Я можу запропонувати кілька послідовних кроків, які допоможуть вам позбутися негативних зразків поведінки і набути натомість звички керувати гнівом з позицій любови.
1. Визнайте правду
Насамперед, треба визнати правду. Ми нічого не змінимо, поки не визнаємо, що йдемо у хибному напрямку. Визнайте це перед собою, перед Богом і перед членами своєї сім'ї. Скажіть: «Я не керував своїм гнівом так, як треба. Я часто втрачав контроль над собою. Я говорив не ті слова і робив не ті вчинки. У них не було ні добра, ні любови; вони лишень завдавали шкоди. Тепер же я, з Божою поміччю, хочу змінитися». Не вагайтеся залучити до цього процесу Бога. Вам неминуче знадобиться і Його допомога.
Запишіть наведені слова на аркуші.
Втім, якщо вам хочеться висловити свої почуття власними словами, сміливо можете їх змінити. Тоді вголос прочитайте написане і визнайте прикру правду: «Я не керував своїм гнівом так, як треба». Визнайте це перед Богом і пообіцяйте виправитися. Потому якось увечері, коли вся сім'я збереться разом, оголосіть усім, що маєте дещо сказати, а тоді візьміть свій аркуш і прочитайте те, що на ньому написано. Скажіть, що визнали це перед собою, визнали перед Богом, а тепер визнаєте і перед ними. Зізнайтеся, що щиро хочете змінитися. Можна сказати приблизно так: «Я маю намір попрацювати над цим протягом кількох наступних тижнів. Проте якщо я знову розсерджуся, розмовляючи з кимось із вас, то ви неабияк мені допоможете, якщо заткнете собі пальцями вуха, вийдете з кімнати і, наприклад, трохи прогуляєтеся по подвір'ю. Запевняю вас: коли ви повернетеся, я вже опаную себе, і ви не почуєте від мене жодного різкого слова. Натомість я попрошу у вас пробачення і ми продовжимо розмову. Можливо, це потребуватиме трохи часу, але, з Божою поміччю, я змінюся». Якщо вам вистарчить духу зробити таку смиренну заяву, то ви на шляху до позитивних змін.
2. Виробіть стратегію
Тепер ви готові до другого кроку: вироблення ефективної стратегії для подолання негативних зразків поведінки. Ви визнали перед собою, що иноді в минулому вдавалися до неприпустимих дій. Як же позбутися схильности до такої негативної поведінки? Один підхід вже запропоновано: попросити дружину чи чоловіка та дітей просто виходити з кімнати, коли ви почнете втрачати контроль над собою. В майбутньому щоразу, коли це траплятиметься, вам наче нагадуватимуть про те, що потрібно визнати: ви помилялися. Назагал у визнанні власних помилок є певна міра смирення. Саме це визнання спонукує нас змінити надалі свою поведінку. Але що ж робити для того, аби погасити у собі гнів ще перед тим, як він вирветься назовні?
Послухайте історію Рауля. Підчас однієї конференції з питань подружнього життя, яка відбувалася у Споукені, він розповів мені про свою боротьбу з гнівом і зізнався, що часто «зривається і говорить неприємні речі» дружині й дітям. Я дав йому кілька практичних порад щодо того, як «зупинити потік» сердитих слів і змінити свій гнів у позитивний спосіб. Через два роки я знов зустрів Рауля на иншому семінарі з питань подружнього життя, цим разом у Сієтлі. Він сказав: «Докторе Чепмене, не знаю, чи ви мене пам'ятаєте, але ми вже зустрічалися раніше у Споукені, і я розповідав вам про те, як намагаюся боротися з гнівом. Я просто хочу сказати, що ваші пропозиції спрацювали тоді і спрацьовують ще й сьогодні».
«Розкажіть мені про це», – попросив я.
«Пригадуєте, ви порадили мені спершу лічити до ста, а тоді вже щось говорити? Я так і робив, – розпочав він. – Коли я відчував, що мене охоплює гнів, то починав рахувати і виходив прогулятися, як ви й радили. Я вголос рахував і гуляв – у дощ, у сніг, у спеку. Якби хтось мене почув, то напевне подумав би, що я з'їхав з глузду. А насправді в цьому було набагато більше глузду, ніж у багатьох речах, які я робив до того часу… ото було справжнє безглуздя. Я просто руйнував свої взаємини з дружиною і з дітьми. Прогулюючись і рахуючи, я мав час заспокоїтись і перевести свій гнів у більш позитивне русло».
