Питання: чому мирянин може хрестити в деяких випадках, наприклад, при загрозі смертельної небезпеки, але не може сповідати, хоча обидва ці Таїнства ведуть до відпущення гріхів?
Відповідь. Хрещення є основним з усіх християнських Таїнств, оскільки воно відроджує людину до нового життя. Саме тому, щоби жодна людина не була позбавлена такого необхідного Таїнства, його може здійснювати навіть нерукоположений християнин, силою загального священства охрещених.
Таїнство ж Покаяння було встановлено для відпущення гріхів тим, хто вже є частиною тіла Христового і потребує зцілення з огляду на свої гріхи. Встановлюючи це Таїнство, Ісус Христос дав владу відпускати гріхи тільки апостолам.
«Здійснюючи Таїнство Покаяння, священик виконує служіння Доброго пастиря, який шукає загублену вівцю, милосердного самарянина, що перев’язує рани; батька, який чекає на блудного сина і приймає його після повернення; справедливого судді, який судить безсторонньо і виносить завжди праведне і милосердне рішення» (ККК 1465).
Відпускаючи гріхи в Таїнстві Покаяння, священнослужитель наділений повноваженням судити тих, хто вже належить до Церкви, а таким повноваженням над містичним тілом Христа може володіти тільки служитель, який має повноваження над фізичним тілом Христа, а саме владу переєстествлення Хліба, владу звершувати Євхаристію.
Може трапитися, що вмираючий побажає за відсутності священика визнати свої гріхи мирянину, який для нього в цей момент представляє Церкву. Він, безумовно, може сповідатися, але ця сповідь не матиме сили Таїнства, хоча вона і може привести до досконалішого покаяння. Мирянин не може дати відпущення гріхів, не маючи такої влади. Відпущення гріхів у такому разі буде можливим не силою сповідання гріхів мирянину, а силою покаяння вмираючого.
Переклад Католицький оглядач за матеріалами: Радио Ватикана
