“Я – добрий пастир. Добрий пастир життя Своє за овець покладе. (…) Ще й інші вівці Я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони Мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!” (Йо. 10, 11-16). Ось велике прагнення Ісуса: одна кошара, бо тільки один Господь, одна віра, одне хрещення. Сьогодні проблема екуменізму та єдності християн є дуже животрепечущою, хоч і далекою від вирішення. Господь молився, щоб ми стали цілістю, як Він з Отцем, і щоб завдяки цій цілості світ повірив в Ісуса Христа (пор. Йо. 17, 21). Проте християни скандально розділені. Як таке можливе?
Перша схизма відбулася в часи Патріарха Константинополя Нестора на початку V століття. Ефеський собор висловився про особи Ісуса та Марії в 431 році, але несторіани пішли своїм шляхом. У 1054 році відбулася велика схизма на Сході з причин, які нам важко сьогодні збагнути. Після майже п’ятиста років велика схизма відбулася після протестантської реформи у 1517 році, а пізніше, у 1534 році, розпочалася схизма англіканців. Відтоді важко перелічити всі поділи, що утворюють усе глибші борозни, додатково обтяжені ще й війнами, переслідуваннями, дискримінаціями. Це — справжня Вавилонська вежа, яка змушує нас запитувати: чи християни є істинними учнями Ісуса?
Сьогодні відбувається пошук можливостей для наближення та діалогу. Відомою була зустріч Папи Йоана Павла II з Патріархом Атенагором, пізніше – з Примасом Англіканської Церкви, а ще пізніше – з Екуменічною Радою Церков. Здається, що лише Папа просив у всіх пробачення за помилки минулого і лише він, завдяки своєму духовному впливу, міг запросити на зустріч Представників усіх релігій в Асиж і запланувати інші зустрічі на 2000 рік. Другий Ватиканський Собор наголошує на тому, що без великої молитви і навернення всіх ніколи не буде досягнуто єдності. Тому однією з найчудовіших і найплідніших ініціатив є Тиждень Молитов про Єдність Християн, який щороку переживаємо у цілій Церкві з 18 по 25 січня.
Яка роль належить Марії в екуменічному русі? Чи є Вона і Матір’ю єдності, чи причиною поділів? Папа Лев XIII сказав: “Причина єдності християн особливим способом належить до уряду духовного Материнства Марії”. Чи справді так? На перший погляд, зауважуємо сухість і поняття, що віддалені одне від одного. Якщо, однак, сягнемо трохи глибше, то побачимо, що справжні відмінності стосуються не стільки Марії, скільки способу розуміння Церкви, функцій Папи та інтерпретації Святого Писання, яка, залишена особистій свободі та особистим міркуванням може перетворитися на знаряддя згуби, як застерігає св. Петро (див. 2 Пт. 3,16).
Залишається фактом, що – перед обличчям такого Марійного понтифікату, як понтифікат Йоана Павла II – цілий протистантський світ відчув себе змушеним переглянути і наново навчити постать Марії. Для багатьох сприятливим моментом було відкриття коментаря Мартіна Лютера до Маgnificat (“Величає душа Моя Господа ”).
У протестантському світі передусім тяжіє бар’єр мовчання стосовно особи Марії. Це чітко визнає кальвініст, брат Роже Шлітц, засновник спільнот Тезе: “Після чотирьох століть поділів змова мовчанки навколо Марії унеможливлює будь-яку зустріч. На початку реформи тієї змови мовчанки не існувало”.
Це мовчання повільно долає спільний фундамент Біблії, але дорога дуже довга. Це не так, як з політичними партіями, які мають порозумітися для формування уряду: трохи робить поступки одна партія, трохи інша – і виникає спільна програма. Тут цілком інша справа, і жодні тимчасові тактики не спрацьовують.
Дорога єдності розпочинається спільним переконанням, що Сам Христос її прагне. Розмови дозволяють багато з’ясувати, бо після кількох століть поділу нагромадилося багато упереджень, одні одним приписують ідеї, яких ті не визнають, незважаючи на те, як є насправді. Коли говоримо католикам, що протестанти також мають Згромадження Сестер (наприклад Сестри Марії), що існують бенедиктинські та францисканські Згромадження… слухачі дивляться здивовано, бо чують речі, про які не мали найменшого уявлення. Ще більше здивовані протестанти, коли їм розповідають про Марію, звісно, на основі Святого Писання. Тому сьогодні все частіше можна зустріти протестантські сім’ї в Марійських святинях.
Ставлення протестантів до Марії є дуже різноманітним і протилежним. Від самих початків були помітні відмінності між Лютером, Кальвіном та Цвінґлі. Узагальнюючи можна сказати, що не існує труднощів стосовно перших великих догматів про Марію, що випереджували великі схизми: Марія, Мати Божа і завжди Діва. Більш сучасні догми або заперечують, або довільно інтерпретують. Однак найбільша відмінність існує у ставленні до культу, який протестанти відкинули вже багато віків тому. Тут слід визнати, що так само з католицького боку культ Пресвятої Діви Марії слід щораз більше очищати від елементів “нижчої якості, котрі з часом його заплямили”.
Завершимо наше розважання оптимістичними словами Павла VI з Апостольської Адгортацїї Marialis cultus: “У культі Пресвятої Діви – через його еклезіальний характер – відображаються турботи Церкви, серед яких у наші часи вирізняється прагнення до повернення єдності християн. Отож почитання Матері Господа робить нас відкритими турботам та ініціативам тзв. екуменічного руху, це означає, що почитання Марії також набирає екуменічного характеру, і то з багатьох причин. Передусім тому, що католики єднаються з братами православних Церков, в яких набожність до Блаженної Діви набирає форм, сповнених надзвичайного поетичного лету та величного вчення, коли з особливою любов’ю вшановують Преславну Богородицю і називають Її Надією християн. Вони єднаються з англіканцями, найвідоміші богослови яких вже давно вказали на міцний фундамент, який надає Святе Писання культу Матері нашого Господа, і сучасні богослови яких наголошують на значущості місця, яке займає Марія в християнському житті. Вони єднаються також з братами Церков, що виникли з Реформації, в яких процвітає любов до Святого Писання у прославлянні Бога словами Самої Діви»: (МС 32). Документ Папи Павла VI завершується твердженням, що культ Пресвятої Діви Марії є дорогою, що веде до Христа, Джерела та Центру єдності Церкви.
Роздуми
Про Марію: Істинне пізнання Марії провадить до єдності. Кожна мати є джерелом єдності серед членів цілої родини. Єдність є даром Бога, який має бути випробуваний через молитву, тому потрібно невпинно просити про заступництво Марії.
Про нас: Усі ми маємо відчувати проблему єдності на загальному рівні. З боку вірних величезна роль належить молитві все більш активній участі у щорічному Тижні Молитов про Єдність Християн, глядінню з любов’ю на всіх послідовників Христа і співучасті у Його турботі про створення єдиної отари й одного пастиря.
Наприкінці запрошуємо повторити чудову молитву Брата Роже зі спільноти Тезе: “О Боже, Ти забажав вчинити з Діви Марії образ Церкви. Вона отримала Христа і дала Його світові. Зішли на нас Твого Святого Духа, щоб ми якнайшвидше з’єдналися видимим способом в одному тілі та щоб ми ясніли Христом перед людьми, котрі не можуть вірити”.
із книги Євангеліє Марії. Жінка, яка перемогла зло. о. д-р Габріель Аморт
