СИЛА ВЗИВАННЯ ІМЕНІ МАРІЇ
Щодо дії Діви Марії проти сатани під час екзорцизмів і на шляху звільнення, то відомий екзорцист отець Кандідо Амантіні (здійснював своє служіння при базиліці Скала-Санта в Римі, де й помер в опінії святості 1992 року) у своїй єдиній за життя виданій книзі «Таїнство Марії» писав таке:
«Як через одержимих ним людей сатана змушений відкрито визнавати над собою владу Ісуса Христа, так само він змушений засвідчувати силу непорочної ноги Марії, яка йому постійно наступає на голову. З цього приводу в нас є незчисленні свідчення святих і багатьох священиків, яким доводилося прямо змагатися з сатаною шляхом екзорцизмів».
Римський ритуал екзорцизмів у одній примітці постановляє, щоб священик-екзорцист ретельно вивчав, як відбивається на біснуватих, які в них враження і почуття викликає те, що він прикликає і величає Бога та святих, а також дає наказові команди злим духам, щоб згодом можна було використати ці дані для належного проведення екзорцизмів. По суті, сатана своїми діями так впливає на свої жертви на психологічному рівні, що вони, наче за його безпосереднім поштовхом, реагують на все так само, як він. Відтак той досвід, який ми мали, безпосередньо вказує на таке: майже ніщо інше не завдає таких мук сатані, як прикликання імені Марії. Зазвичай [під час явища одержимості люди (прим, авт.)] навіть не спроможні вільно вимовляти її ім’я, як би вони не старалися. Крім того, деякі набоженства до Марії для бісів особливо нестерпні, оскільки одержимі майже ніколи не можуть їх практикувати, хіба що коштом величезних зусиль. До них належать молитва «Радуйся, Маріє» («Богородице Діво») і Вервиця.
Із такою ж очевидністю перед нами відкривається те, що Пречиста Діва має силу виганяти бісів із тіл одержимих, про що свідчать результати, яких було досягнуто завдяки постійному набожен- ству до Марії. По суті, завдяки цьому набоженству їм (одержимим) стає значно краще. Ті самі, вкрай непоступливі, вперті біси, яких нічим не можна вигнати, за словами Євангелія (пор. Мр. 9:28), — хіба лиш використанням крайніх заходів, — швидко слабнуть на силі, коли на них ведеться наступ під особливим захистом Пречистої Діви. Досвід показує що ті, які прибігли до неї в подібній скруті з живою синівською відданістю, раніше чи пізніше були звільнені від злих духів»[18].
Знаний італійський екзорцист о. Габріель Аморт у своїй книзі «Нові розповіді екзорциста» в деталях описує, як діє Марія під час екзорцизму і на шляху звільнення, про що пише отець Кандідо, котрому він був учнем: «Можна переконатися в тому, що Марія є Посередницею благодаті, бо саме вона завжди домагається від Сина звільнення людей від бісів. Коли починається процедура екзорцизму над біснуватим, одним із тих, у кого диявол засів справді глибоко, на адресу екзорциста летять образи і насмішки: «Мені тут добре; я звідси ніколи не вийду; ти нічого проти мене не можеш вдіяти; ти надто слабкий і марно витрачаєш час…». Але поступово в боротьбу вступає Марія — і тоді нечистий «співає» зовсім по-іншому: «Та ж цього хоче вона; проти неї я нічого не можу вдіяти; скажи їй, щоб вона перестала заступатися за цю людину, вона занадто любить це сотворіння, тож для мене все закінчилося…». Мені також не раз доводилося чути на свою адресу докори через заступництво Марії, які летіли відразу, вже під час першого екзорцизму: «Мені тут було так добре, а вона взяла і прислала тебе; я знаю, для чого ти прийшов, бо саме вона цього хотіла; якби не її заступництво, я б тебе ніколи не зустрів…»[19]
У тій самій книзі о. Габріель Аморт стверджує, що для кожного, хто впав у зневіру чи розпач, важливе значення має прекрасний вислів св. Бернарда: «Марія — це основна причина моєї надії». Ці слова замолоду дуже його вразили; власне, на перший погляд, вони здаються просто фразою з молитви, та насправді виражають велику правду про материнське посередництво Марії в Христі. Усяка благодать, усякий дар Божий приходить до нас тим щедріше, чим більше ми маємо справжньої набожності до Марії, приймаючи з любов’ю її материнську опіку і цілковито покладаючись на неї. Тому о. Габріель Аморт завершує свою книгу такими словами:
«Св. Бернард без вагань говорить про всі ці речі, з переконанням висловлюючи твердження, що становить вершину всієї його промови. Воно ж надихнуло Данте створити свою відому молитву до Пречистої Діви: «Ми почитаємо Марію з глибини нашого серця, наших почуттів і наших прагнень. Так побажав Той, хто постановив, щоб ми отримували все за посередництвом Марії». І саме в цьому на власному досвіді щоразу переконуються всі екзорцисти»
ЗЛИЙ ДУХ ЗМУШЕНИЙ ЗІЗНАТИСЯ ВСУПЕРЕЧ САМОМУ СОБІ, ЩО ВІН ПОВНІСТЮ БЕЗСИЛИЙ ПЕРЕД ДІВОЮ МАРІЄЮ
Міркування двох відомих італійських екзорцистів, о. Габріеля Аморта і о. Кандідо Амантіні, про те, як Марія присутня і діє під час екзорцизмів, дають нам можливість докладніше розглянути це питання і дослідити, яку вирішальну роль відіграє правдива набожність до Богородиці в боротьбі проти сатани.
Біси прекрасно знають, що коли Бог сказав сатані: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її по- томством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3:15), у справі Відкуплення людства Він постановив своєю союзницею зробити жінку як непохитну супротивницю зла. Від самого початку Бог на противагу сатані і злим духам, які довели людство до загибелі за допомогою жінки Єви, у своїй безмежній мудрості поставив нову жінку, Діву Марію. Як жінка привела людський рід під владу сатани, так само тепер Відкупи- тель звільнить його за допомогою жінки, щоб принизити сатану ще сильніше. Це одна з причин, чому під час екзорцизмів біси з більшим обуренням і люттю ставляться до Марії, аніж до самого Бога.
Співпраця Марії в перемозі Бога над ними принижує їх більше, аніж якби Бог переміг їх Сам. Те, що вони зазнають поразки від Бога через співпрацю з людським сотворінням, нижчим від них за природою та ще й Непорочною Дівою, котра єдина не мала того гріха, через який вони привели під свою владу весь людський рід, надзвичайно принижує їхню безмірну гордість. Людська істота Марія, Непорочна Приснодіва, найсмиренніша Матір Божа, поєднана, як ніхто інший із сотворінь, із Ісусом Христом у справі Відкуплення. Вона Взята на Небо з душею і тілом, є Царицею вселенної і царює поряд зі своїм Сином. Вона їх дратує і викликає до себе більше люті й богохульств, аніж сам Христос. Саме з цієї причини під час екзорцизмів біси кричать на неї з невимовною ненавистю і, не насмілюючись називати її по імені, хіба що вкрай рідко, презирливо наговорюють на Діву Марію, говорячи «вона», і приправляють усе це богохульствами і купою непристойних та зневажливих виразів проти її особи. Однак святість і величність Марії так підносять її над усіма людськими й ангельськими створіннями, що часто і злі духи змушені вихваляти її велич, силу і божественне сяйво, яке її переповнює.
Ці моменти зворушують до глибини душі, адже, засліплені таким сильним сяйвом і дуже болісно його зносячи, біси вимушені засвідчувати надзвичайну гідність Матері Божої серед усіх людських і ангельських створінь, підтверджувати всю правду про неї і визнавати своє цілковите безсилля перед бажаннями тієї, яку Бог, всемогутній за природою, проголосив Царицею вселенної і тим самим зробив «всемогутньою за благодаттю». Тому й цікаво, як я наперед сказав у вступі, що на адресу Діви Марії поперемінно лунають то зневажливі й брутальні висловлювання, то катехизи і пресолодкі похвали, що їх біси, самі собі наперекір, змушені промовляти з величезною відразою.
Про ці виняткові свідчення, які часом дають злі духи під час ек- зорцизмів, о. Кандідо Амантіні у книзі, яку я вже цитував, пише таке: «Проте деколи лукавий був змушений зізнаватися всупереч самому собі, промовляючи вустами опанованих ним людей, що він повністю безсилий перед бажаннями Владичиці неба і землі. В інших випадках йому навіть доводиться обертатися на «хвалителя» Марії, незважаючи на його величезну відразу до неї. З цього приводу нам приємно пригадати випадок із одинадцятирічним одержимим хлопчиком, який за наказом двох домініканців-екзорцистів несподівано продиктував наступний сонет ще до того, як було встановлено догму про Непорочне Зачаття»[20]
Цей епізод наводить отець Кандідо, а також подає вже цитована книга о. Габріеля Аморта[21], але при цьому не вказуються жодні джерела. Я знайшов той самий сонет і в кількох інших текстах, навіть у першому томі «Епістолярія» отця Піо, але знову ж таки без жодних покликань на джерела[22]. Тому я розпочав глибші дослідження, щоб дійти до джерел і, на мою велику радість, саме тоді, коли я вже майже втратив усяку надію їх знайти, я виявив, що ліричний твір злого духа цитував 1907 року кардинал Франческо Салезіо дел- ла Волпе на римському ординарному процесі, який проходив між 1907 і 1928 роками у справі беатифікації і канонізації Слуги Божого, папи Пія IX. Кардинал був одним із працівників особистої служби Папи з уживаним на той час титулом «тайним папським камерґе- ром». Отець-домініканець, мій викладач під час богословських студій у рамках приготування до священства і працівник у Ватикані в Конгрегації у справах святих, на моє прохання дістав фотокопію документа, який відтворює на одній сторінці свідчення кардинала Франческо Салезіо делла Волпе. Документ було подано у «Розіїіо: Ротапа. Веаііїісаііопіз еі сапопігагіопіз 5еп/і Оеі Ріі IX, Битті РопІіГісіз, Розіїіо зирег уігІиІіЬиз, уоі. 1: Зиттагіит, р. 70».
Цей випадок стався 1823 року в одному місті на півдні Італії, сьогодні розташованому в провінції Авелліно, яке тоді називалося Аріяно ді Пулья. Перейшовши згодом до складу регіону Кампа- нья 1930 року, те містечко дістало назву Аріяно Ірпіно. У той час між богословами велося багато дискусій про правду Непорочного Зачаття, яка через тридцять один рік, 1854-го, була проголошена догмою віри. Два видатних проповідники-домініканці отець Кассетті та отець Піньятура під час парохіяльної місії брали участь в екзор- цизмах над неписьменним одинадцятирічним хлопцем. Вони звеліли злому духові, в ім’я Ісуса, довести, що Марія була Непорочною, і наказали йому зробити це через поетичний твір з обов’язковим римуванням, на чотирнадцять одинадцятискладових рядків, розділених на два чотиривірші і два тривірші (сонет). Отож злий дух через хлопця склав геніальний з поетичної точки зору і водночас точний з богословського погляду текст про правду Непорочного Зачаття.
Ось цей текст:
Справжня Матір я Богу, що є Сином,
Йому я дочка, попри те, що і Матір,
Від вічності роджений Він і мені є Сином,
Родилась я в часі, все ж я Його Матір.
Він є моїм Творцем і моїм Сином,
Я ж творіння Його і Йому Матір,
Боже це чудо, що став моїм Сином Бог відвічний і мене взяв за Матір.
Майже спільне буття мають Матір й Син:
Від Сина ж своє буття мала Матір,
Від Матері Своє буття мав і Син.
Якщо ж від Сина буття мала Матір,
То або слід вважати, що не без плями був Син,
Або ж слід Непорочною звати Матір.
Схожий твір аж ніяк не міг скласти неграмотний хлопець. Відповідно, тридцятьма роками пізніше, в рік проголошення догми про Непорочне Зачаття (1854), той текст представили папі Пію IX. Щойно Понтифік послухав ці вірші — прекрасні і такі точні з догматичної і богословської точки зору, хоч вони й були витвором того специфічного співця Непорочної Діви, — його обличчя просвітліло, і він так глибоко зворушився, що аж йому на очі навернулися сльози ніжності.
Після публікації цієї моєї книги мене повідомили про інші аналогічні випадки, які я наводжу далі.
У місті Лантане у Франції жив чоловік на ім’я Антуан Ґе. Він народився 1790 року. Дуже молодим вивчив ремесло столяра, в якому досягнув неабиякої вправності. Відслуживши у війську, поїхав роту та її могутність. Марія має більшу силу сама, ніж усі ангели, всі створіння й усі святі, разом узяті. Ніщо не може зрівнятися з Марією».
«Марія наводить жах на ціле пекло. Вона до нестями любить смертних; її любов до смертних незбагненна. Вона вириває нам з рук більше душ, ніж усі ангели і всі святі, разом узяті».
«Усе підпорядковане Марії і за найменшого сигналу їй усе підкоряється. Я порівнюю Марію з величезним військом. Той, хто любить Марію, є приятелем Божим. Бог знаходить свою втіху в Марії і доводить це тим, що ніколи їй не відмовляє в жодній ласці з усіх тих, про які вона його просить… Коли до Марії моляться, то не моляться з достатньою повагою, бо не усвідомлюють, що, вшановуючи Марію, вшановують Бога, котрий зробив її такою, якою вона є».
«О Маріє, немає на світі жодного серця, яке б тебе любило так, як ти цього заслуговуєш. Ти є брамою Неба; саме через твої божественні руки приходять усі ласки, які Бог виливає на землю, ти є провідником ласк і благословень, ти є взірцем усіх чеснот. Ти — втіха для засмучених, ти — пристановище для знедолених, ти — притулок для грішників, ти — радість для праведних; ти вириваєш нам із рук безліч душ, які ми з такими зусиллями спокусили; і, коли нам здається, що ми вже перемогли, ти в нас їх відбираєш і навертаєш».
[18] С. Атапііпі, II тізіего ді Магіа, Саза Магіапа, Ргідепіо {АУ) 1987, р. 329.
[19] (В. АтогІЬ, МиоУі гассопіі ді ип езогсізіа, ЕОігіопі йеЬопіапе, Кота 1992, рр. 220-221.
20 С. Атапііпі, II тізіего ді Магіа, рр. 329-330.
[21] (3. АтогІН, N11041 гассопіі сіі ип езогсізіа, р. 219.
[22] Отець Августин із Сан Марко в Ламіс, який був одним з головних духовних провідників отця Піо, написав йому в листі від 22 січня 1913 року: «Тепер, тобі на втіху, а нашим пекельним ворогам на сором, хочу навести тобі віршований твір, який я знайшов італійською і який я перекладаю французькою». Відтак отець Августин після того наводить поему італійською, а згодом французькою, представляючи її так: «Сонет, написаний одержимим хлопцем одинадцяти років в Аріяно ді Пулья, на прославу Непорочного Зачаття, з обов’язковим римуванням словами Мати і Син». Після сонету отець Августин заявляє, що не знає джерела, яке подає цей випадок, бо додає: «Я не знаю, чи цю поему дійсно склав біснуватий. Думаю, що так. Все одно, вона дуже гарна і я певен, що вона вам подарує втіху». У своїй відповіді від 1 лютого 1913 року отець Піо відпише отцеві Августину з подякою: «Ви мені принесли превелику втіху тим, що переписали для мене і переклали цей сонет» (Ерізіоіагіо, І, Соггізропсіепга соп і бігеиогі зрігіїиаіі [1910-1922], Есіігіопі Рабге Ріо сіа Ріеігеїсіпа, Сопуєпїо Запіа МагіасіеІІе Огагіе, 5ап Оіоуаппі Поіопбо [РО] 2002, 4 есіігіопе, рр. 332-333; 336).
із книги “Сила Марії. Свідчення екзорциста про надзвичайну силу Марії в боротьбі з дияволом”
