Пропонована схема іспиту сумління призначена не тільки як допомога для аналізу в дусі віри свого життя до сьогоднішнього дня, але водночас як основа для реалізації нового життя в любові до Бога, ближнього, Церкви і самого себе.
МОЛИТВА ДО СВЯТОГО ДУХА
Духу Святий, Духу Світла і Правди, що проникаєш у таємниці людського серця, від якого нічого не приховано, прийди і просвіти мій розум, щоб я згадав свої гріхи і пізнав їхню злість.
Прийди і наверни моє серце, щоб я щиро розкаявся в цих гріхах; прийди і зміцни мою волю до дієвої рішучості виправитися.
ДО БОГА
Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це найбільша і найперша заповідь (див. Матв. 22:37).
Тому гріх – не любити:
Ставитися до Бога і релігії як до третьорядних і неважливих речей у нашому житті.
Створювати “свій” образ Бога, не беручи до уваги вчення Христа, передане через Церкву.
Не бачити в Бозі Вищої Істоти і люблячої особи Отця, якій ми зобов’язані найглибшою любов’ю через довіру, покору і готовність до будь-якої жертви.
Не рахуватися з Богом у своїх поглядах на світ і життя, у своїх рішеннях, судженнях, виборі поведінки, влаштовуючи своє життя без Бога, а то й проти Нього, не проникаючи в Його плани і знаки в нашому житті.
Належати до атеїстичних організацій чи об’єднань, брати активну чи пасивну участь у боротьбі з Богом, у підриві релігійної віри, особливо у дітей та молоді, у знищенні релігійних символів, у перешкоджанні будівництву, реконструкції чи розширенню культових споруд, у переобладнанні цих споруд під нерелігійні приміщення.
Непристойно поводитися в церкві, в храмах інших конфесій, заважати відвідувачам під час богослужінь, висміювати або оскверняти святі місця, емблеми, речі чи жести.
Ображати Святі Тайни.
Не молитися систематично, не знаходити часу для молитви.
Молитися поспіхом, недбало, без культури слова і поведінки.
Не докладати зусиль для набуття релігійних знань і поглиблення їх шляхом слухання проповідей, відвідування лекцій, читання релігійної преси і книг, дискусій….
Ніколи не читати Святе Письмо.
Нешанобливо вимовляти Ім’я Бога, Христа, нешанобливо висловлюватися про питання релігії.
Не прагнути до розвитку внутрішнього життя і повнішої любові до Бога, задовольняючись посередністю, формалізмом і рутиною.
Заперечувати віру в Бога словом, письмом чи ділом.
ДО НАШОГО БЛИЖНЬОГО
І друга подібна до першої заповідь: “Полюби ближнього твого, як самого себе” (Мт 22:39).
Всебічна любов
Любов – це вихід за межі себе, за коло власних справ і проблем, назустріч іншій людині; це повага до її особи, створеної на образ і подобу Божу, до Його імені; це активне усвідомлення спільності та відповідальності за долю іншого.
Гріх полягає в тому:
Байдуже проходити повз людські потреби і страждання.
Носити в серці злість і ненависть, жити в розбраті, не намагаючись примиритися, плекати в собі дух відплати і помсти.
Ображати людей епітетами, прокльонами, вживанням вульгарних слів, жестів, дій. Заплямовувати думку іншої людини наклепами, плітками, підозрами, звинуваченнями, доносами, анонімністю, судженнями, що ґрунтуються на однобічній інформації.
Не спростовувати неправомірні звинувачення, не відшкодовувати моральну та матеріальну шкоду, заподіяну зіпсованою думкою.
Подавати позов до суду або колегії без поважних причин.
Не надавати можливості для самозахисту “обвинуваченому” або “підсудному”.
Судити та вживати заходів на основі анонімності.
“Добивати” своїх опонентів або неприємних для себе людей, використовуючи своє становище, зв’язки, членство в політичних чи громадських організаціях.
Ставитися до співробітників як до знеособленої робочої сили, не встановлювати з ними особистих контактів, не втручатися в їхнє позапрофесійне життя, не пропонувати їм допомогу чи поради…
Зневажати інших через їхню нижчу освіту, посаду, інше віросповідання, національність, расу….
Ставитися до клієнтів як до “необхідного зла”, поводитися з ними холодно і грубо, виявляти нетерпіння, відкладати, відкладати без причини спілкування з ними, користуватися приватними критеріями у спілкуванні з ними: дружній-недружній, “може бути корисним”, “може бути шкідливим для мене”, “високопоставлений”, брати “хабарі” або ставити офіційне спілкування з ними в залежність від певних умов.
Поводитися з посадовою особою нешанобливо, ображати її, робити недоречні та злісні зауваження, дратувати її, пропонувати або давати їй “хабар”.
Приходити в невідповідний час, користуватися добротою і гостинністю інших, набридати своїми справами і балаканиною, не бажати і не вміти слухати інших.
Не шукати можливості послужити людям, принести їм радість, нести мир і любов.
Не боротися з найбільшим ворогом любові – егоїзмом і гординею.
ІНШІ ФОРМИ ЛЮБОВІ
Особливою формою любові є любов між чоловіком і жінкою, нареченим і подружжям. Створена Богом, вона є цінною, але може бути деформована і тоді стає гріхом.
Любов наречених
Гріх – це:
Не відрізняти любов від похоті.
Вважати, що любов “все дозволяє”, вважати нормальним “пробні” дошлюбні стосунки і пропонувати їх як “доказ любові”.
Не брати на себе відповідальності за особу, якій освідчився в коханні або до якої не маєш взаємних почуттів любові, зводячи її до об’єкта використання і надання чуттєвої насолоди, заохочуючи або створюючи можливості для плотських стосунків.
Не поважати цінність незайманості та цнотливості.
Не поважати розсудливість і не ставитися шанобливо до сексуальних питань.
Не дбати про скромний одяг, підтримувати почуття сорому.
Негативно впливати на неповнолітніх своєю поведінкою або манерою висловлювання.
Користуватися моментами слабкості іншої людини, виправдовуючись тим, що “вона сама цього хотіла”.
Брехня про почуття любові. Шантажувати киданням, розривом з нареченим, якщо він/вона не дасть “доказів кохання”.
Після років “побачень” розлучатися без моральних, а іноді і матеріальних розрахунків.
Спонукати до вбивства ненародженої дитини, винести їй смертний вирок і виконати його.
Ухилятися або нерегулярно сплачувати аліменти.
Вступати в шлюб, незважаючи на медичні показання, які можуть генетично обтяжити потомство.
Не готувати себе на релігійно-моральному та матеріальному рівні до подружнього життя.
Не поєднувати еротичну любов з любов’ю Божою, відвідуючи разом Службу Божу та приймаючи Святі Таїнства.
Подружня любов
Ставитися до шлюбу як до суто юридичного, а не особистого і сакраментального союзу двох людей, рівних між собою і однаково зобов’язаних «віддаватися» один одному.
Розпоряджатися собою, своїм часом, здоров’ям, моральними і матеріальними цінностями без огляду на подружжя.
Нехтувати щоденними знаками любові, ніжності, вимогами ввічливості по відношенню до подружжя.
Бути брутальним і нетактовним у слові, жесті, поведінці.
Одноосібно, свавільно і деспотично вирішувати справи сім’ї та дому.
Ухилятися від активної участі у виконанні домашніх обов’язків і послуг, переоцінювати власний внесок у загальну справу.
Принижувати свою гідність, порушувати спокій і порядок подружнього життя зловживанням алкоголю.
Дратуються в розмовах і дискусіях, підвищують голос, створюють атмосферу напруженості і тривоги, “прив’язуються” до будь-чого і будь-кого.
Замикатися в таємничому, ображеному мовчанні, дуючись.
Знущаються над чоловіком/дружиною фізично чи морально.
У конфліктах і труднощах в облаштуванні побуту бачати тільки провину чоловіка/дружини.
Нагадують і пригадують минулі гріхи, невиконані обіцянки.
Прагнути за будь-яку ціну довести і здійснити “свою” правоту.
Отримувати задоволення від принижень і невдач чоловіка/дружини.
Не цікавитися професійною діяльністю та успіхами чоловіка/дружини, набридати йому/їй вихвалянням власних успіхів і заслуг.
Не знаходити слів вдячності і похвали за трудовий внесок, успіхи і смаки свого чоловіка/дружини.
Надмірно хвалити інших дружин чи чоловіків по відношенню до свого чоловіка/дружини.
Не знаходити в собі сили посміхатися і жартувати, навіть якщо ви втомилися і відчуваєте занепокоєння.
Витрачати час на індивідуальне товаришування, ігри, розваги.
Жертвувати сім’єю заради інших занять, не мати часу для дружини, чоловіка і дітей, обмежувати розмови побажаннями, наказами, зауваженнями.
Не дбати про спільні заходи та розваги.
Не надавати належної турботи страждаючому чоловікові або дружині, не виявляти належної витримки і терпіння до дружини під час вагітності.
Нехтувати належними обов’язками по відношенню до сім’ї дружини/чоловіка, відмовляти в повазі своїм батькам і родичам, негативно оцінювати їх, нешанобливо висловлюватися про них, не поважати почуття любові дружини/чоловіка до своїх батьків і родичів.
Дозволяти батькам чи родичам надмірно втручатися в подружнє життя, створювати з родиною єдиний фронт для боротьби проти свого чоловіка/дружини.
Не прагнути до створення матеріальної спільності в шлюбі, вимагати прискіпливих звітів від подружжя в атмосфері недовіри і підозрілості.
Придумувати “буркотливі” відмовки про малі заробітки, пропонувати нечесні способи отримання грошей.
Безвідповідально витрачають гроші на зайві та другорядні речі: алкоголь, одяг, вечірки….
Всю свою енергію і час віддають зароблянню грошей і облаштуванню побуту на шкоду спільному життю, моральним, культурним і освітнім цінностям.
Нехтувати спільною молитвою, спільним відвідуванням Служби Божої, спільним прийняттям Святих Таїнств.
Шукати в подружжі лише чуттєвого досвіду, нехтуючи особистими цінностями та зобов’язаннями.
У подружньому житті не зважати на психічний і фізичний стан свого подружжя, не знати про природний спосіб регулювання зачаття, примушувати до використання протизаплідних засобів або використовувати їх самостійно, не зважати на культуру, скромність і делікатність, приймати і нав’язувати погляди, дії і жести, які ображають гідність людини і християнина, зовсім не зважати на совість і моральний закон у цій сфері, розглядаючи її як сферу необмеженого свавілля і самодурства.
З егоїзму, дріб’язковості і зручності обмежувати кількість потомства.
Погано відгукуватися про багатодітні сім’ї.
Відмовлятися від шлюбу без причини.
Отруювати себе і свого чоловіка ревнощами і безпідставними підозрами.
Вступати в любовні, позашлюбні стосунки.
Не намагатися з найбільшим внеском молитви, такту і жертовності розв’язати кризу подружньої єдності.
Погрожувати подружжю розлученням або щиро прагнути його; укладати нові шлюби після цивільного розлучення.
Ухилятися від матеріальної відповідальності перед дітьми в стані роздільного проживання або цивільного розлучення.
Не бажати прощати і примирятися після гріха перелюбу.
Ніколи не дякувати Богові за радощі подружнього життя і спільного життя.
ЛЮБОВ У СІМ’Ї
Обов’язок батьків – дбати про здоров’я і всебічне, а отже, і релігійне виховання своїх дітей та матеріальне утримання сім’ї.
Любов батьків до своїх дітей
Гріх полягає в тому:
Давати нове життя всупереч хворобам, у стані алкогольного сп’яніння, у важких і незвичних зовнішніх обставинах.
Не виявляти інтересу і любові до дитини після її народження.
Не прагнути до належного фізичного і психічного розвитку дитини.
Обмежувати турботу про дитину лише задоволенням її матеріальних потреб.
Не дбати про релігійно-моральне виховання дітей, не віддавати їх на релігійну освіту, не подавати їм доброго прикладу, не цікавитися релігійним життям і практикою дітей підліткового та дорослого віку.
Не цікавитися дитячою “творчістю” і шкільними справами, не знаходити часу для спілкування, прогулянок, поїздок з дітьми.
Не цікавитися, з ким спілкуються діти, не знайомитися і не запрошувати до себе додому їхніх друзів, не домагатися ранньої прихильності доньки чи сина.
Лаятися на дітей, кидатися на них непристойними виразами чи порівняннями.
Не створювати в домі атмосферу добра, любові, життєрадісності та безпеки.
Влаштовувати в будинку бійки, сварки, алкогольні пиятики, розповідати непристойні анекдоти або жарти, сміятися або висміювати релігійні питання, висловлювати по відношенню до дітей нехристиянські судження і оцінки людей, фактів і подій, обговорювати слабкості і гріхи знайомих.
Подавати або дозволяти неповнолітнім дітям вживати алкоголь, курити тютюн.
Дозволяти перегляд телевізійних програм без належного відбору.
Бути суворими у вимогах і покараннях або занадто слабкими і поблажливими, толерувати помилкові переконання і погану поведінку дітей.
Не поважати індивідуальність дитини, не розпізнавати її темперамент, характер, позитивні та негативні схильності, не вживати вчасно відповідних педагогічних заходів.
Не підкреслювати словом і власною поведінкою примат матерії духу і вічності над тимчасовими цінностями.
Не прагнути створити належного клімату, в якому розвивається і визріває багатогранна любов до Бога і людини.
Не вчити в повсякденних ситуаціях і конфліктах “мистецтву любові”: прощення, щедрості, ввічливості, поваги до калік і людей похилого віку, чуйності до людських потреб і страждань.
Чинити тиск на вибір дитиною навчання, стану чи професії відповідно до власних смаків та амбіцій.
Нехтувати або затримувати свідоме виховання дітей до еротичної та подружньої любові.
Перешкоджати, забороняти або примушувати дитину до шлюбу з особистих мотивів, амбіцій, егоїзму.
Не ставитися до дитини подружжя як до своєї рідної дитини.
Прагнути розділити або розірвати шлюб дитини. Не молитися за своїх дітей.
Любов дітей до батьків
Не поважати своїх батьків, не бути щирим і покірним по відношенню до них, брехати їм, піднімати на них руку, проклинати або ображати їх словом чи жестом. Не співчувати батькам у їхніх стражданнях, не співпереживати їхній ситуації та переживанням.
Не піклуватися про хворих, старих, немічних батьків, не відвідувати їх, не писати їм листів. Соромитися своїх батьків.
Своїми вчинками заплямовувати репутацію сім’ї. Говорити про помилки батьків.
Привласнювати або обманом привласнювати частину сімейного майна для особистого користування, не зважаючи на потреби інших членів сім’ї.
Нехтувати або не відвідувати могили своїх батьків.
Не молитися за живих чи померлих батьків.
Кожна людина має право на життя і здоров’я, яке є найвищою земною цінністю, і порушувати його – гріх.
Стати прямою чи опосередкованою причиною смерті народженої чи ненародженої людини.
Ухилятися від матеріальної відповідальності перед тими, кого торкнулася втрата близької людини з нашої вини.
Бути співучасником переривання вагітності навіюванням, порадою чи дією.
Потурати абортам, вбивствам, війні.
Без істотної потреби наражати когось на ризик втрати життя або здоров’я, на постійну або тимчасову втрату працездатності, на небезпеку зараження, отруєння.
Нехтувати турботою про гуманні умови життя, гігієну приміщення і роботи, безпеку праці.
Керувати автомобілем без дотримання правил дорожнього руху, після вживання алкоголю, з перевищенням швидкості, у стані неповної особистої фізичної підготовки або технічної справності транспортного засобу.
Неправильною поведінкою на проїжджій частині наражати себе та інших на небезпеку.
Кожна людина має право на власність; хто його порушує, той грішить.
Привласнювати будь-яку приватну чи суспільну власність.
Не платити за проїзд або користуватися транспортом без квитка або без пробитого квитка.
Руйнувати суспільну чи приватну власність.
Привласнювати чужу працю і чужі заслуги.
Практикувати нечесність і шахрайство.
Працювати нечесно і ненадійно, залишати роботу незавершеною, неякісно і ненадійно виконаною, приходити на роботу в нетверезому стані, запізнюватися або йти раніше.
Використовувати робочий час або відрядження для особистих справ, використовувати робоче обладнання в особистих цілях.
Брати лікарняний листок, не хворіючи, без медичних причин.
Порушувати строки виконання роботи або виплати заробітної плати.
Не звітувати за приватні та соціальні гроші.
Піддаватися жадібності, вимагати та брати хабарі; використовувати своє становище або можливість для вимагання грошей.
Вимагати непомірно високі ціни при продажу, оренді, непомірно високі гонорари за професійні послуги.
Утримувати, затримувати або виснажувати виплати, належні працівникам.
Не страхувати своїх працівників. “Заробляти” гроші без роботи. «Змішувати» понаднормові години щоб “байдикувати” в робочий час.
Занадто довго зберігати позичені речі, “забуваючи” їх повертати.
Кожна людина має право на правду і свободу; відмовляти ближнім у цих правах – гріх.
Брехати, обманювати, давати упереджену інформацію.
Фальсифікувати науку, оминати важливі факти, узагальнювати.
Мовчати зі страху чи зручності, коли потрібно свідчити про правду і справедливість.
Підходити до людей з лицемірством і лестощами. Порушувати професійну таємницю, листування, телефонні розмови, незважаючи на підслухані зізнання.
Примушувати когось погрозами, дискримінацією тощо до прийняття поглядів, спільних суджень, вчинення дій, що суперечать їхньому сумлінню.
Займатися підслуховуванням, шпигунством, доносами.
Не поважати релігійні переконання і практики інших осіб, як приватно, так і офіційно; прямо чи опосередковано обмежувати свободу публічного і громадського богослужіння або активної участі в ньому, перешкоджати чи обмежувати свободу відправлення релігійних обрядів і користування їхніми благами.
Забороняти членам організацій, молоді, дітям виконувати свої релігійні обов’язки.
Створювати “кліки” людей, які підтримують один одного, не зважаючи на справедливість, милосердя, компетентність.
ПРОТИ ЦЕРКВИ
Церква – це ієрархічна, видима і духовна спільнота Божого люду, створена Христом (пор. Конституцію про Церкву, 8). Кожен католик є її повноправним членом. Тому він повинен прагнути пізнавати Церкву, брати активну участь у її житті, як видимому, так і духовному, у виконанні її спасенної місії, а також брати на себе відповідальність за її долю.
Гріхом є:
Сприймати Церкву як установу, а себе – як клієнта; як політичну партію і не бачити в ній Містичного Тіла Христового.
Ототожнювати Церкву з духовенством.
Пропускати Службу Божу в неділю або святкові дні без причини або через незначні незручності.
Обмежуватися відвідуванням Служби Божої тільки в неділю, незважаючи на можливість бути присутнім на ній протягом тижня.
Поводитися на Службі Божій пасивно і розсіяно, не брати активної участі в діалогах і співі, не дбати про ознайомлення з текстами молитов і літургійних читань, текстами і мелодіями релігійних піснеспівів, що співаються.
Нехтувати або уникати без причини частого приступання до Таїнства Євхаристії, а в разі потреби – до Таїнства Покаяння. Приймати таїнства святотатсько (без дотримання умов).
З гордині, перебільшеного страху, лінощів чи зневаги не брати участі в релігійних обрядах чи маніфестаціях.
Засуджувати або критикувати інші форми поклоніння і побожності.
Уникати будь-якої форми апостольської діяльності.
Заходити так далеко, щоб у толерантності до інших релігій стверджувати, що “всі релігії однаково добрі”.
Вважати некатолицьких християн ворогами.
Обмежувати роль Церкви уділенням Святих Таїнств і відмовляти їй у вчительському авторитеті в питаннях віри і моралі.
Не розширювати і систематично поглиблювати свої знання про церковну доктрину шляхом читання Євангелія, навчання, читання католицьких книг і католицької преси, читання папських енциклік з питань соціальної етики.
Проповідувати погляди, несумісні з католицькою доктриною. Вести пусту критику ієрархії, духовенства, релігійних орденів.
Уникати торкатися питань і проблем релігії чи Церкви в приватних чи суспільних розмовах, вважаючи це незручним, нетактовним вчинком.
Бути пасивним і незацікавленим в організації релігійного навчання дітей і молоді.
Втручатися в приватному чи офіційному порядку, прямо чи опосередковано, в організацію та проведення катехизації дітей та молоді.
Не знаходити часу у недільні свята для особистої молитви, для родинної розмови на релігійні теми.
Проводити вільний час недільних і святкових днів на “посиденьках” у пивних або алкогольних закладах.
Подавати або вживати надмірну кількість алкоголю на сімейних святкуваннях з нагоди хрещення дитини, Першого Причастя, одруження або інших релігійних чи церковних подій.
Не поважати церковні свята, не дотримуватися постів і не утримуватися від організації або участі в пишних вечірках в часі посту.
Не дотримуватися християнських традицій, пов’язаних зі святами чи періодами літургійного року. Не цікавитися життям і проблемами сучасної Церкви.
Бути байдужим до проблеми священичих покликань.
Не молитися за Папу і духовенство.
Ухилятися від матеріальних внесків (на утримання храму, місійну діяльність, благодійність).
Компрометувати Церкву ставленням і діями, що суперечать духу Євангелія.
Заперечувати словом, жестом, письмом чи ставленням свою приналежність до Католицької Церкви.
ПО ВІДНОШЕННЮ ДО СЕБЕ
Любов до себе – це повага до власної гідності як людської істоти, турбота про здобуття справжнього блага, а також релігійних, моральних, фізичних і матеріальних цінностей, яким ми повинні служити і якими ми повинні ділитися з іншими людьми.
Гріхами проти любові до себе є:
Дріб’язковість
Відсутність ідеалу своєї особистості або його нереалізація.
