Св. Андрій був одним з тих двох Божих вибранців, що перші з-поміж 12 апостолів мали щастя пізнати Спасителя і розмовляти з Ним. Цю зустріч підготував своїми словами св. Йоан Христитель. Про це так розповідає св. євангеліст Йоан, що був тоді з Андрієм над Йорданом і чув слова Предтечі: “Тож Йоан свідчив, промовляючи: “Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним. І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: “Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – той і христить Святим Духом”. І я бачив, і засвідчив: “Він – Син Божий”. Другого дня знову стояв Иоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, – мовив: “Ось Агнець Божий”. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Ісус, обернувшись і пооачивши, що вони йдуть, мовив до них: “Чого шукаєте?” Ті ж йому: “Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш?” Відрік він їм: “Ходіть та подивіться”. Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: “Ми знайшли Месію, що у перекладі означає: Христос”. І привів його до Ісуса” (Йо 1:32-42).
Христовий апостол Андрій походив з міста Витсаїди. Він був братом св. апостола Петра і разом з ним займався рибальством. Напевно, він мав якусь освіту, бо був думаючою людиною і поза щоденною працею на хліб насущний цікавився хлібом духовним. Був учнем Предтечі, суворого проповідника покаяння. Коли яс св. Йоан Христитель побачив Спасителя, то з великою радістю проголосив своїм учням, що Ісус Христос – це обіцяний Месія, що прийшов узяти на себе людські гріхи. Андрій, захоплений словами Предтечі, вирішив особисто познайомитися з Спасителем. Разом зі св. Йоаном Богословом пішов за Ісусом і мав те щастя, що Він запросив їх до себе. Після цієї надзвичайної зустрічі з Ісусом Христом Андрій прибіг до свого брата Симона і з великим захопленням ствердив, що Ісус Христос з Назарета – це довгоочікуваний Спаситель світу. З того часу про апостола Андрія залишилася похвальна згадка, що він привів до Христа свого брата Петра, майбутнього Христового Намісника й першого видимого голову Церкви.
Під час першої зустрічі Ісус Христос ще не покликав Йоана, Андрія й Петра стати його учнями. Це Він зробив трохи пізніше. Вони тільки інколи приходили до Ісуса послухати його божественну науку.
Про покликання Петра й Андрія на Христових учнів так оповідає євангеліст Матей: “А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей!” І ті негайно кинули сіті й пішли за ним” (Мт 4:18-20). З того часу вони стали його невідступними приятелями й учнями.
Наступну згадку про апостола Андрія подає нам св. євангеліст Йоан з нагоди чудесного розмноження хліба. Про це ми читаємо: “Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: “Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?” Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. Озвався ж до нього Филип: “Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало”. Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: “Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!” І мовив Ісус: “Веліте людям сісти” (Ио 6:5-10).
Можливо, апостол Андрій саме тому згадав про юнака з хлібом і рибою, бо вірив, що Ісус може зробити чудо, нагодувати тисячі голодних. Коли інші апостоли стояли безпорадно біля Христа, Андрій звернув увагу Спасителеві на хлопця з харчами. Привівши його до Христа, як колись свого брата Петра, апостол Андрій ніби все приготував до великого чуда розмноження хліба та насичення понад п’ять тисяч людей.
Востаннє згадує св. євангеліст Йоан апостола Андрія за кілька днів до Христових мук: “Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. Ті приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: “Пане, хочемо побачити Ісуса!” Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові. І відрікає їм Ісус: “Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого” (Ио 12:20-23). Апостол Филип не знав, як вчинити з проханням греків, тому звернувся з цією справою до Андрія, а той вирішив її відразу на користь прохачів.
По вознесінні Ісуса Христа й зісланні Святого Духа розійшлися апостоли по різних країнах проповідувати Христову віру. Про те, де саме св. Андрій навчав про Христову віру, не маємо історичних даних. Однак з оповідань різних письменників про апостольські подорожі й смерть св. апостола Андрія відомо, що він проповідував Христа людям, що жили над Чорним морем. Свою апостольську працю св. Андрій закінчив мученицькою смертю в місті Патраї на Кавказі, поблизу Тмутороканя. Помер на дереві, або хресті, на якому висів прив’язаний два дні, поки віддав Богові духа. Про це так сказав св. Бернард: “А коли він побачив хрест, то не зблідло лице його, і він не змінився, але повний радості молився: “О добрий, святий хресте, за яким я тужу вже так довго! Спокійно і з радістю йду до тебе. Ти прийняв мого Спасителя, прийми й мене, його учня, щоб через тебе я дійшов до Нього!” Це були слова людини, яка любила Бога всім серцем, і та любов була сильнішою за саму смерть. О, якби ми мали таку любов! Яким солодким був би наш труд, яким легким умертвіння, яким милим страждання! Тому шукаймо любові, а як вже її маємо, то зберігаймо її в собі та пам’ятаймо слова Спасителя, що хто хоче йти за Ним і бути його учнем, той мусить нести свій хрест”.
