Напевно, ми неодноразово пересвідчувалися, що, коли старалися говорити людям про Бога, хоча в нас і дуже рідко є до цього відвага, наше слово не доходило до співрозмовника, не промовляло, не падало в його серце, не проростало в ньому. Чому так часто є?
Бо ж коли ми говоримо про Бога не просто слова, а передаємо свій особистий досвід пізнання Бога, який ми здобули і яким ділимося, то можна сказати, що ділимося самим Богом. Саме тоді людей це зворушує і до них промовляє. Люди відразу відчувають, чи хтось це говорить з книжки, бо має добру пам’ять і ті чи інші речі може цитувати, чи десь прочитав це і переповідає, чи ж сам це відчув і пережив.
Коли ми це пережили й пізнали самі, то маємо досвід Бога і можемо його передати іншим. Саме тоді слово притягує, захоплює людей. Коли ж ми цього досвіду Бога не маємо, то стаємо немовби плагіаторами, “брехунами». І якщо ми справді маємо досвід Бога, то, якби ми навіть не говорили риторично й красномовно, все одно цей досвід Бога будемо передавати людям. Саме це притягує будь-яку людину.
Джерело: https://www.facebook.com/100006683654373/posts/1591774254388681
