Об’явлення в ЛЮРДІ (Франція)
01/02/2011
Варте уваги, Люрд
3,004 перегляди
Місто паломників Люрд має єдину непереможну злими силами атмосферу – атмосферу віри. Дивним є той факт, що в Люрді ніколи не було ніякої пошесті. Адже кожного року туди приїжджає більше ніж 2 мільйони паломників і понад сто тисяч хворих, котрі сотнями купаються в джерелах. Людей з різними хворобами занурювали у ту ж саму воду, не змінюючи її.
Проте ніякої інфекції не було зафіксовано ніколи.
Спершу, деякі ділки хотіли використати воду з Люрду в бізнесових цілях і намагалися збудувати там оздоровчі центри і купальні. Але, на велике їхнє розчарування, вода після аналізів показала, що немає в собі ніяких лікувальних властивостей і нічим не відрізняється від звичайної води, котра витікає з гірських струмків. Зате бактеріологічний дослід показав сенсаційні висновки: вода була сильно знечищена і в ній аж кишіло від стрептококів, стафілококів, бацилів Коля, та інших небезпечних збудників хвороб. Але щеплені цією водою морські свинки залишалися здоровими. Зате, коли таке саме щеплення зробили водою із французької ріки Сени то дві третини свинок загинули. У цій воді також були присутні вище вказані бактерії.
Одне із дивних, на людський розум, чуд сталося з Гю Лейдетом, безнадійним хлопчиком-ідіотом. Цей хлопчик мав неповних 10 років, коли лікарі одностайно висловилися, що його справа кепська. До п’яти років він був нормальною дитиною, але потім раптово дістав запалення мозкової оболонки, що згодом перекинулося і на самий мозок. Це в свою чергу спричинило повну руйнацію нервової системи. Він мав спаралізовані руки й ноги, діставав раз-у-раз корчі, напади епілепсії, та втрачав глузд. Дійшло до жахливої ситуації: хлопчик не впізнавав своїх батьків, видаючи із себе незрозумілі звуки у горлянці. Батьки намагалися якось допомогти дитині і на протязі двох років безупинно лікували його, але позитивних результатів не добилися. Зрештою вони фінансово були вже безпомічні що-небудь зробити.
І тоді разом з дитиною вони поїхали до Люрду, як до останньої надії на оздоровлення сина. Сестри обережно поклали нерухоме тільце в джерельну воду. Мати його стояла ні жива ні мертва, боячись аби на дитину не напала епілепсія. Нарешті їй подали сина і раптом Гю підняв рученята, простягнув їх до мами і чистим дитячим голосом закликав: – “мамо, мамо!” Спаралізовані, до того, ноги і руки, стали м’які і гнучкі, до них повернулося тепло. Лікар , котрий опікувався хворим хлопчиком, замалим сам не стратив глузд, коли побачив здорового Гю. Дитячий розум за короткий час надолужив все втрачене в читанні і письмі.
