Головна / Історії, притчі / Вдячна пташка

Вдячна пташка

Зима. Усе вкрите снігом: дерева, які ще недавно красувалися  жовтогарячими листочками; поля, на яких колосилася пшениця. Тільки вічнозелені красуні показують зелені голочки з-під снігу. Природа спить. Вона відпочиває.

Дрібний сніг сиплеться з сірого, як туман, неба.

Сад, а в ньому – хатина. Там живе  п’ятирічний хлопчик Микола,  дворічна дівчинка Анастасія, мама Надія і тато Іван.

Маленький Микола дивиться у вікно і з цікавістю тихо запитує:

– Мамо, а що то за пташка така красива літає у нашому саду?

– Це синичка,- відповіла, усміхаючись, мама.

– Вона така красива, – замріяно каже хлопчик. – А що вона робить?

– Мабуть, шукає їсти.

– Як зараз важко таким маленьким пташечкам знайти поживу, – спросоння

каже Анастасія.

Мама усміхнулася, підійшла до Анастасійки й поцілувала її біляві кучері.

– Доброго ранку, красуне!

– Мамо, мені шкода ту синичку. Вона така беззахисна!

– Ми можемо її нагодувати? – запитав Микола.

– Думаю, так, – відповіла мама.- Але спершу ви застелите ліжечка, почистите зубки, поснідаєте, а тоді подбаємо про пташечок, особливо про нашу синичку.

– Добре, мамусю,- зраділи дітки…

Через деякий час, виконавши все, що мама сказала, діти одягнулися і пішли надвір годувати синичку.

Непомітно настав вечір. Прийшов тато з роботи і приніс пакет.

– Як ви думаєте, що в цьому пакеті?

– Мені цукерки, – сказала Анастасійка, – а  для братика, мабуть, мандаринки.

– Неправильно, – сказав татусь. – Миколо, а ти як думаєш, що там?

– Нові іграшки?

– Не вгадав, – сказав татусь. – Мені зателефонувала мама і розказала, як ви дбаєте про пташенят. Після цього в мене з’явилася ідея: ми разом зробимо годівнички і порозвішуємо в нашому саду. У цьому пакеті- усе необхідне.

– Тату, дуже гарна ідея! – вигукнули разом діти.

– А тепер будемо вечеряти, – втрутилася у розмову мама.

Після вечері сім’я разом взялася за виготовлення годівничок.  Наступного ранку всі разом порозвішували їх у саду, а потім щодня  годували не тільки синичку, а й інших небесних птахів. Але тільки синичка щоранку підлітала до вікон дитячої кімнати, немовби дякуючи за смачну їжу.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами ecoburougccorgua.

Читайте також

Дідусь з реанімації: 12 років він заколисує чужих дітей в лікарні

Девіду 82 роки, його власні дочки і внуки давно виросли. Тож двічі на тиждень він приходить …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *