Турбота якось міркувати стала,
До кого у житті приєднатись мала.
Обов’язок — найбільш з усіх підходить,
Людські закони й вчинки це доводять!
Але чогось у ньому все ж таки бракує:
Тепла… І суть турботи це руйнує…Доброта ще гарно б пасувала,
Та вона — жертви повної не знала…
І ось Турбота в пошуках своїх
Друзів в світі відшукала всіх.
І стала кожного із них питати,
Чи хоче серце людям дарувати
Та впевнено з нею йти
До спільної і чистої мети?..
Надія й Віра швидко розказали,
Що сили й мрії людям дарували.
Корисливість т̀акож відверто відповіла,
Що Закон лиш В̀игоди втілювати вміла…
Лукавство мовчало й тихо міркувало,
Як в злих хитрощах зізнатись мало…
А Заздрість і Захланність повід̀али,
Що злу основу у вчинках мали.
І лиш Любов в покорі все шукає,
Кому віддати серце своє має.
Вона — це всі скарби й чесноти.
Любов — це суть й мета Турботи!
Значить, єдина і основна причина всіх проявів болю – це шалений брак правдивої любові!
Любов Мотущук
