Уже від початку створення всесвіту Господь задумав обдарувати людину необхідною для неї благодаттю, мудрістю і силою. Книга Буття показує цю істину через зображення двох дерев едемського саду: дерева життя, яке містить в собі всі скарби Божественного Задуму, і дерева пізнання добра і зла, котре символізує філософію, що допомагає відрізнити істину від брехні, але цим відокремлює людину від Божої опіки.
Сьогодні ми споживаємо від дерева життя кожного разу, коли причащаємося Пресвятого Тіла і Крові Христа. Ці дорогоцінні небесні дари зміцнюють нас, надихають, відкривають нам Божу мудрість. У цьому випуску журналу, присвяченому року Євхаристії, ми пропонуємо заглибитися в зміст деяких біблійних образів, котрі допоможуть нам відчути радість присутності Христа під час Святої Літургії. Закликаємо вас не просто прочитати ці статті, а замислитись над ними. Зберігайте ці образи у своєму серці під час Святої Літургії, щоб, зустрівши Христа у Святому Причасті, по-новому відчути Його благодать.
Хліб Месії
Уявімо синайську пустелю за 1250 років до пришестя Христа. Ізраїльтяни були звільнені з єгипетського рабства і тепер ішли до землі обітованої. Мандрівка була важкою, не вистачало їжі і води. І тут, у цій безплідній пустелі, Бог дав Своєму народові воду зі скелі та манну з небес.
Через дванадцять з половиною віків після цієї мандрівки пустелею Ісус з Назарета наситив тисячі людей однією хлібиною і двома рибинами (див. Йо 6,1-15). Святий Йоан Богослов відзначає, що ця чудесна подія відбулася незадовго до Пасхи (див. Йо 6,4). Євангеліст описує це насичення як пророче послання, як знак, що пов’язує читачів, у тому числі і нас, з минулим і вказує на щось набагато більше, ніж угамування фізичного голоду. Йоан побачив у цьому чуді переддень нової Пасхи, яка звільняє не з фізичного рабства, а з рабства гріха і смерті.
Сучасники Христа вірили, що чудо з манною повинно повторитися, і його зробить обіцяний Месія, Той, Хто посяде місце Мойсея і стане новим Відкупителем Ізраїлю (див. Йо 6,14; Втор 18,15). На підтвердження цього очікування Ісус говорив їм, що Його Хліб принесе вічне життя, в той час як манна в пустелі лише підкріпляла їхні смертні тіла (див. Йо 6,32-33). Для Христа споживання людьми Його Тіла було питанням життя і смерті, питанням, що торкається вічності.
Жертовний Хліб
Два пророчих аспекти цієї історії варто розглянути докладніше: по-перше, Ісус знав, що стане непорочною Жертвою, Пасхальним Агнцем. По-друге, наситивши п’ять тисяч чоловік напередодні Страсних мук, Христос показав, що Його хресна жертва буде здійснюватися для людей під виглядом хліба. Цим чудесним пророчим насиченням Ісус пов’язав образ хліба з духовним насиченням, яке випливає з Його жертви.
Слова, вимовлені тут Христом: «І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу» (Йо 6,51), — змушують нас згадати Таємну Вечерю, коли Він сказав апостолам: «Це — моє тіло, що за вас віддається» (Лк 22,19). В обох випадках Ісус говорив Своїм послідовникам, що Він і є Месія, що Він Сам і є небесний Хліб, Божественна їжа, незрівнянно цінніша, ніж манна в пустелі.
Кожен, хто слухав Христа, розумів, що Він говорить про духовне життя і духовну їжу, а не про фізичне життя і матеріальний хліб. Вони відчували, що цей Равві, який нагодував тисячі людей, говорить зараз про Себе як про живу Жертву. У них не було проблем у розумінні Христа. Набагато важче було прийняти Його і Його слова. Вони звучали занадто нереально, щоб можна було повірити в них (див. Йо 6,52).
У ту хвилину багато хто, котрі і ходили за Христом, та не змогли прийняти слова про те, що повинні їсти Його Тіло і пити Його Кров, і відступилися від Нього (див. Йо 6,66). Тоді Христос запитав у апостолів: «Невже й ви бажаєте відступитися?» (Йо 6,67). Напевно, в цю мить Петро, що й сам, можливо, роздумував, чи не відійти і йому, міркував так: «До кого ще я піду? Хіба хтось інший зможе так зворушити моє серце, як Ісус? Хіба хто-небудь ще зможе чинити такі неймовірні чудеса? Хто ще зможе дати мені вічне життя? Ні, ні, ні. Все-таки, Він є «Божий Святий» (Йо 6,69).
Спробуйте і побачите
Апостоли мали змогу бачити Христа на власні очи, чути Його, доторкатися до Нього руками (див. 1 Йо 1,1-12). Ми сприймаємо інформацію тими ж самими органами чуттів, потім мозок її опрацьовує, і вона зберігається в нашій пам’яті, в нашому серці.
Апостоли полюбили Христа, почали цінувати Його слово і повірили в те, що Він дійсно Месія, Святий від Бога. Але все-таки вони ще не зрозуміли, що значить споживати Тіло Ісуса як Хліб Життя. Під час Таємної Вечері апостолам відкрилося нове бачення, вони почали сприймати по-новому і більш глибоко все, що переживали впродовж усього часу перебування з Господом. Тепер вони не просто бачили, чули і торкалися Божого Сина, а спожили Його Тіло і Кров. Це дало апостолам більш глибоке пізнання того, Ким є Христос і для чого Він прийшов. Тут, на Таємній Вечері, вони отримали більш глибокий зв’язок з Ним, ніж будь-коли.
«До кого нам іти?»
Від початку існування світу Бог прагнув, щоб ми приходили до Нього і насичувалися Ним. На Таємній Вечері ця спрага Бога нарешті стала явною. Під час кожної Святої Літургії Господь приходить до нас під виглядом хліба, запрошуючи спожити Його і преобразитися.
Приймаючи Христа у Святому Причасті, намагайся наслідувати апостола Петра. В тобі можуть виникати деякі сумніви. Цілком можливо, що у тобі щось буде противитися Христу. Але незважаючи на все це, хай у твоїй душі звучить, як відлуння, сповідування апостолом Петром своєї віри у Христа: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий» (Йо 6,68-69). Повір, що якщо ти вкушаєш Хліб Життя, Христос виконає Свою обіцянку і воскресить Тебе в останній день (пор. Йо 6,54).
Але не слід забувати, що поруч із Христом був також Юда Іскаріот. Він споживав той самий Хліб, що й інші апостоли, але це не змінило його. Отже, здатність Євхаристії перетворювати нас залежить і від нашого власного ставлення до цього дару. Тіло і Кров Христа насичують тих, хто не чинить спротив їхній цілющій силі.
Всім серцем цінуй духовну їжу з небес. Будь впевнений, що Господь перебуває з тобою і в тобі. Будь відкритий усьому, що Христос хоче сказати тобі і зробити в твоєму серці. Підходь до Христа з чистим і смиренним серцем, і Він заведе тебе у Божу присутність і перетворить. Таким чином поступово небесна їжа буде цілком насичувати тебе.
Бажання служити Богу
Одного разу після Воскресіння Христа, кілька апостолів поверталися з рибалки ні з чим. Раптом вони побачили на березі озера Людину. Це був Христос, але вони не впізнали Його. Він наказав їм закинути сіті ще раз (див. Йо 21,6). Апостоли послухалися Його і впіймали стільки риби, що їхні сіті мало не прорвалися. Саме в цю мить апостол Йоан упізнав Христа. Вийшовши на берег, апостоли побачили, що Він приготував для них сніданок.
Перш ніж вони почали їсти, Ісус переломив хліб і дав їм (див. Йо 21,13). Цим жестом Ісус ніби говорив апостолам: «Знайте, що Я завжди з вами, готовий у будь-який момент прийти на допомогу. Як Я годую вас, так і ви годуйте ягнят Моїх» (пор. Йо 21,15-17). Цей фрагмент Святого Письма говорить нам про те, що, прийнявши небесні дари, ми покликані йти і ділитися ними з людьми, до яких Він нас веде. Він хоче, щоб ми привели до Нього всіх — багатих і бідних, освічених і неосвічених, молодих і старих. Він хоче, щоб на цьому шляху ми мали впевненість в тому, що Він завжди з нами, що Він буде вести і зміцнювати нас до кінця світу (пор. Мт 28,19-20).
Хоча ця розповідь Йоана Богослова, насамперед, говорить про духовну працю, служіння та євангелізацію, ми повинні пам’ятати, що Ісус хоче допомагати і в нашій світській праці. Апостоли пішли ловити рибу, бо не мали інших засобів до існування. І Воскреслий Хрис-тос запропонував їм Свою допомогу в цій праці. Так само Христос хоче благословляти і наші зусилля. Він допомагає нам не для того, щоб ми стали багатими і знаменитими, а щоб ми свідчили про Нього і Його могутність там, де вчимося або працюємо. Він допомагає нам забезпечувати всім необхідним наші родини і спільноти. Він дає навіть більше, ніж нам потрібно, щоб ми ділилися з бідними і нужденними. Ісус хоче, щоб наша робота розвивала дари і таланти, якими Він нас наділив. Усіма способами Він хоче допомогти нам стати подібними до Нього.
Брати і сестри, без уважного слухання ми не побачимо Бога. Ми можемо не впізнати Його, навіть споживши Хліб Життя. Але якщо ми не почуємо Боже одкровення, то як ми довідаємося, коли і де закидати свої сіті? Коли під час таїнства Євхаристії ми відволікаємося від Бога, наші думки наповнюються тривогами і турботами — спокусами цього світу. І тоді ми обмежуємо дію Христа в нас, а отже, не можемо повноцінно виконувати Його місію. Ісус хоче відкритися і нам, коли ми споживаємо Його Тіло і п’ємо Його Кров. Будьмо уважні та зосереджені, щоб не пропустити Його з’явлення.
Журнал»Слово між нами» №5(63) 2005
