годувати синичку.

Непомітно настав вечір. Прийшов тато з роботи і приніс пакет.

– Як ви думаєте, що в цьому пакеті?

– Мені цукерки, – сказала Анастасійка, – а  для братика, мабуть, мандаринки.

– Неправильно, – сказав татусь. – Миколо, а ти як думаєш, що там?

– Нові іграшки?

– Не вгадав, – сказав татусь. – Мені зателефонувала мама і розказала, як ви дбаєте про пташенят. Після цього в мене з’явилася ідея: ми разом зробимо годівнички і порозвішуємо в нашому саду. У цьому пакеті- усе необхідне.

– Тату, дуже гарна ідея! – вигукнули разом діти.

– А тепер будемо вечеряти, – втрутилася у розмову мама.

Після вечері сім’я разом взялася за виготовлення годівничок.  Наступного ранку всі разом порозвішували їх у саду, а потім щодня  годували не тільки синичку, а й інших небесних птахів. Але тільки синичка щоранку підлітала до вікон дитячої кімнати, немовби дякуючи за смачну їжу.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами ecoburougccorgua.

Download PDF

Послання Богородиці, 25 жовтня 2006., Меджуґор’є.


“Дорогі діти! Сьогодні Мені Господь дозволив знову сказати вам, що живете в час благодаті. Ви не усвідомлюєте, дітоньки, що вам Бог дає великий шанс навернутися та жити в мирі й любові. Ви такі сліпі й прив’язані до земних речей та думаєте про земне життя. Бог послав Мене, щоб привести вас до вічного життя. Я, дітоньки, невтомна, хоча бачу, що серця ваші важкі та втомлені від всього, що є благодаттю і даром. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!”
www.medjugorje.com.ua

Читайте також

Хвороба мого сина Філіпа стала для мене даром і привела до хреста Ісуса (свідчення)

Хвороба мого сина привела мене до хреста Ісуса, а для того, хто вірить, цей хрест …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *