У одного чоловіка було дві вишні перед будинком. Одна була зла, а інша добра. Коли б він не виходив з дому, вони звали його і про щось просили. Зла вишня всякий раз просила різне: то "покопай мене", то "побіли мене", то "напій мене", то "відведи зайву вологу від мене", то "заслони мене від жаркого сонця", то "дай мені більше світла" . А добра вишня…
У одного чоловіка було дві вишні перед будинком. Одна була зла, а інша добра. Коли б він не виходив з дому, вони звали його і про щось просили. Зла вишня всякий раз просила різне: то "покопай мене", то "побіли мене", то "напій мене", то "відведи зайву вологу від мене", то "заслони мене від жаркого сонця", то "дай мені більше світла" . А добра вишня завжди повторювала одне і те ж прохання: "Пане мій, допоможи мені принести добрий урожай!"
Господар був однаково милостивий до обох, доглядав за ними, уважно вислуховував їхні прохання і виконував всі їхні бажання. Він робив те, що просила і одна, й інша. Інакше кажучи, злий вишні давав все, що вона вимагала, а добрій – тільки те, що вважав за потрібне, маючи кінцевою метою прекрасний урожай.
І що ж потім сталося? Зла вишня сильно розрослася, стовбур і гілки блищали, ніби маслом намазані, а рясне листя було темно-зеленим, розкидистим, як густий намет. На відміну від неї добра вишня своїм зовнішнім виглядом нічиєї уваги не приваблювала.
Коли ж прийшов час врожаю, зла вишня вродила дрібні рідкі плоди, які через густе листя ніяк не могли дозріти, а добра принесла багато-пребагато дуже смачних ягід. Соромно стало злий вишні, що вона не змогла дати такого врожаю, як її сусідка, і стала вона нарікати на господаря, докоряючи йому за це. Господар розсердився і відповів: – Хіба я в цьому винен? Чи не я цілий рік виконував усі твої бажання? Якщо б і ти думала тільки про врожай, я б і тобі допоміг принести такі ж рясні плоди, як у неї. Але ти прикидалася, що розумніша за мене, який тебе посадив, ось тому-то ти і залишилася безплідна.
Гірко каялася зла вишня і обіцяла господареві, що в наступному році вона буде думати тільки про врожай, і його буде просити тільки про це, а про все інше надасть піклуватися йому самому. Як обіцяла, так і зробила – стала вести себе, як добра вишня. І на наступний рік обидві вишні принесли однаково хороший урожай, а радість їх, як і господаря, була велика.
***
Мораль цієї притчі проста й ясна для всіх, хто Богові молиться.
Господар саду є Бог, а люди є Його саджанці. Як і всякий господар, Бог вимагає від Своїх насаджень врожаю. "Будь-яке дерево, яке не родить добро, рубають і в вогонь кидають!" – Йдеться в Євангелії. Тому насамперед і найбільше потрібно піклуватися про врожай. Не потрібно просити Господа про дрібниці. Адже ніхто не йде до земного царя, щоб попросити його про які-небудь дрібниці, які можна легко отримати і в іншому місці.
Джерело: http://kyrios.org.ua/literature/pritchi-ta-istoriyi/2534-pritcha-pro-dvi-vishni.html
