Діти одного батька, які можуть разом спілкуватися із Батьком, якщо захочуть

Троє синів після довгої розлуки зійшлися разом у батьківській оселі. Часу пройшло багато і у кожного вже було своє життя, свій досвід і свої принципи.

Хоч, Батько був один, але так виглядало, що вони не були подібні один на одного. Не раз їм дорікали інші, висміюючи їхнє вороже ставлення та їхні поділ між собою. Сини і самі розуміли, що це не добре. Можливо тому часто не зустрічались, але пройшло трохи часу і цього разу ніхто не відмовився зібратися разом.

Яскраві усмішки, теплі обійми, зворушливі слова про ностальгію один за одним.

Цього разу сини рішили не говорити про те, що їх ділить і настроює вороже один супроти одного. Не хотіли піднімати питання про спадщину, про право на правдиве синівство, про правильне зберігання батьківської традиції.

Натомість хотілось говорити про те, що єднає їх. Згадали за батька, за його доброту і ті настанови, що стосувались взаємної любові, діл милосердя та вірності інших заповідей.

Радістю наповнювалось серце і хотілось тільки одного – бути разом. Разом між собою і разом із батьком.

Прийшла мить зустрічі з батьком.

Ніхто з них не насмілився почати … На превеликий подив всі мовчали. Але кожний у своєму серці відчував невимовне і неописане відчуття присутності батьківської любові.

За якусь мить вони розійшлися і кожен повернувся до свого життя, вернувся до своїх звичаїв, до свої принципів, до свого способу перебувати в духовній єдності із Батьком.

Якщо Єдиний Бог є єдиним Богом для євреїв, християн, мусульман і ніхто з них не заперечує свого синівства, тоді, яка молитва може об’єднати їх у спільному звернені до єдиного Бога? Мовчиш? А може це і є тиша?

Існує повір’я: що перед тим, як виникли різні мови і постали різні культури та релігії, була одна мова: мова тиші.

Тиша – це мова, яка не творить ідеологій, догм і принципів, яка не творить суперечок, переконань і заперечень, яка спонукує кожного почути себе і почути голос того, хто сотворив усе, сотворив тебе та іншого, хто поруч тебе.