Головна / Варте уваги / СИЛА МАРІЇ

СИЛА МАРІЇ

OurLadypraytherosaryСИЛА ВЗИВАННЯ ІМЕНІ МАРІЇ

Щодо дії Діви Марії проти сатани під час екзорцизмів і на шляху звільнення, то відомий екзорцист отець Кандідо Амантіні (здійсню­вав своє служіння при базиліці Скала-Санта в Римі, де й помер в опінії святості 1992 року) у своїй єдиній за життя виданій книзі «Таїнство Марії» писав таке:

«Як через одержимих ним людей сатана змушений відкрито ви­знавати над собою владу Ісуса Христа, так само він змушений за­свідчувати силу непорочної ноги Марії, яка йому постійно наступає на голову. З цього приводу в нас є незчисленні свідчення святих і багатьох священиків, яким доводилося прямо змагатися з сатаною шляхом екзорцизмів».

Римський ритуал екзорцизмів у одній примітці постановляє, щоб священик-екзорцист ретельно вивчав, як відбивається на біснува­тих, які в них враження і почуття викликає те, що він прикликає і ве­личає Бога та святих, а також дає наказові команди злим духам, щоб згодом можна було використати ці дані для належного про­ведення екзорцизмів. По суті, сатана своїми діями так впливає на свої жертви на психологічному рівні, що вони, наче за його безпосе­реднім поштовхом, реагують на все так само, як він. Відтак той до­свід, який ми мали, безпосередньо вказує на таке: майже ніщо інше не завдає таких мук сатані, як прикликання імені Марії. Зазвичай [під час явища одержимості люди (прим, авт.)] навіть не спроможні вільно вимовляти її ім’я, як би вони не старалися. Крім того, деякі набоженства до Марії для бісів особливо нестерпні, оскільки одер­жимі майже ніколи не можуть їх практикувати, хіба що коштом вели­чезних зусиль. До них належать молитва «Радуйся, Маріє» («Бого­родице Діво») і Вервиця.

Із такою ж очевидністю перед нами відкривається те, що Пре­чиста Діва має силу виганяти бісів із тіл одержимих, про що свід­чать результати, яких було досягнуто завдяки постійному набожен- ству до Марії. По суті, завдяки цьому набоженству їм (одержимим) стає значно краще. Ті самі, вкрай непоступливі, вперті біси, яких нічим не можна вигнати, за словами Євангелія (пор. Мр. 9:28), — хіба лиш використанням крайніх заходів, — швидко слабнуть на силі, коли на них ведеться наступ під особливим захистом Пречи­стої Діви. Досвід показує що ті, які прибігли до неї в подібній скруті з живою синівською відданістю, раніше чи пізніше були звільнені від злих духів»[18].

Знаний італійський екзорцист о. Габріель Аморт у своїй книзі «Нові розповіді екзорциста» в деталях описує, як діє Марія під час екзорцизму і на шляху звільнення, про що пише отець Кандідо, ко­трому він був учнем: «Можна переконатися в тому, що Марія є По­середницею благодаті, бо саме вона завжди домагається від Сина звільнення людей від бісів. Коли починається процедура екзорциз­му над біснуватим, одним із тих, у кого диявол засів справді глибоко, на адресу екзорциста летять образи і насмішки: «Мені тут добре; я звідси ніколи не вийду; ти нічого проти мене не можеш вдіяти; ти надто слабкий і марно витрачаєш час…». Але поступово в бороть­бу вступає Марія — і тоді нечистий «співає» зовсім по-іншому: «Та ж цього хоче вона; проти неї я нічого не можу вдіяти; скажи їй, щоб вона перестала заступатися за цю людину, вона занадто любить це сотворіння, тож для мене все закінчилося…». Мені також не раз до­водилося чути на свою адресу докори через заступництво Марії, які летіли відразу, вже під час першого екзорцизму: «Мені тут було так добре, а вона взяла і прислала тебе; я знаю, для чого ти прийшов, бо саме вона цього хотіла; якби не її заступництво, я б тебе ніколи не зустрів…»[19]

У тій самій книзі о. Габріель Аморт стверджує, що для кожно­го, хто впав у зневіру чи розпач, важливе значення має прекрас­ний вислів св. Бернарда: «Марія — це основна причина моєї надії». Ці слова замолоду дуже його вразили; власне, на перший погляд, вони здаються просто фразою з молитви, та насправді виражають велику правду про материнське посередництво Марії в Христі. Усяка благодать, усякий дар Божий приходить до нас тим щедрі­ше, чим більше ми маємо справжньої набожності до Марії, при­ймаючи з любов’ю її материнську опіку і цілковито покладаючись на неї. Тому о. Габріель Аморт завершує свою книгу такими словами:

«Св. Бернард без вагань говорить про всі ці речі, з переконанням висловлюючи твердження, що становить вершину всієї його промови. Воно ж надихнуло Данте створити свою відому молитву до Пречистої Діви: «Ми почитаємо Марію з глибини нашого серця, наших почуттів і наших прагнень. Так побажав Той, хто постановив, щоб ми отримували все за посередництвом Марії». І саме в цьому на власному досвіді щоразу переконуються всі екзорцисти»

 

ЗЛИЙ ДУХ ЗМУШЕНИЙ ЗІЗНАТИСЯ ВСУПЕРЕЧ САМОМУ СОБІ, ЩО ВІН ПОВНІСТЮ БЕЗСИЛИЙ ПЕРЕД ДІВОЮ МАРІЄЮ

Міркування двох відомих італійських екзорцистів, о. Габріеля Аморта і о. Кандідо Амантіні, про те, як Марія присутня і діє під час екзорцизмів, дають нам можливість докладніше розглянути це пи­тання і дослідити, яку вирішальну роль відіграє правдива набож­ність до Богородиці в боротьбі проти сатани.

Біси прекрасно знають, що коли Бог сказав сатані: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її по- томством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3:15), у справі Відкуплення людства Він постановив своєю союзницею зробити жінку як непохитну су­противницю зла. Від самого початку Бог на противагу сатані і злим духам, які довели людство до загибелі за допомогою жінки Єви, у своїй безмежній мудрості поставив нову жінку, Діву Марію. Як жін­ка привела людський рід під владу сатани, так само тепер Відкупи- тель звільнить його за допомогою жінки, щоб принизити сатану ще сильніше. Це одна з причин, чому під час екзорцизмів біси з біль­шим обуренням і люттю ставляться до Марії, аніж до самого Бога.

Співпраця Марії в перемозі Бога над ними принижує їх більше, аніж якби Бог переміг їх Сам. Те, що вони зазнають поразки від Бога через співпрацю з людським сотворінням, нижчим від них за при­родою та ще й Непорочною Дівою, котра єдина не мала того гріха, через який вони привели під свою владу весь людський рід, надзви­чайно принижує їхню безмірну гордість. Людська істота Марія, Непо­рочна Приснодіва, найсмиренніша Матір Божа, поєднана, як ніхто ін­ший із сотворінь, із Ісусом Христом у справі Відкуплення. Вона Взя­та на Небо з душею і тілом, є Царицею вселенної і царює поряд зі своїм Сином. Вона їх дратує і викликає до себе більше люті й богохульств, аніж сам Христос. Саме з цієї причини під час екзорцизмів біси кричать на неї з невимовною ненавистю і, не насмілюючись на­зивати її по імені, хіба що вкрай рідко, презирливо наговорюють на Діву Марію, говорячи «вона», і приправляють усе це богохульствами і купою непристойних та зневажливих виразів проти її особи. Од­нак святість і величність Марії так підносять її над усіма людськими й ангельськими створіннями, що часто і злі духи змушені вихваляти її велич, силу і божественне сяйво, яке її переповнює.

Ці моменти зворушують до глибини душі, адже, засліплені та­ким сильним сяйвом і дуже болісно його зносячи, біси вимушені за­свідчувати надзвичайну гідність Матері Божої серед усіх людських і ангельських створінь, підтверджувати всю правду про неї і визна­вати своє цілковите безсилля перед бажаннями тієї, яку Бог, все­могутній за природою, проголосив Царицею вселенної і тим самим зробив «всемогутньою за благодаттю». Тому й цікаво, як я наперед сказав у вступі, що на адресу Діви Марії поперемінно лунають то зневажливі й брутальні висловлювання, то катехизи і пресолодкі похвали, що їх біси, самі собі наперекір, змушені промовляти з ве­личезною відразою.

