Проти необгрунтованих страхів перед злим духом наводжу уривок із "Життя" (розділ 25,19 – 22), яке написала св. Тереза Авільська. Це слова, що додають впевненості, звичайно, за умови, що самі не відкриємо двері злому духові…
"Якщо Господь такий могутній, як знаю і бачу, і, якщо злі духи є Його невільниками, у чому віра не дозволяє мені сумніватися, що ж злого можуть мені зробити, коли я – слугиня цього Царя і Господа? Чому ж мені мало б забракнути відваги до боротьби навіть з цілим пеклом? Я брала в руки хрест і насправді Бог додав мені відваги. В один момент почулася такою зміненою, що не побоялася кликати їх усіх на боротьбу: "Виступіть усі тепер, щоб я, слуга Господня, побачила, що зможете мені зробити!"
Так насправді-то швидше вони мене боялися, бо я була зовсім спокійна. Від того часу безслідно зник страх перед ними, я зовсім не боялася вигляду злих духів, а швидше вони тремтіли переді мною. Всемогутній Господь усього створіння дав мені над ними таку владу, що боюся їх не більше, ніж мухи. Вони такі боязливі, що як тільки почують, що їх вважають за ніщо, тратять усяку відвагу. Вороги ці нападають відкрито тільки на таких, які самі легко піддаються, або коли Бог дозволяє, щоб їхні переслідування і боротьба пішли на більшу користь тим, хто є Його слугами.
Хай допоможе нам Господь боятися тільки того, чого дійсно потрібно боятися, щоб ми зрозуміли цю незаперечну правду, що один легкий гріх може завдати нам більшої шкоди, ніж усі разом взяті пекельні сили.
Чи знаєте, коли чорти нас лякають? Тоді, коли самі шукаємо похвал, тілесних задоволень, багатств цього світу. Тоді, кохаючись у цьому і шукаючи те, чого повинні бридитися, ми самі віддаємо в їхні руки зброю, якою могли би боронитися і, таким чином, спокушаємо їх воювати з нами і завдавати безмірної шкоди. Боляче про це думати, тому що вистачило б лише міцно пригорнутися до хреста і погорджуватй будь-якою річчю задля любові Бога, і тоді злий дух втікатиме від нас швидше, ніж ми від чуми. Злий дух – товариш брехні, сам він є брехнею і ніколи не пристає з тими, хто поступає згідно з правдою. Але коли бачить, що у когось притемнений розум, то робить все можливе, щоб допровадити людину до повного засліплення; а коли зауважує, що хтось настільки сліпий, що своє щастя покладає у добрах цього світу, таких нікчемних і примарних, як дитячі забавки, пересвідчується, що має справу з дитиною, і поступає тоді як з дитиною, і забавляється нею, нападаючи не раз, а багато разів.
Не дай Боже, щоб я була серед тих нещасних, але, щоб скріплена ласкою, вважала відпочинком те, що є відпочинком, честю те, що є честю, потіхою те, що є правдивою потіхою, а не навпаки. Тоді б я насміхалася з усіх дияволів, а вони втікали би налякані. Не розумію страху того, хто кричить: "Диявол! Диявол!", тоді, коли мав би кричати: "Бог! Бог!" і сповнити страхом ціле пекло. Чи ми не знаємо, що злий дух не може навіть порухатися, якщо Бог йому не дозволить? Навіщо ж весь цей даремний страх? Що ж до мене, то більше боюсь тих, хто боїться диявола, ніж самого диявола, той мені нічого не може зробити, але ті, якщо ще й до того є сповідниками, можуть викликати в душі великий душевний неспокій. Це з їхньої причини я пережила багато років терзань, що навіть сьогодні ще дивуюсь, як змогла їх перенести. Благословенний хай буде Господь, що прийшов мені на поміч".