Так Рауль знайшов спосіб позбутися поганої звички спересердя ображати инших. Цю звичку він замінив новою, значно позитивнішою. Втім, рахувати до ста необов'язково, є й инші ефективні способи. Один чоловік розповідав: «Коли я розгніваюся, то сідаю на велосипеда і тисну на педалі, аж доки не заспокоюсь. Иноді я намотую так кілька кілометрів». А якась пані повідала: «Коли я відчуваю, що ось-ось розсерджуся на свого чоловіка, то кажу йому: «Вибач, але мені треба до парку». Тоді сідаю за кермо, їду до парку і там гуляю або сиджу на лавці, доки не заспокоюся. Чоловік каже, що це значно краще, ніж те, що я робила колись».
Ось ще два способи, які використовували різні подружні пари. Слово Бренді: «Ми з чоловіком дійшли згоди: коли ми сердимося одне на одного, то беремо «тайм-авт» і хтось із нас виходить з кімнати. Протягом п'яти годин ми маємо повернутися до спірного питання, і якщо починаємо гніватися знову, то беремо другий «тайм-авт». Ми обоє вважаємо, що краще взяти «тайм-авт», аніж руйнувати наші взаємини образливими словами». А коли Бренда сердиться на инших членів сім'ї, то одразу ж береться поливати квіти. «У те літо, коли я почала так робити, я мало не потопила свої петунії, але краще вже так, ніж топити свою сім'ю у злих словах».
Всі ці люди знайшли для себе спосіб замінити викликану гнівом негативну поведінку заняттям, яке дає їм змогу охолонути.
3. Проаналізуйте свій гнів і розгляньте можливі варіянти подальшої поведінки
Третім кроком є аналіз гніву та розгляд можливих варіянтів подальшої поведінки. Можливо, ви сердиті й після того, як порахуєте до 100 – чи навіть до 500 – проте ви вже вгамувалися цілком достатньо, аби поставити собі кілька запитань. «Чому я розгнівався? Що поганого зробив той, на кого я сердитий? Може, я суджу про його поведінку, не враховуючи всіх фактів? Чи дійсно мені відомо, що спонукувало його до цього? Що, власне, сталося: він справді неправильно повівся чи я виявив надмірну чутливість? Чи не забагато я від нього хочу?» (Иноді батьки сердяться на своїх дітей-підлітків тільки за те, що ті поводяться так, як і мають поводитися нормальні підлітки.)
Обміркувавши ситуацію, ви можете вирішити, що робити далі. Варіянтів багато, та серед них тільки два пропонують позитивне вирішення проблеми гніву. Перший: погамувати гнів, усвідомивши, що його причини криються, ймовірно, не стільки у поведінці инших, скільки у вас самих. Ваш гнів, цілком можливо, можна пояснити однією з таких фраз: «Сьогодні я встав не з тої ноги… Останнім часом я зазнав неабиякого стресу… Я погано спав минулої ночі… Я спалахую через всілякі дурниці… Все йшло не так, як мені хотілося…»
Якою б не була причина, визнайте, що у цьому випадку гнів – це ваша проблема, і вгамуйте його. Можете мовити вголос чи подумки: «Те, що я серджуся, доволі егоїстично з мого боку. Тому я маю погамувати свій гнів, бо для нього немає підстав. Ніхто не зробив мені нічого поганого; просто мене сьогодні легко роздратувати». Часом вельми корисно звернутися до Бога з молитвою на взірець такої: «Боже, я усвідомлюю, що не мав гніватися. Я думав тільки про себе і вимагав від членів моєї сім'ї надто багато. Прости мені. Я вгамую свій гнів. Допоможи мені ставитися до тих, хто мене оточує, з любов'ю. Амінь». Ви свідомо прийняли рішення погамувати гнів і зізналися у тому, що вважаєте своїми прорахунками.
З иншого боку, у вас можуть бути вагомі підстави сердитися. Припустимо, хтось із членів сім'ї повівся не так, як треба, і ви маєте повне право розгніватися. Ви порахували до 500, прогулялися, проаналізували причини свого гніву і дійшли висновку, що слід обговорити цю справу з винуватцем, бо просто проігнорувати її не випадає. Скоєно хибний вчинок, вам завдано болю; питання потрібно з'ясувати. Тож другий варіянт позитивного вирішення проблеми полягає у її обговоренні з тим членом сім'ї, який, на вашу думку, завинив. Втім, перед тим, як розпочати розмову з чоловіком (дружиною) або сином чи донькою, треба добре подумати, як найкраще підійти до ситуації, що склалася.
У моїй книзі під назвою «Инший бік любови» є спеціяльна відривна картка, на якій подано такий зразок: «Я зараз, звісно, сердитий, але не хвилюйся, я на тебе не нападатиму. Проте мені таки знадобиться твоя допомога. Як ти гадаєш, ми можемо зараз поговорити?» Рекомендую почепити цю картку на холодильнику, і коли хтось із батьків буде готовий поговорити чи то з чоловіком (дружиною), чи з сином або донькою, то нехай візьме картку, стане перед тим, до кого звертається, і голосно прочитає написане. Так ви поясните, що справді сердиті, але не маєте наміру зриватися на крик і хочете все обговорити. Якщо ж розмову краще відкласти на потім, то визначте час для неї самі.
4. Залучіть члена сім'ї до розмови
Четвертий крок полягає, властиво, у залученні члена сім’ї до розмови. Треба викласти проблему, яка вас турбує, так, щоб її можна було обговорити. Можете видрукувати запропоновані застереження на окремій картці й справді почепити на холодильнику. Далі потрібно вдало підібрати момент для того, що узяти цю картку і прочитати те, що на ній написано. Якщо той, до кого ви хочете звернутися, саме дивиться по телевізору свою улюблену передачу чи футбольний матч, то навряд чи це добра нагода для розмови. Якщо, приміром, ваша дружина в цю хвилину готує вечерю чи чистить порохотягом килим, раджу вам трохи зачекати. Постарайтеся вибрати час, коли ви будете тільки удвох, а не у товаристві инших членів сім'ї. Це означає, що вам, можливо, доведеться годинку-другу почекати. Якщо ж ви наполягатимете: «Ми поговоримо про це саме тепер», то у такий спосіб закладаєте міну під розмову, ще її не розпочавши.
Коли вам, врешті-решт, здається, що настав відповідний момент, і ви перебуваєте у відповідному місці, рекомендую вам сказати щось на зразок таких слів: «Я хочу поділитися з тобою своїми почуттями, бо високо ціную наші взаємини. Певна річ, я міг неправильно зрозуміти чи потрактувати ситуацію. Та все ж я хотів би, аби ти знав, що я бачив і що відчував. Коли я скінчу, то волів би почути, що думаєш з цього приводу ти. Можливо, я чогось не зауважив, і мені потрібна твоя допомога, щоб усе добре зрозуміти».
Висловлюючи свої думки, будьте якомога конкретніші. Розкажіть, що чули, що бачили, як витлумачили почуте і побачене, що відчували і чому засмутилися. Обмежтесь тільки цим конкретним випадком і не згадуйте про подібні інциденти з минулого, бо инакше створюватиметься враження, наче ви маєте намір тільки висловити свій осуд співрозмовникові, який, звісно, захищатиметься, і таким чином ваша розмова невдовзі перетвориться на суперечку. Багато хто може визнати свою провину в певному конкретному випадку, але якщо у такій розмові згадати про цілу низку подібних ситуацій, то це може викликати зворотну реакцію.
Отже, поділившись зі співрозмовником своїми міркуваннями з приводу певного випадку, скажіть: «Ось що я про це думаю. І ще раз наголошую, що я міг щось пропустити чи не так щось потрактувати. А тепер розкажи мені, будь ласка, про своє бачення ситуації». Такі слова допоможуть вашому співрозмовникові бути з вами відвертим та чесним. Коли він розповідатиме, як бачить ситуацію зі свого боку, то варто утриматися від негативних оцінок. Якщо він каже: «Було так і так», а ви підстрибуєте і заперечуєте: «Е ні, було так», то це приготування радше до бою, ніж до мирного договору. Називаючи когось із членів сім'ї брехуном, ви пробуджуєте у нього сильні негативні емоції. Краще уважно вислухайте те, що він говорить. Щоб краще зрозуміти, використовуйте запитання на взірець: «То ти кажеш, що…?» Так ви спонукуватимете його далі ділитися з вами своїми думками і засвідчуватимете, що докладаєте зусиль, аби зрозуміти його позицію і почуття.
Якщо ж ви за жодних умов не можете погодитися з баченням ситуації, яке озвучив ваш співрозмовник, то можете сказати: «Здається, ми дивимося на це зовсім по-різному. Ну що ж, ми люди, а всі люди різні. Який урок можна зробити з цієї ситуації, щоб у майбутньому вона не повторилася?» Дуже ймовірно, що такий підхід приведе вас до позитивного рішення. Якщо ж ви наполягатимете, що ваше бачення правильне, а бачення вашого співрозмовника хибне, то… гаразд, ви перемогли, а він програв, проте рішення так і не досягнуто. Дистанція між вами як була, так і залишилася.
З иншого боку, якщо ви наполягатимете на тому, аби все ж знайти якесь рішення і набути завдяки цій ситуації певного позитивного досвіду, то переможцем виявитесь і ви, і ваш співрозмовник. Гнів вгамовано, результат позитивний.
Пропонуємо підписатись на розсилку духовних матеріалів від о. Антонія, ЧНІ.
