“Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його Мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, ж Вони зійшлися, виявилося, що Вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, Її чоловік, будучи праведним і не бажаючи Її ославити, хотів тайкома Її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в Ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ Свій від гріхів їхніх”.
Звернімо увагу на скрупульозність, з якою св. Матей (Мт. 1,18-21) оповідає нам ці факти. Добре детально ознайомитися з ними не для заспокоєння історичної цікавості (чого також, як ми вже зауважили, уникають і самі євангелисти), але для вкорінення нас у двох істинах, що мають головне спасенне значення:
- Ісус є істинно Сином Бога, зачатим від Духа Святого, як нам оповів св. Лука в історії Благовіщення;
- Ісус є істинно обіцяним Месією, в жому реалізувалися всі обітниці – особливо те, що Він мав бути потомком Давида і мав народитися з Діви.
Ось цілі, які поставив перед собою св. Матей. Саме з цієї причини він розпочав від факту, котрий конкретизувався через три місяці, які Марія провела у Єлизавети: Йосиф зауважив, що його дружина вагітна.
Які ж драматичні дні, переповнені жахливими сумнівами, мав пережити цей молодий праведний чоловік. Він мав намір укласти святий шлюб відповідно до Мойсеевого закону — і уклав його з впевненістю, що знайшов ідеальну дружину: дівчину, яку знав від народження (в тій місцині всі знали один одного), яку шанував і безмежно любив. Він повністю виключав той факт; що його кохана могла його зрадити: якби лише про це подумав, то був би зобов’язаним публічно обвинуватити дружину в невірності. Може, батьки та друзі тішилися дитиною, що мала народитися. Однак Йосиф був сповнений гнітючих сумнівів, що не давали йому спокою і зростали з кожним днем, а разом з ними назрівало і болюче рішення.
Нас дивує мовчання Марії, але коли зважимо на Її індивідуальність та Її поставу, тоді припинимо дивуватися і підтвердимо, що Її мовчання було найліпшою поведінкою в тій ситуації. Вона також сильно страждала. На обличчі Свого чоловіка прочитувала сумніви, страждання та невпевненість, що були щораз помітнішими під час кожної зустрічі, але розуміла, що Вона не повинна втручатися в цю ситуацію. Те, що звершилося в Ній, було незвичайним і реалізувало найбільший Божий план. Не Вона повинна пояснювати цей неймовірний факт, бо це повністю належало Отцю, Котрий посилав до Неї ангела, і Синові, Котрого носила в лоні, і Духові Святому, який зробив Її плідною. Тому мовчала та чекала, хоч, безсумнівно, це мовчання й очікування були дуже важкими для неї. Ми дивуємося, чому мовчала Марія, але нас також дивує мовчання Бога. Для Єлизавети було достатньо звуку голосу Марії, щоб Дух Святий об’явив їй усе. Як багато мусив вистраждати Йосиф через мовчання Марії і скільки вистраждала Марія через мовчання Бога!
Йосиф повільно дозрівав до найболючішого рішення: впевнився, що опинився перед таємницею та фактом, що перевершили його. Тому ліпше припинити це все. Найделікатнішим способом, таємно (як оповідає св. Матей, було достатньо присутності двох свідків) він вирішив дати дружині розвідний лист. У ті часи часто траплялося, що чоловік віддаляв від себе дружину з будь-якої причини. Розвідний лист був гарантією для жінки, що вона є вільною і може знову вийти заміж.
Лише тоді, коли Йосиф у своєму стражданні дійшов до цього рішення, прийшов ангел, щоб виявити йому правду. Ми відразу схильні думати: “Чому Бог раніше не послав ангела? Чому дав дозвіл на такий довгий період страждань для двох святих подругів, яких Він так любив та кохав?” Вважаю, що відбувалося так з тієї ж причини, через яку Отець зажадав від Сина Хресної Жертви, Шляхи Божі – не наші шляхи. Господь бажає, щоб ми виконували Його Волю, а не вимагає розуміння глибоких мотивів Своїх дій, які часто перевершують наше земне розуміння.
Відтак нам легко зрозуміти радість Йосифа. “Не бійся прийняти твою дружину Марію” – сказав йому ангел. Відтоді Йосиф уже не боявся нічого: напевно побіг до Марії якнайшвидше, щоб сказати їй, що тепер уже все знає! Спішив, щоб визначити день урочистого весілля. Тепер був переконаний, що ніщо не може відлучити його від Марії. Так само й для Діви це був кінець жахіть і, напевно, Вона дякувала Богові, який винагородив Її довіру та вірність.
В одну мить, побачивши ангела, Йосиф зрозумів, що його Дружина була матір’ю Самого Бога. Усвідомив, що в Ній заховався щасливий нащадок Давида, в котрому реалізувалися месіанські обітниці. Збагнув, що його шлюб з Марією був цілковито чимсь іншим, аніж він собі уявляв: з тієї миті Бог довірив йому найдорожчих і найцінніших людей, які коли-небудь існували – Ісуса та Марію. Йосиф зрозумів і з вдячністю прийняв свою роль, для прийняття якої почував себе взагалі не достойним. Тут ми повинні відкрити Божий план стосовно особистості Йосифа.
Оповімо про це в наступному розважанні.
На завершення зауважмо, що пророцтво Ісаї: “Ось діва зачне…” (Іс. 7, 14), детально пояснене тільки в Євангелії від св. Матвія. Часто пророцтва Старого Завіту мають приховані значення, що стають зрозумілими лише в момент їхньої реалізації. Так і цей вислів не був зрозумілий: поняття, яке використав Ісая, almah, могло означати дівчину або молоду дружину. Лише через незвичайне материнство Марії та євангельський поклик до старозавітного пророцтва ми розуміємо достеменний сенс вислову Ісаї: мова йшла про діву.
Роздуми
Про Марію: Божественне Материнство не вберегло Її від страждань. Можливо, сумніви Йосифа та його невпевненість у прийнятті рішення були Її першим стражданням, хоча майбутні страждання будуть набагато більшими. Слушно зауважує св. Тереза Авільська, що Господь посилає більше хрестів тим, котрих любить. Бог вибрав Марію, але не дав їй благодаті зрозуміти Свої плани, що вберегло би Її від сумнівів, невпевненості та багатьох питань без відповіді.
Про нас: Часто дорога нашого життя є цілком іншою, ніж наші передбачення. У такій ситуації Йосиф є для нас великим взірцем відкритості. Господь не повинен пояснювати нам мотиви Своїх дій. Він шукає людину, яка виконає Його Волю, не питаючи про мотиви. Іноді Бог просить у нас якесь відважне слово, іншого разу вимагає довірливого покладання. Терплячість, мовчання та очікування – ось чесноти, які іноді коштують більше зусиль, ніж дії.
із книги Євангеліє Марії. Жінка, яка перемогла зло. о. д-р Габріель Аморт
