Палестинська свята всім своїм життям передає сучасному світу глибоке послання, що й сьогодні не втратило своєї актуальності. Особливу увагу вона звертає на присутність Бога, що об’являє своє ім’я Любові і стає близьким кожній людині завдяки дару Сина і дару Святого Духа, що діє в Церкві. Усім своїм життям вона вказує на надприродну дійсність, закликаючи кожного з нас прокинутися і вийти зі шкаралупи матеріалізму та індивідуалізму. В монастирі Пау під час екстазу вона так промовляє до настоятельки:
«Світ спить, а Бог нескінченної доброти і величної слави забутий усіма! Дивись, вся природа, небо й земля славлять Бога, а людина, що пізнала великі діла Бога і повинна Його прославляти, спить! Ходімо ж, збудімо світ!»
Досить актуальним для сучасного світу є її послання стосовно молебню до Святого Духа. В одному зі своїх екстазів вона чує голос Ісуса:
«Істинно, істинно кажу вам: хто взиватиме Святого Духа, шукатиме мене і знайде, знайде мене через Нього. Його свідомість буде делікатна, як польова квітка. Якщо це буде батько чи мати, то мир запанує в їхній родині. Мир буде в їхньому серці як у цьому, так і в прийдешньому світі. Не помруть в темряві, а в мирі. Гаряче прагну, аби ти повідомила, що всі священики, котрі щомісяця відправлять Службу Божу про Св. Духа, вшанують мене. А хто мене вшанує і братиме участь в цій Службі, буде вшанований самим Св. Духом і матиме в собі світло. В глибині душі його буде мир. Це він прийде лікувати хворих і будити сплячих».
Стосуючись цього об’явлення, сестра Марія від Ісуса Розіп’ятого пізніше зізнається своїм сестрам з монастиря: «Тривають переслідування та заздрість між чернечими спільнотами. Тому світ перебуває в темряві… Але кожен, будь він чи в світі, чи в чернецтві, хто взиватиме Св. Духа, не помре в облуді. Кожен священик, що поширюватиме цей молебень, отримає світло, коли говоритиме про це іншим. Мені сказано, що в усьому світі потрібно встановити, аби кожен священик щомісяця відправляв Службу Божу про Св. Духа. Всі, котрі в ній візьмуть участь, отримають особливі благодаті й світло. Сказано мені також, що настане день, коли сатана викривлятиме образ нашого Господа і Його слова в світських, священиках та монахинях. Але той, хто взиватиме Святого Духа, помітить цю помилку».
Глибина мудрості, що випливає з простоти й смирення, може бути прикладом та заохоченням для всіх, хто шукає правди й мудрості. Єврейський письменник Рене Швоб, навернений у християнство, захоплюючись прекрасною поезією Малої Арабки, сказав: «Ми хочемо, щоб під час канонізації цієї малої неписьменної арабки, її було проголошено покровителькою інтелектуалів. Вона врятує нас від гордощів».
Cвята сестра Марія від Христа Розіп’ятого (Мала Арабка) постійно промовляє до кожного з нас, вказуючи, що в житті є найважливішим. Її серце, розквітле квітами віри, надії та любові, є прекрасною і прозорою іконою, в якій чітко видно обличчя Ісуса, освітлене Любов’ю Отця і сяйвом Святого Духа.
Маріам Бауварді народилася 5 січня 1846 року у маленькому галілейському селі Ібілліні між Назаретом і Хайфою. Ії батьки, греко-католіки, народили світові аж дванадцять хлопців, однак жоден з них не вижив. Повні болю, а одночасно великої довіри до Бога, вони вирішили відбути у паломництво до Вифлеєму, щоби при яслах випросити народження дівчинки. Їх молитва була почута – на світ прийшла Маріам, а наступного року – її брат Боулос. Маріам не мала ще трьої рочків, коли, дорчивши дитину св. Йосифові, помер її батько, а через декілька днів і мати покинула цей світ. Боулоса усиновила одна з тіток, а Маріам – дядько.
Часи дитинства, прожитого у Галілеї, назавжди залишили у серці Малої Арабки захоплення красою Створіння, і водночас потужне відчуття скороминучості.
(Ібіллін в наші часи)
Одного дня дівчинка гралася з двома птахами. Коли вона схотіла викупати їх, маленькі створіння не витримали цього і померли у долоньках Маріам. У цю мить у серці дівчинки пролунали слова: “Поглянь, як усе проминає. Але, якщо захочеш віддати мені своє серце- залишуся з тобою назавжди”. З того часу дівчинка провадить глибоке релігійне життя: з семи років сповідається щотижня, а у віці восьми років приймає Перше Причасття.
Невздовзі вирушає з сім’єю свого дядька до Александрії.
У Єгипті, згідно із східними звичаями, дядько заручає дванадцятилітню Маріам з одним із свох двоюрідних братів. Але, на превеликий подив усіх, дівчина не дає згоди на шлюб, вирішивши цілком віддатися Ісусові. Її спробували переконати, погрожували та не відвернули від прийнятого рішення. Три місяці тиску на дівчинку нічого не змінили. Маріам намагається розшукати давнього дядькового служителя, мусульманина, який має хати до Назарету, щоб через нього передати звістку до Боуласа, сподіваючись на підтримку брата. Розчулений розповідями Маріам про її страждання, мусульманин обіцяє допомогу, але за умови, що дівчина залишить християнство і прийме іслам. Маріам рішуче відмовляє. Розлючений чоловік вихоплює кинджал, перерізає дівчині горло і викидає її тіло у темну вулицю.
Це відбулося 8 вересня 1858 року.
Пізніше Маріам розповідала, що пробудилася у якійсь печері. Біля неї була молода жінка, що виглядала, як монахиня. Вона доглядала Маріам, приносила їжу, а через чотири тижні привела до церкви святої Катерини в Александрії.
Монастир Святої Катерини (Мініатюра Фелікса Фабера, 1508 рік)
До кінця життя Маріам була переконана, що монахиня була сама Божа Матір.
Чудом врятована Мала Арабка подорожує від міста до міста, прислуговуючи у бідних сім’ях-її можна зустріти в Александрії, Єрусалимі, Бейруті, Марселі.
Порт Марселя кінця 19 століття
У 1865 році Маріам опиняється у Марселі, де намагається стати черницею. Їй дев’ятнадцять років, але виглядає вона на дванадцять, до того ж погано говорить французською і має ослаблене здоров’я. Після кількох невдалих спроб все ж таки була прийнята до новіціяту Сестер святого Йосифа. Її радість превелика – нарешті може цілковито віддатися Господу. Завжди готова до найважчої роботи, більшість часу перебуває у кухні та пральні. У домі Сестер Йосифіток починає у особливий спосіб переживати Муку Господню – отримує дар стигматів, який у своїй простоті вважає за хворобу. У неї починають з’являтися також інші надзвичайні дари Святого Духа.
У монастирі бракує однодумців, щоб оцінити ці явища, тому після трьох років кандидатури Маріам змушена залишити Згромадження Сестер св. Йосифа.
Мати Вероніка, настоятелька молодої Арабки, бачачи схильність до містичного життя, заохочує її вступити до монастиря Згромадження Сестер Кармеліток. Так Маріам вступає до Кармелю у Пау у південній Франції.
12 червня 1867 року молода Арабка розпочинає новіціят і отримує Ім’я Марія від Розп’ятого Ісуса, але через труднощі у читанні не може повноцінно брати участь у монашому часослові. Відчувши призначення у допомозі іншим, прагне залишатися сестрою конверскою. Своєю доброзичливістю і простотою здобуває серця сестер. Слова, сказані під час однієї з екстаз, є результатом зрілих роздумів над життям: “Там, де є любов, там є і Бог. Коли турбуєшся про добро до ближнього, Бог буде турбуватися про тебе. Якщо риєш яму для ближнього, сам у неїі впадеш, і буде вона для тебе. Але якщо бажаєш неба для ближнього – буде воно для тебе…”
У житті молодої монахині множаться надзвичайні явища: пророцтва, явлення, екстази, левітації… Попри все це Маріам називає себе “мале ніщо”, виражаючи в так сильне почуття дитячості Божої. Саме це почуття дає змогу занурюватися у безмірні глибини Божого Милосердя, у якому віднаходить і радість, і життя…
“У покорі я щаслива перебуванням нічим, не прив’язуюся ні до чого, нічого ніколи мене не мучить. Всюди, у кожній ситуації, я задоволена і щаслива. Благословенні маленькі!” Мала Арабка знаходить джерело своєї віри до Бога як у надзвичайній благодаті, так і у наважчих життєвих ситуаціях.
У 1870 році група кармелітанок з Пау, серед яких є Маріам, вирушає морським шляхом до Індії з метою збудувати монастир у Мангалорі. Подорож була драматичною – три сестри померли у дорозі.
Колониальная Индия
Завдяки надісланому підкріпленню монахі починають життя у новому монастирі вже наприкінці 1890 року. Тут на Маріам сходять надзвичайні містичні благодаті, що не перешкоджає їй ри виконанні найважчих робіт, у тому числі і пов’язаних з будівництвом. 21 листопада 1871 року складає свої довічні обіти. Переживає також найважчі сокуси диявола, який чинить усе, щоб розбудити у ній жахливі муки і неспокій. Навколо молодої сестри створюється атмосфера непорозуміння. Напруженність довкола її особи призвела до того, що у 1872 році Маріам була відіслана до Кармелю Пау.У материнському монастирі Маріам наново віднаходить просте життя конверски. ЇЇ душа, здається, розквітає.
Неписьменна сестра, захоплена вдячністю до Бога, під час екстазу імпровізує повні свіжості і чарівності поезії, у яких оспівує Спасителя і його творіння. Іншим разом порив любові Божої зносить її на верхівку дерева, на галузку, що не витримала б навіть ваги птаха.
“Увесь світ спить. А Бог, такий сповнений доброти, такий величний і гідний слави – у забутті!.. Ніхто не думає про Нього! Подивись! Природа Його прославляє: небо і зорі, дерева і рослини – все Його прославляє, лише людина, яка пізнала велич Його справ і повинна це проголошувати – спить! Ходімо, ходімо пробуджувати всесвіт!”
У Пау Маріам починає думати про фундацію Кармелю у Вифлеємі. Після подолання різних перешкод надійшла з Риму жадана згода. 20 серпня 1875 року десять кармеліток та супроводжуючі особи вирушають у дорогу до Святої Землі і 12 вересня 1875 року прибувають на місце призначення. Тут з ініціативи Маріам, викупляють землю, названу у Вифлеємі Пагорбом Давида і починають будівництво, над яким ротягом останніх трьох років свого життя буде чувати Маріам, уся – як вона говорила – “занурена у пісок та вапно”.
Це вона надала монастирю вигляд круглії “вежі Давида” і визначила місце під майбутній Храм. Ініціювала також утворення Кармелю у Назареті, куди пішла у серпні 1878 року з метою купити землю.
Під час цієї подорожі вказала місце у Емаус Нікополісі (Амвасі), де Воскреслий Ісус ламав хліб з учнями. Це місце ще за часів її життя стало власністю Кармелю Віфлеємського.
Померла Маріам 26 серпня 1878 року, у віці 33 років, у Віфлеємі. 13 листопада 1983 року, під час Святой Літургії у Ватиканській Базилиці святий отець Йоан Павло ІІ оголосив Марію від Розп’ятого Ісуса Блаженною.
17 травня 2015 р Вселенський Архиєрей Франциск впише до лику святих двох доньок цього краю – блаженну Марію-Альфонсіну Султанех Ґатта та блаженну Марію від розп’ятого Ісуса Маріам Бауарді.
Мощі святої Марії від Розп’ятого Ісуса (Маріам Бауварді)
Частинка мощів відомої на Близькому Сході святої Марії від Розп’ятого Ісуса, сестри кармелітки, що походила з мелхітської греко-католицької родини, відтепер зберігатимуться також в українській греко-католицькій церкві св. Архистратига Михаїла в селі Боянець Жовківського району Львівської області. В цьому храмі є також мощі св. священномученика Йосафата.
