Святий Андрій — найперший апостол, який став послідовником Христа, тому його назвали “Первозванним”. Його день ми відзначаємо 30 листопада за Григоріанським календарем, 13 грудня – за Юліанським.
Апостол Андрій був спочатку учнем Івана Хрестителя. Другого дня після хрещення Ісуса в Йордані “знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: “Ось Агнець Божий”. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом”.
Андрій пішов за Христом із ще одним, неназваним учнем, хоча чіткі вказівки на конкретну годину в Євангелії від Івана непрямо вказує на свідка цієї події, цього другого учня Івана Хрестителя — апостола Івана (Йоана 1:39).
Наступна зустріч Андрія з Ісусом відбувається тоді, коли Христос після хрещення і перебування 40 днів у пустелі оселяється в Капернаумі. Ісус, “йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” І ті негайно кинули сіті й пішли за ним” (Матея 4:18–20).
Після Вознесіння Христа та зіслання Святого Духа Андрій Первозванний, як і інші апостоли, вирушив проповідувати Євангеліє.
Отці Церкви, зокрема Григорій Богослов, Григорій Великий, Йоан Золотоустий, Єронім, погоджуються з тим, що святий Андрій навчав у Греції, в Епирі, він просвітив Ахаю, і, згідно з переданням, він перший голосив слово Боже у м. Візантій (теперішній Константинополь). Там він обирав священиків та єпископів, щоб продовжували його справу.
Найстаріші церковні письменники стверджують, що апостол Андрій проповідував науку Христову в Скитії, тобто на території Русі. Літописець Нестор та інші розповідають, на основі передання, що святий Андрій з учнями своїми йшов вгору по Дніпру, аж до пагорбів, де згодом постав Київ. Тут святий апостол переночував, а вранці сказав до учнів: “Бачите ті гори? Знайте, що на них засіяє благодать Божа і постане тут велике місто, і багато в ньому буде церков, і вся земля ця просвітиться святим хрещенням”. І, поставивши тут хрест, пішов далі.
У стародавньому літописі “Повість минулих літ” розповідається про подорож апостола Андрія по українських землях:
Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: “Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог”. І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ.
Папа Римський Климент (І ст.) та автор слов’янської писемності Кирило вивчали відомості про перебування апостола в Криму.
Існує думка, що святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.
В кінці своєї подорожі апостол з берегів Понту (Чорного моря) через Пропонтиду (Мармерове море) перейшов до Фракії, а потім до Греції.
Cвятий Андрій прийняв мученицьку смерть у грецькому місті Патри. На смерть його засудив намісник Егей, велівши прив’язати святого апостола на скісному хресті. Це сталося у 77 році, за часів правління імператора Нерона.
Мощі святого апостола Андрея у 355 р. було перенесено до Царгорода і складено разом з мощами святого євангелиста Луки і святого Тимотея у церкві святих Апостолів. Імператор Аркадій на честь святого Андрія побудував у Царгороді величну церкву.
Коли хрестоносці захопили Царгород, то кардинал Петро Капуанський у 1208 р. переніс мощі святого до Італії, до міста Амальфи. У 1418 р. голову святого Андрія перенесли до Риму, до храму святого Петра.
На Київській горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрій провістив майбутнє Русі, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і посвятили пам’яті святого Андрія.