Про ці виняткові свідчення, які часом дають злі духи під час ек- зорцизмів, о. Кандідо Амантіні у книзі, яку я вже цитував, пише таке: «Проте деколи лукавий був змушений зізнаватися всупереч само­му собі, промовляючи вустами опанованих ним людей, що він по­вністю безсилий перед бажаннями Владичиці неба і землі. В інших випадках йому навіть доводиться обертатися на «хвалителя» Марії, незважаючи на його величезну відразу до неї. З цього приводу нам приємно пригадати випадок із одинадцятирічним одержимим хлоп­чиком, який за наказом двох домініканців-екзорцистів несподівано продиктував наступний сонет ще до того, як було встановлено до­гму про Непорочне Зачаття»[20]

Цей епізод наводить отець Кандідо, а також подає вже цитована книга о. Габріеля Аморта[21], але при цьому не вказуються жодні дже­рела. Я знайшов той самий сонет і в кількох інших текстах, навіть у першому томі «Епістолярія» отця Піо, але знову ж таки без жод­них покликань на джерела[22]. Тому я розпочав глибші дослідження, щоб дійти до джерел і, на мою велику радість, саме тоді, коли я вже майже втратив усяку надію їх знайти, я виявив, що ліричний твір злого духа цитував 1907 року кардинал Франческо Салезіо дел- ла Волпе на римському ординарному процесі, який проходив між 1907 і 1928 роками у справі беатифікації і канонізації Слуги Божого, папи Пія IX. Кардинал був одним із працівників особистої служби Папи з уживаним на той час титулом «тайним папським камерґе- ром». Отець-домініканець, мій викладач під час богословських сту­дій у рамках приготування до священства і працівник у Ватикані в Конгрегації у справах святих, на моє прохання дістав фотокопію документа, який відтворює на одній сторінці свідчення кардинала Франческо Салезіо делла Волпе. Документ було подано у «Розіїіо: Ротапа. Веаііїісаііопіз еі сапопігагіопіз 5еп/і Оеі Ріі IX, Битті РопІіГісіз, Розіїіо зирег уігІиІіЬиз, уоі. 1: Зиттагіит, р. 70».

Цей випадок стався 1823 року в одному місті на півдні Італії, сьогодні розташованому в провінції Авелліно, яке тоді називало­ся Аріяно ді Пулья. Перейшовши згодом до складу регіону Кампа- нья 1930 року, те містечко дістало назву Аріяно Ірпіно. У той час між богословами велося багато дискусій про правду Непорочного Зачаття, яка через тридцять один рік, 1854-го, була проголошена догмою віри. Два видатних проповідники-домініканці отець Кассетті та отець Піньятура під час парохіяльної місії брали участь в екзор- цизмах над неписьменним одинадцятирічним хлопцем. Вони звелі­ли злому духові, в ім’я Ісуса, довести, що Марія була Непорочною, і наказали йому зробити це через поетичний твір з обов’язковим ри­муванням, на чотирнадцять одинадцятискладових рядків, розділе­них на два чотиривірші і два тривірші (сонет). Отож злий дух через хлопця склав геніальний з поетичної точки зору і водночас точний з богословського погляду текст про правду Непорочного Зачаття.

Ось цей текст:

Справжня Матір я Богу, що є Сином,

Йому я дочка, попри те, що і Матір,

Від вічності роджений Він і мені є Сином,

Родилась я в часі, все ж я Його Матір.

Він є моїм Творцем і моїм Сином,

Я ж творіння Його і Йому Матір,

Боже це чудо, що став моїм Сином Бог відвічний і мене взяв за Матір.

Майже спільне буття мають Матір й Син:

Від Сина ж своє буття мала Матір,

Від Матері Своє буття мав і Син.

Якщо ж від Сина буття мала Матір,

То або слід вважати, що не без плями був Син,

Або ж слід Непорочною звати Матір.

Схожий твір аж ніяк не міг скласти неграмотний хлопець. Від­повідно, тридцятьма роками пізніше, в рік проголошення догми про Непорочне Зачаття (1854), той текст представили папі Пію IX. Що­йно Понтифік послухав ці вірші — прекрасні і такі точні з догматичної і богословської точки зору, хоч вони й були витвором того специфіч­ного співця Непорочної Діви, — його обличчя просвітліло, і він так глибоко зворушився, що аж йому на очі навернулися сльози ніжності.

Після публікації цієї моєї книги мене повідомили про інші анало­гічні випадки, які я наводжу далі.

У місті Лантане у Франції жив чоловік на ім’я Антуан Ґе. Він на­родився 1790 року. Дуже молодим вивчив ремесло столяра, в яко­му досягнув неабиякої вправності. Відслуживши у війську, поїхав роту та її могутність. Марія має більшу силу сама, ніж усі ангели, всі створіння й усі святі, разом узяті. Ніщо не може зрівнятися з Марією».

«Марія наводить жах на ціле пекло. Вона до нестями любить смертних; її любов до смертних незбагненна. Вона вириває нам з рук більше душ, ніж усі ангели і всі святі, разом узяті».

«Усе підпорядковане Марії і за найменшого сигналу їй усе підко­ряється. Я порівнюю Марію з величезним військом. Той, хто любить Марію, є приятелем Божим. Бог знаходить свою втіху в Марії і до­водить це тим, що ніколи їй не відмовляє в жодній ласці з усіх тих, про які вона його просить… Коли до Марії моляться, то не моляться з достатньою повагою, бо не усвідомлюють, що, вшановуючи Ма­рію, вшановують Бога, котрий зробив її такою, якою вона є».

«О Маріє, немає на світі жодного серця, яке б тебе любило так, як ти цього заслуговуєш. Ти є брамою Неба; саме через твої боже­ственні руки приходять усі ласки, які Бог виливає на землю, ти є провідником ласк і благословень, ти є взірцем усіх чеснот. Ти — вті­ха для засмучених, ти — пристановище для знедолених, ти — при­тулок для грішників, ти — радість для праведних; ти вириваєш нам із рук безліч душ, які ми з такими зусиллями спокусили; і, коли нам здається, що ми вже перемогли, ти в нас їх відбираєш і навертаєш».

 

[18] С. Атапііпі, II тізіего ді Магіа, Саза Магіапа, Ргідепіо {АУ) 1987, р. 329.

[19] (В. АтогІЬ, МиоУі гассопіі ді ип езогсізіа, ЕОігіопі йеЬопіапе, Кота 1992, рр. 220-221.

20 С. Атапііпі, II тізіего ді Магіа, рр. 329-330.

[21] (3. АтогІН, N11041 гассопіі сіі ип езогсізіа, р. 219.

[22] Отець Августин із Сан Марко в Ламіс, який був одним з головних духовних про­відників отця Піо, написав йому в листі від 22 січня 1913 року: «Тепер, тобі на втіху, а нашим пекельним ворогам на сором, хочу навести тобі віршований твір, який я знайшов італійською і який я перекладаю французькою». Відтак отець Августин після того наводить поему італійською, а згодом французькою, пред­ставляючи її так: «Сонет, написаний одержимим хлопцем одинадцяти років в Аріяно ді Пулья, на прославу Непорочного Зачаття, з обов’язковим римуван­ням словами Мати і Син». Після сонету отець Августин заявляє, що не знає джерела, яке подає цей випадок, бо додає: «Я не знаю, чи цю поему дійсно склав біснуватий. Думаю, що так. Все одно, вона дуже гарна і я певен, що вона вам подарує втіху». У своїй відповіді від 1 лютого 1913 року отець Піо відпише отцеві Августину з подякою: «Ви мені принесли превелику втіху тим, що пере­писали для мене і переклали цей сонет» (Ерізіоіагіо, І, Соггізропсіепга соп і бігеиогі зрігіїиаіі [1910-1922], Есіігіопі Рабге Ріо сіа Ріеігеїсіпа, Сопуєпїо Запіа МагіасіеІІе Огагіе, 5ап Оіоуаппі Поіопбо [РО] 2002, 4 есіігіопе, рр. 332-333; 336).

із книги “Сила Марії. Свідчення екзорциста про надзвичайну силу Марії в боротьбі з дияволом”

Читайте також

Про сповідь – о. Йосиф Будай

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *