Головна / Історії, притчі / Яким би дорогим не був Ваш час, завжди залишайте трохи для сім’ї…

Яким би дорогим не був Ваш час, завжди залишайте трохи для сім’ї…

Тато і синЯкось раз один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і засмиканий, і побачив, що в дверях його чекає п'ятирічний син.

– Тату, можна в тебе дещо запитати?

– Звичайно, що трапилося?

– Тату, а яку платню ти отримуєш?

– Це не твоє діло! – Обурився батько. – І потім, навіщо це тобі?

– Просто хочу знати. Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш на годину?

– Ну, взагалі-то, 500. А що?

– Тату … – син подивився на нього знизу вгору дуже серйозними очима. Тату, ти можеш зайняти мені 300?

– Ти питав тільки для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь безглузду іграшку?- Закричав той. – Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати! .. Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшно втомлююся, а ти себе так нерозумно поводиш.

Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти в дверях і злитися на прохання сина. «Та як він сміє питати мене про зарплату, щоб потім попросити грошей?»

Але через якийсь час він заспокоївся і почав міркувати розсудливо: «Може, йому дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та біс із ними, з трьома сотнями, адже він ще взагалі жодного разу у мене не просив грошей ». Коли він увійшов у дитячу, його син вже був в ліжку.

– Ти не спиш, синку? – Запитав він.

– Ні, тату. Просто лежу, – відповів хлопчик.

– Я, здається, занадто грубо тобі відповів, – сказав батько. – У мене був важкий день, і я просто зірвався. Прости мене. Ось, тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів в ліжку і посміхнувся.

– Ой, татку, спасибі! – Радісно вигукнув він.

Потім він заліз під подушку і дістав ще декілька зім'ятих банкнот. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розсердився. А малюк склав всі гроші разом, і ретельно перерахував купюри, і потім знову подивився на батька.

– Навіщо ти просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – Пробурчав той.

– Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені якраз вистачить, – відповіла дитина. – Тато, тут рівно п'ятсот. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами.

www.kyrios.org.ua

Читайте також

Ветеран АТО: “Коли я повернувся з прощі до Люрду, мені наснився чернець і хвороба минула”

В спецпроекті “Гордість нації”  програми “Захристія” гостили Олександра Швецова – командира відділення 30-ї окремої Новоград-Волинської Рівненської …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *