Готуючись до великого празника Різдва Христового, кожен з нас по-особливому переживає цей час Пилипівки: хтось більше часу приділяє молитві і духовному читанню, хтось практикує чесноту стриманості у їжі і напоях чи, обмежуючи себе у якихось навіть дозволених утіхах, а хтось інший старається щедріше практикувати діла милосердя. Саме цими трьома головними добрими ділами Церква закликає нас переживати час посту: більше треба молитися, вистерігатися зла і творити добрі діла, щоб, відновившись, достойно святкувати Прихід Божого Сина серед нас.
Ми вже роздумували з нашими читачами про потребу глибшої і частішої молитви у житті християнина, особливо у приготуванні до Різдва Христового. А зараз прагну зупинитися на темі милосердя. Таке красиве українське слово, яке нагадує нам про зміст всього, що його стосується: мати миле серце, відкрите на потреби інших, це діяльне прагнення допомогти кожному, хто знаходиться у потребі. Милосердя є втіленням заповіді любові до Бога і до ближніх.
Милосердя стосовно наших ближніх є наче промінчиком того милосердя, яке Господь Бог має стосовно людини. Папа Франциск сказав такі гарні слова: «Милосердя Бога – це Його відповідальність за нас. Він почувається відповідальним, тобто він прагне нашого блага і хоче бачити нас щасливими, сповненими радості і миру. Саме на цій хвилі має перебувати милосердна любов християн». Наше ж милосердя є також нашою відповідальністю за наших ближніх і бажанням, щоб вони були щасливі і радісні.
Святий Іван Золотоустий всім нам подає правило для цього благодатного часу: «Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами! Якими, скажеш, ділами? Коли побачиш бідного, дай милостиню. Коли маєш ворога, примирися. Коли побачиш свого друга щасливим, не завидуй! Що за користь, коли ми стримуємося від птиць і риби, а гриземо і з’їдаємо братів». Святий говорить нам про милостиню – як конкретний знак правдивого посту.
Наша Церква в грудні відзначає празник милосердя – празник Святого Миколая, якого ми знаємо як того, хто чинив милосердя і чинив його таємно, дотримуючись євангельського правила. Сам Христос дав чітку вказівку про те, яким має бути милосердя: «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6,1-4).
Слова Господні вчать нас, християн, кількох дуже важливих речей у відношенні до цієї християнської практики:
- Необхідно чинити конкретні діла милосердя і бути милосердними з ближніми. Ці діла написані в Катехизмі Церкви і їх є 14 – 7 для душі і 7 для тіла. Їх необхідно вивчити напам’ять і практикувати – кожен в міру своїх можливостей. Є люди, які протягом свого життя повторюють: «Як я дороблюся, як я зароблю, як я «стану на ноги», тоді я буду допомагати іншим», а з таким правилом ніколи ані не доробляються, ані не допомагають, а тільки обіцяють. Це дуже помилковий підхід до життя в цілому. Можна допомагати ближнім і матеріальним, і духовним способами.
- Не можна чинити діла милосердя на показ «перед людьми», але старатися це робити таємно: «Нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права» (Мт. 6,3). Є велика спокуса чинити щось перед іншими, щоб інші нами захоплювалися, нас величали і щоб ми, таким чином, забирали собі славу, яка належить Богові. Хоча знаємо, що в іншому місці Господь навчає, щоб ми свідчили перед іншими нашими добрими ділами і нашим життям: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5,16). Все залежить від того, яку ціль переслідує людина – сподобатись Богові чи людям.
- Не говорити іншим про ті діла милосердя, які я чиню чи вчинив у минулому – «не трубити», щоб нас хвалили люди. Неодноразово можна зустріти випадки, коли хтось чинить діла милосердя і прагне за це мати нагороду, особливу віддяку, чи сюжет на телебаченні, чи так зване «многоліття» у храмі та привселюдну подяку. Є особи, які завжди «трублять» перед іншими про свої добрі діла, а забувають, що є євангельське правило: «нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права» (пор. Мт. 6,3).
- Діла милосердя можуть бути гарною нагодою для відпокутування провин чи кар. Тому священик після сповіді може дати таку покуту – вчинити те чи інше діло милосердя. В Старому Завіті пророк Даниїл дав таку пораду царю Навуходоносорові: «Тому, о царю, нехай моя порада буде тобі до вподоби: спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи – милосердям до бідних; може, й продовжиться твій спокій-благополуччя» (Дан. 4,24), а апостол Петро сказав: «Майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває» (І Пт. 4,8).
- Оскільки ми надіємося на Боже милосердя, тому повинні і ми його практикувати, чинячи конкретні діла: «Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд». (Як. 2,13). Багач терпів тяжкі муки у вічності і без Бога не через те, що був багатий, а через те, що у своєму багатстві не помічав біля свого дому бідного Лазаря і за життя вже отримав всі свої блага (пор. Лк. 16, 19-31).
Тому, дорогі наші читачі, вітаю Вас з днем Святого Миколая, який є для нас Учителем Милосердя, бо він навчився від Ісуса Христа і практикував Його заповідь «будьте милосердні» (Лк. 7,36). Бажаю Вам мати милосердне серце – співчутливе, лагідне, добре, просте, щире, відкрите на потреби ближніх. Погляньте на осіб, котрі з Вами живуть під одним дахом, на тих, які ходять до одного храму, на тих, які працюють на одній роботі: чи Ви до них милосердні – у думках, у словах і на ділі? Нехай Господь дарує кожному з нас милосердне серце.
Автор: о. Йосафат Бойко, ВС
