Головна / Варте уваги / БЛАГОДАТЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

БЛАГОДАТЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

І хоча практиці посту вже тисячі років, сучасний світ вдається до посту все рідше. Можливо, через те, шо ми робимо тільки те, шо ви­нагороджується відразу. А може через те, що сучасне суспільство не бачить необхідності в самодисципліні і самозреченні. З цієї та інших причин багато людей, на жаль, легковажать постом.

Піст являє собою стримування від їжі або обмеження свого раці­ону та зосередження на своєму духовному зростанні. Відмовляючись від тілесних задоволень, які самі по собі не є гріхом, ми ширше відкриваємося Божим духовним благословенням. Нам легше розчу­ти голос Господа, особливо, коли необхідно прийняти важливе рішен­ня. Піст навіть може додати нам дерзновення звернутися до Бога з проханнями про чудо!

Тому, входячи у період Великого посту, погляньмо на благосло­вення, які він несе для нас: для нашого життя, для наших родин, для всієї Церкви.

У центрі посту

Святе Письмо закликає нас постити і не раз підкреслює величез­ну цінність посту. Постили Мойсей, Ілля, Йоан Хреститель, святий апостол Павло та інші. Навіть Сам Ісус Христос постив сорок днів перед початком Свого суспільного служіння. Беручи до уваги при­клад усіх цих біблійних героїв, Церква включила піст у своє повсяк­денне життя. Поряд з іншими правилами, такими як обов’язкове відвідування недільної Літургії, дотримування церковних свят, регу­лярна сповідь щонайменше раз на рік, Церква проголосила обов’яз­ковість посту і визначила періоди утримання від м’ясної їжі (див. Катехізис Католицької Церкви, 2043).

Піст являє собою щось набагато більше, ніж просто тимчасове стримування від їжі. Піст – це гармонійне поєднання духовного і тілесного в людині. Піст дозволяє через тілесне умертвіння вгамува­ти духовний голод. Під час посту плоть втрачає свою владу над нами, і ми стаємо здатними прийняти від Господа Його духовну поживу. Постячись, ми звільняємо в собі місце для Христа.

У притчі про фарисея і митаря Христос підкреслює, шо піст не має ніякої цінності, якщо він спирається на гординю (див. Лк 18,12). Також Христос застерігав не використовувати піст як засіб привер­нення до себе особливої уваги: «Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить тає­мне, віддасть тобі» (Мт 6,16.17-18). Неблагочестиві мотиви посту також не сприятимуть нашому наближенню до Бога і більшій лю­бові до ближнього.

Як же ми маємо ставитися до посту? По-перше, сказати Христу, що ми хочемо звільнитися від свого егоцентризму і зосередитися на Ньому, що ми прагнемо перемогти свої бажання, аби вони не керу­вали нами.

«Мирський» піст

Багато хто з нас «постить», пропускючи прийоми їжі, коли занад­то поглинутий роботою. Оскільки робота невідкладна, ми залишає­мо все і цілком занурюємося в неї. «Трубіть у ріг! Робота закликає нас!» — чи не так?

Цей приклад показує, що ми готові «постити», відмовляючись від їжі, сну і навіть особистого часу, якщо це стосується чогось дуже важ­ливого для нас. А ось під час Великого посту ми маємо усвідомити, що Бог гідний того, щоб постити заради Нього, що насамперед Він заслуговує такої жертви. Ні для кого не є таїною, що обов’язки, чи то службові, чи батьківські, часом вимагають від нас жертви. І ми са­мовіддано йдемо на це. Чи готові ми побачити всю невідкладність наших стосунків з Богом і пожертвувати чимось заради них?

Благословення посту

Святе Письмо розповідає про те, як Ной та його родина знайшли прихисток у ковчезі в той час, як упродовж сорока днів і ночей на землі йшов безперервний дощ. Коли потоки води відступили, і Ной вийшов на сушу, Бог уклав з ним та його родиною завіт. Подібне відбу­лося, коли Мойсей вирушив на гору Синай. Сорок днів він молився і постив на вершині гори, а ізраїльтяни очікували його біля підніжжя. Наприкінці посту Бог з’явився Мойсею й уклав завіт з ним та у його особі зі всім Ізраїлем. Пізніше пророк Ілля провів сорок днів у пус­телі, після чого Бог звернувся до нього і дав настанови, аби Його воля була виконана.

З людської точки зору, пустеля — це місце небезпечне: нестерпна спека вдень і холод уночі, отруйні комахи і дикі тварини, відсутність їжі та води. Але для Бога пустеля — це місце, де Він пропонує Своєму народові піст і самоту. Пустеля дає нам ідеальну можливість відкласти всі другорядні справи, відійти від усього суєтного, щоб виразніше почути Бога і повніше прийняти Його благодать.

Христос сорок днів постив у пустелі перед початком Свого гро­мадського служіння. В ці дні молитвою і постом Він готувався до Своєї місії навчати і зціляти людей і, що ще більш важливо, Своєю хресною смертю встановити Новий Завіт.

Тому, коли Церква закликає нас постити і молитися протягом со­рока днів, ми можемо дивитися на це не просто як на завдання або обов’язок, а як на початок нового етапу в житті. Якщо ми правильно поставимося до посту, він істотно допоможе нам зрозуміти свою місію, яку Бог приготував для нас, місію, що несе зцілення і відрод­ження та творить Небесне Царство на землі в тому місці, де ти пере­буваєш!

Крім цього, піст прокладає шлях для більшої свободи дії Святого Духа в нашому житті. Він допомагає нам по-новому поглянути на реальність неба і на наше власне життя у Божій перспективі, на важ­ливі рішення, які стоять перед нами і, насамперед, на те, чому Бог створив нас.

Шукайте Господа

Почнімо ж Великий піст зі смиренним серцем. Насамперед, виз­наймо свої гріхи та у щирості станьмо перед Богом. Він милосерд­ний Отець, Який ніколи не відмовиться від нас.

Щодня виділяймо час для молитви. Як можна знайти Бога, якщо не шукати Його? Як отримати плоди від посту, якщо не дозволити тілесному голоду навернути нас до Бога?

Насамперед, варто пам’ятати, що піст – це духовна дисципліна в нашому повсякденному житті. Якщо піст не підкріплюється моли­товним пошуком Бога, він буде мало плідним.

Коли ми вирішуємо постити для того, щоб наблизитися до Бога і віддавати Йому славу, відбуваються дивні речі. Ми отримуємо відповіді на свої молитви, усвідомлюємо, що Бог наповнює нас Своїм благословенням щохвилини. Ми побачимо, як Бог виконує в нашо­му житті Свою обітницю, дану устами пророка Йоіла тисячі років тому: «Ви їстимете досхочу, донаситу, і славитимете ім’я Господа, Бога вашого, <…> Народ мій не зазнає сорому ніколи. Ви зрозумієте, що я посеред Ізраїля і що я — Господь, Бог ваш, і іншого немає. Народ мій не зазнає сорому повіки» (Йоіл 2,26-27).

«Слово між нами» Великий піст2010 №2(105)

Читайте також

Про сповідь – о. Йосиф Будай

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *