Ми часто скаржимося на обставини нашого життя – все нам не так: не так хтось глянув на нас, не так відгукнувся, не так поставився, не так відреагував, не так нас оцінили, не врахували нашої думки й багато іншого.Ми дуже хочемо, щоб усе служило «для мене». Ісус в Євангелії висловлює цілковито іншу думку: «Я прийшов, щоб послужити». Бог, Творець усього видимого й невидимого, який є альфа та омега, початок і кінець усього, приходить на землю, щоб послужити людині.
Мені пригадуються слова одного міністра (не українського), який сказав: «Коли я був звичайною людиною, я міг послужити одиницям. Тепер я міністр, і хоча знаю, що завжди ним не буду, але тепер я можу послужити тисячам або й мільйонам».
Дуже важливо усвідомлювати, що те місце, яке мені дав Господь, – є місцем служіння для інших, місцем, де я можу щось зробити для когось, де мене поставив Господь, де Бог на мене розраховує і покладається на мене. Бог очікує від мене служіння так, як і сам прийшов послужити.
Ми часто маємо претензії до інших – «чому інші нам не служать», хоча прямо цього й не говоримо. Натомість треба спробувати й ризикнути, просто відважитися наслідувати Ісуса Христа у служінні іншим особам, які оточують нас. І насамперед – найближчим, тобто родині: чоловік – жінці, жінка – чоловікові, жінка і чоловік – дітям, батькам, близьким, друзям та, врешті, кожній людині, яку поставив на нашій дорозі Господь. Треба пробувати побачити, чого Бог хоче від мене, в якій спосіб я тій людині можу послужити. Часто вистачає просто вислухати, приділити час. Не треба багато. Бог очікує від мене, щоб саме цій людині, у цій конкретній ситуації я послужив. І я маю для цього всі можливості та змогу.
Джерело: https://www.facebook.com/100006683654373/posts/1591598221072951
