Свят-вечір тихо землю огорта…
З усіх доріг ми спішимо до хати,
Де на столі вечеронька свята,
Де, слава Богу, є кому чекати.
Як зійде Вифлеємськая зоря,
Щоб освітити шлях вікам майбутнім,
До столу, де зібралася сім’я,
Вертають тіні предків незабутніх.
Вони приходять в році тільки раз,
Всі ті, що залишились на світлинах,
В переказах і в пам’яті у нас,
Кого нам…
Свят-вечір тихо землю огорта…
З усіх доріг ми спішимо до хати,
Де на столі вечеронька свята,
Де, слава Богу, є кому чекати.
Як зійде Вифлеємськая зоря,
Щоб освітити шлях вікам майбутнім,
До столу, де зібралася сім’я,
Вертають тіні предків незабутніх.
Вони приходять в році тільки раз,
Всі ті, що залишились на світлинах,
В переказах і в пам’яті у нас,
Кого нам так бракує у родинах…
Вони на хвильку з вічності зайдуть,
І в час молитви, тихий і величний,
У полум’ї свічок проступлять крізь сльозу
Шляхетні риси рідного обличчя.
Як чудо воскресіння коляда
В дитинство нас вертає на хвилину…
Ще всі живі, і мати молода,
А ти – дитя, безгрішне і невинне.
І все твоє єство – лише любов
До Господа, до ближнього, до світу.
Душа по вінця повниться добром.
У ній Христа народження славіте!!!
Джерело: http://kyrios.org.ua/literature/poetry/3859-svjat-vechir.html