Нехтування вічним життям або есхатологічним виміром людського існування.
Не повне використання своїх здібностей і талантів.
Не прагнути до професійного розвитку.
Змиритися із застоєм у розвитку своєї розумової та моральної культури.
Не ознайомлення з тенденціями, думками та подіями своєї епохи.
Невміння правильно розпоряджатися своїм робочим часом, витрачаючи його на пусті балачки, розваги, надмірне відвідування туалету і задоволення на шкоду своїм обов’язкам.
Виправдовувати свої недоліки і гріхи “теперішньою ситуацією”….
Не бачити шкоди для суспільства у применшенні себе, у невикористанні своїх здібностей і талантів.
Погані амбіції
Прагнення до вищого рівня життя за рахунок моральних і культурних цінностей.
Піддаватися пристрасті “облаштовувати” себе, “заробляти” гроші і бачити в цьому головну мету свого життя. Дотримуватися принципу “плюс-мінус”.
Залазити в борги.
Оцінювати свою роботу лише з точки зору кількості зароблених грошей.
Прагнення дистанціюватися від інших у матеріальній вигоді. Бути заздрісним. Переоцінювати свої здібності, цінності, заслуги та авторитет. Ставити перед собою інші амбіції, окрім служіння іншим.
Гордість і марнославство
Підносити себе над іншими, підкреслювати свою перевагу в інтелекті, владі, багатстві, своїх заслугах. Не пам’ятати, що всім ми зобов’язані Богові і людям.
Вважати себе власником, а не управителем тих благ, які ми повинні використовувати на благо інших. Ставитися до інших з презирством, говорити про них зневажливо.
Відокремлювати себе від інших у почутті власної вищості.
“Гасити” інших своєю перевагою в розумі, матеріальному, службовому плані.
У промовах, зустрічах, листах підкреслювати своє “я”, свої знання, знайомства, красу, прикрашати свої успіхи, не зважати на те, що говорять інші….
Бути “непогрішним”, завжди мати рацію.
Бути чутливим до самолюбства і пихи, занадто легко ображатися.
Переодягатися, гнатися за модою в одязі, нехтувати правилами пристойності.
Гріхи проти тіла
Нехтування турботою про здоров’я.
Нехтувати сном, їжею, відпочинком.
Зловживати алкоголем, тютюном, наркотиками.
Зловживати напоями та їжею.
Руйнувати здоров’я непомірними заняттями спортом, дієтами, невідповідним одягом залежно від погоди.
Практикувати епізодичне або нав’язливе самонасильство.
Брак поміркованості
Перебільшена турбота про своє здоров’я.
Не вміння контролювати свій смуток, радість, гумор, балакучість і нав’язування свого настрою іншим.
Робити з себе “жертву долі”.
Піддаватися депресії і “зриватися” після втрат і невдач, покладати відповідальність за них на Бога та інших людей, а не сприймати це як позитивний життєвий досвід.
Узагальнювати зло і помилки людей, впадати в гіркоту і песимізм.
Безлад у житті
Не мати загального плану на день, не співвідносити взяті на себе зобов’язання зі своїми часовими можливостями, жити без плану.
Не мати перед очима ієрархії цінностей, не зважати на моральні мотиви та особисті зобов’язання при прийнятті рішень.
Витрачати гроші бездумно і поспішно.
Не мати часу зосередитися, проаналізувати, поміркувати.
Приймати рішення під враженням моменту, без достатнього обмірковування.
Не пам’ятати, що як Бог вивів космос з хаосу, так і ми повинні співпрацювати з Богом у творенні ладу, порядку, краси….
АКТ ПОКАЯННЯ
Отче милосердний, чим я відплатив тобі за твою любов? Гріхами, недбалістю, невдячністю. Нехай більше ніколи не згрішу.
Каюся всім серцем за всі гріхи, якими я образив Тебе, мого Творця і Відкупителя.
Жалію, що образив Тебе, Найвище Добро і найдостойнішого любові.
Шкодую, що змарнував заслуги Страстей мого Спасителя і потоптав пролиту за мене Кров.
Шкодую, що образив Твою справедливість, Господи, і заслужив на справедливу кару.
Отче, я згрішив проти Неба і проти Тебе. Я не гідний називати себе Твоєю дитиною.
Я ненавиджу всі гріхи і відвертаюся від них. Я твердо вирішив, з допомогою Твоєї благодаті, уникати всіх гріхів і нагод для них.
