Історія Церкви знає декількох жінок-святих, яким за переказами належить заслуга хрищення цілих народів, такими є свята Ольга, яка здійснила хрищення Русі, свята Ядвіга, що христила литовський народ, і свята Ніна – просвітителька Грузії. Але якщо свята Ольга і Свята Ядвіга були володарками народів, які наверталися, свята Ніна, яка волею Божою навернула грузинів у християнство, на відміну від них, не мала жодної влади над тим народом, якому принесла світло віри.
Свята Ніна народилася у Каппадокії у сім’ї воєначальника Завулона, що перебував на службі у імператора Максиміана, і Сузанни, племінниці Єрусалимського патріарха Ювеналія. Передання говорить також про те, що по материнській лінії вона була родичкою святому Юрію. Коли святій Ніні було 12 років, її батьки прийшли до Єрусалиму, щоб за взаємною згодою повністю посвятити себе служінню Богові. Батько став пустельником, а мати дияконісою у храмі Гробу Господнього. Ніну віддали під опіку благочестивої жінки Ніанфори. Читаючи в Євангелії опис Хресної Смерті Спасителя, дівчинка запитувала про те, де міг би бути тепер хітон Христа, на який кидали жереб вояки, і її вихователька, вірменка за походженням, розповіла їй, що говорять, що ця реліквія знаходиться в Іверії (так називалася тоді Грузія). Так Ніна вперше почула про країну, яку їй належало навернути у християнство. Вона багато думала про цю незнайому країну, і одного разу уві сні їй з’явилася Пресвята Діва Марія, яка дала їй хрест, складений з двох виноградних галузок і повеліла йти під захистом цього хреста навертати язичників. Коли дівчина прокинулася, то побачила біля себе складені хрестом галузки. Вона відрізала коси і перев’язала ними хрест. Зображення цього хреста з трохи опущеними вниз сторонами стало символом Грузинської Православної Церкви. Хрест св. Ніни як священна реліквія зберігається у Сіонському Соборі у Тбілісі.
Багато дослідників вважають, що свята Ніна прийшла на Кавказ разом зі святою Ріпсіме, її подругами і старицею Гаяне, що намагалися сховатися від гонителів християн. Ріпсіме разом з іншими дівчатами і Гаяне були замучені царем Трдатом, а Ніні вдалося втекти і, подолавши важкий і довгий шлях, вона прийшла до тодішньої столиці Грузії Мцхети. Тут вона оселилася у сім’ї садівника і незабаром стала відомою завдяки багатьом зціленням, що сталися за її молитвою. Серед зцілених були знатні люди та члени їх сімей і навіть сама цариця Нана – дружина царя Міріана, що навернулася у християнство.
Серед інших чудес, вчинених святою Ніною, її біографи описують таке: під час язичницького жертвоприношення, на яке зібрався царський двір і безліч народу, Ніна почала молитися за скинення язичницьких ідолів, і несподівано вибухнула буря, яка зруйнувала капище і скинула ідоли з гори.
Диво сталося і з самим царем Міріаном – під час сильної грози, що застала царя на полюванні, він осліпнув і марно закликав на допомогу язичницьких богів. Зневірившись, цар почав молитися “Богові Ніно” і прозрів. Після чудесного зцілення цар надіслав лист св. цариці Олені і св. Костянтину, де говорив про своє бажання охриститися. З Єрусалиму в Іверію прибули єпископ Іванн, священик Іаків і диякон. Цар і двір, а потім і народ Грузії були хрищені.
Проповідь святої Ніни була звернена не лише до грузинського народу, але і до спільноти іудеїв Картлі. Завдяки проповіді Ніни багато членів цієї спільноти, у тому числі настоятель Мцхетської синагоги і його дочка Сідонія прийняли хрищення.
Останні роки земного життя свята Ніна провела у маленькій хатині на околиці Мцхети, оточеній ожиновими кущами. Після її смерті цар Міріан хотів перенести тіло святої до соборної церкви Мцхети, але зрушити з місця труну не змогли. На місці, де упокоїлася подвижниця, був закладений монастир Самтавро з маленькою церквою з іменем святої Ніни, який існує і тепер.
Усе життя святої Ніни повне чудес, і це не лише скинення ідолів або чудесні зцілення. Інакше як чудом неможливо пояснити те, що слабка дівчина, що не мала ніякого захисту і підтримки, окрім хреста і віри, пройшла довгий і небезпечний шлях від Єрусалиму до Кавказу, вільно і переконливо говорила про віру з ученими мужами і царями, легко освоювала чужоземні мови, не була вбита або кинута дов’язниці за свою віру, яку вона відкрито сповідувала, навертала народи і заснувала Грузинську Церкву, небесною покровителькою якої тепер є.
Пам’ять святої рівноапостольної Ніни відзначається Католицькою Церквою 14 січня, а Грузинською і Російською Православною Церквами 27 січня (14 січня за юліанським календарем).
Джерело: http://www.christusimperat.org
