Згідно зі східними Отцями Церкви, лише неустанне звертання до Божого Слова дає силу відганяти нав’язливі думки. Тому уривки священного Писання були часто немов могутня зброя, яку подвижники мали постійно напоготові, щоб уникнути пастки противника людини[1]. В своєму Поясненні на Євангеліє від Івана Оріген, алегорично порівнюючи торгівців в Єрусалимській святині, яка є образом спокою в душі, з диявольськими спокусами, які приходять у вигляді думок, що приносять неспокій, каже, що у всьому Святому Писанні є божественні слова, які мають здатність визволяти наш розум від докучливих помислів: «В обох [Завітах] можна знайти Слово правди, яке нас очищує і виганяє всі думки, які продають і купують в нас»[2].
Книга Антіррітікос (Протиставленник – збірник протиставлень) Євагрія Понтійського, в який міститься 487 біблійні цитати (від книги Буття аж до Одкровення), є чудовим прикладом того, яке велике довір’я мали східні монахи до Священного Писання, особливо його спроможності визволяти від нав'язливих думок і долати злих духів[3]. Твір Євагрія є добрим підручником вміння протиставлятися нападам диявола за допомогою Святого Письма, яке по-грецьки називається antirrisis, протиставлення. Цей монах з Понту був одним з перших серед ранніх святих отців, хто займався розробленням антирретичного методу, який по своїй суті є методом заперечування і контраргументації. Він полягає на читанні або пригадуванні окремих цитат Святого Письма при виникненні поганих помислів, які походять від злого духа[4]. Наприклад, в своєму творі Практик Євагрій Понтійський вказує на цей метод, говорячи, що під час нападів диявола нам необхідно вимовити відповідні слова, маючи на увазі уривки, вибрані зі священних текстів, і розпізнати, який вид бісів нападає на нас в даний момент. Таким чином, з Божою поміччю ми поступаємо вперед в духовному рості, дивуючи демонів, які будуть вимушені втікати від нас, ставши пригніченими[5]. Цей антирретичний метод має біблійне походження і базується на уривку з Євангелія, де розповідається, як Ісус відказав лукавому духу висловами зі Священного Писання, коли той намагався його спокусити: «Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих… Не будеш спокушати Господа, Бога твого… Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити» (Мт. 4:3-11). Христос вміло уникнув дискусії з Лукавим[6]. Цитати Біблії, вимовлені Ним, стали зброєю супроти диявольських нападів. Євангелисти подають три вислови Ісуса Христа, націлені проти трьох спокус. У житті людини ж диявол може спонукувати до зла у найрізноманітніший спосіб. Але у Святому Письмі не забракне цитат, які можна застосувати, коли підступає поганий помисел. Євагрій, відшукавши найліпші з них, майстерно їх впорядкував[7]. Антіррітікос складається з восьми частин згідно числа восьми видів злих помислів: проти обжерства, похітливості, жадібності, суму, гніву, лінощів, марнославства і гордості. Відносно кожної з восьми думок автор твору наводить тексти Святого Письма, за допомогою яких необхідно проганяти спокуси[8]. Монахи запам’ятовували їх, щоб повсякчас бути готовими до змагання, коли духовний ворог почне спокушати їх до зла[9]. Отці пустині практикували проказування напам’ять Божого Слова і радили це іншим. «Деякі ченці, будучи під глибоким впливом священних текстів, із задоволенням повторювали їх кожної хвилини, щоб розважати над ними і використовувати їх в духовному спрямуванні інших»[10].
Євагрій з Понту засвідчує своє переконання, що Боже Слово – це справжня духовна зброя[11] в пролозі до свого твору Антіррітікос. Він пише, що Христос, який забезпечив нас усім необхідним для спасіння, дарував нам також «владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу» (Лк. 10:19). І передав нам не тільки своє вчення, але й навчив нас своїм прикладом робити так, як сам вчинив, коли терпів від спокус сатани (Мт. 4:1-11; Лк. 4:1-13). Тому підчас битви, коли демони воюють проти нас і атакують нас, немов стрілами, лихими помислами, нашим завданням є «висловитись проти них зі Святого Письма». Таким чином «огидні думки» не будуть в нас перебувати, заплямовуючи душу і вчиняючи її рабом гріху, який походить від вчинку, «кидаючи в смерть гріха», бо в Святому Писанні написано: «Душа, яка грішить, помре» (Єз. 18:4). Євагрій Понтійський заохочує не втрачати часу і відразу застосовувати Святе Письмо в боротьбі зі спокусами, поки вони не встигли закоренитися в нашій душі: «Бо поки гріх не ввійшов у розум, ще можливо висловитись проти зла, перемагаючи його легко і швидко. Проповідник мудро пояснює нам це, кажучи: “Протиставлення тим, хто чинить зло не відбувається швидко” (Проп. 8:11). І Соломон також говорить в його Приповідках: “Не відповідай нерозумному за його дурістю, щоб і сам ти не став схожий на нього. Але відповідай йому згідно з твоєю мудрістю, щоб він в очах своїх не став мудрим” (Прип. 26:4-5). Отож, хто чинить нерозумні діла і гнівається на свого брата, як відповідь отримує наслідок “за його дурістю” і уподібнюється до демонів, чий гнів “подібний до гніву аспідів” (Втор. 32:33). Але хто терпеливий і, як написано, чия мова є “далека від гніву і стримана від лютості” (Пс. 36:8), той є тим, який спроможний відповісти “нерозумному за його дурістю”, у такий спосіб протидіючи “нерозуму” демона і показуючи йому, як протидія зі Святого Письма може бути вправно придумана[12]».
Великий богослов з Понту зауважує, що під час духовного бою з лютими безтілесними ворогами нашого спасіння є не легко перемогти, бо вислови Святого Писання, які слід промовити проти них, тяжко відразу підібрати, оскільки вони всі не знаходяться в одному місці Біблії поруч один біля одного. З цієї причини «філософ в пустині», як називає цього визначного понтійського аскета А. Гійомон, один з найкращих знавців його творчості[13], багато потрудився, вибравши зі всією старанністю відповідні цитати Святого Письма, щоби ми, використовуючи їх в якості могутньої зброї, могли перемогти в духовній боротьбі, рішучо проганяючи филистимлян (пор. 1 Сам. 14:52) як хоробрі мужі і незламні воїни полководця нашого Ісуса Христа, який «завжди веде нас в своїй переможній процесії» (2 Кор. 2:14). Для Євагрія особливо цінною є книга Псальмів, за допомогою яких Дух Святий показав автору цієї книги всі труднощі подвижницького способу життя і навчив про них нас через блаженних отців. Саме цю боротьбу описує богослов з Понту в своєму Антіррітікосі. Читаючи Святе Писання, можна віднайти уривки, які говорять про агресію лихих помислів, джерелом яких вісім видів бісів, які спокушують нас. Але в творі Євагрія «записане і подане протиставлення зі Святого Писання, яке нейтралізує кожний з помислів»[14].
Навчання про важливість Біблії в духовній боротьбі з дияволом міститься також в творах св. Йоана Касіяна Римлянина, який багато років провів в монастирях Палестини і Єгипту. Для нього Священне Писання є зброєю, за допомогою якої монах повинен перемагати спокуси, які походять від диявола у вигляді лихих помислів. Ставлячи за приклад поведінку Господа нашого Ісуса Христа при спокусах в Юдейській пустині після свого хрещення в Йордані (Мт. 4:1-11), Йоан Касіян в двадцять другій книзі своїх Конференцій з Отцями говорить, що ми повинні наслідувати Спасителя, який «не був уловлений лукавим навіюванням диявола […], спростовуючи марнославного спокусника висловом […] Святого Писання». Описавши види спокус, які витерпів Ісус Христос на пустині і показавши вмілу перемогу Господа над дияволом за допомогою священних текстів, св. Касіян Римлянин пише: «З цих свідчень вчимося, що і ми також за допомогою слів Святого Писання повинні протиставлятися лукавим намовлянням ворога»[15].
Багато місця навчанню про Священне Писання, зокрема про його значення в боротьбі зі спокусами сатани, присвячує в своїх творах св. Йоан Золотоустий. Для нього в читанні божественних Книг, які є посланням Бога до людей, написаним перед віками, є велика сила[16]. В своєму творі Бесіди на Євангеліє Святого Апостола Йоана Богослова архиєпископ Константинополя говорить, що диявол не може зачепити людину, яка добре обізнана зі Святим Писанням: «Якщо диявол не осмілюється проникнути в той дім, де є Євангеліє, тим більше до душі, яка привласнила собі думки Писання, не доторкнеться і не нападе ні біс, ні гріх. Тому освяти твою душу, освяти і тіло, маючи завжди Святе Письмо в устах і в серці»[17]. В третьому слові свого твору Про Лазаря великий святитель пише, що ми повинні знесилювати і знешкоджувати підступи диявола за допомогою невтомного звернення до Біблії : «[…] нам потрібні божественні ліки, щоби ми могли лікувати вже отримані рани і запобігати ті, які ще не отримали, але які погрожують нам, здалека позбавляючи сили і відбиваючи диявольські стріли постійним читанням божественних Писаній. Бо неможливо, неможливо спастись нікому, хто не вправляється постійно в духовному читанні»[18].
Тему важливості Священного Писання для духовного росту християн висвітлює в своїх творах також св. Атанасій Великий. Він сильно підкреслює вагоме місце Святого Письма в житті християнина, його необхідність в боротьбі проти спокус[19].В своєму Посланні до Марцеллина про тлумачення псальмів Олександрійський святитель говорить, що псальми, які написані нам для прикладу і настанови, дають певну особливу і привілейовану благодать, бо в них говориться про кожного з людей[20]. Св. Атанасій є переконаний, що у словах Біблії перебуває Господь[21]. Він каже, що лукаві духи мучаться, коли чують божественне слово, оскільки не можуть переносити присутності Спасителя: «Оскільки у висловах Писання – Сам Господь, Якого не були спроможними терпіти демони, то вони кричали: “Благаю тебе, не муч мене!”(Лк. 8:28)»[22]. Пояснюючи псалом 118, святий архиєпископ Олександрії стверджує, що Боже Слово є тим засобом, при помочі якого ми отримуємо перемогу над демонами, які піднімаються проти нас, розставляючи сіті спокус і намагаючись уловити тисячами помислів[23].
[1] Пор. Т. Spidlik, I. Gargano Duchowość Ojców greckich, с. 134.
[2] Оріген Пояснення на Євангеліє від Івана 10, 28.
[3] Пор. Т. Spidlik, I. Gargano Duchowość Ojców greckich, с. 134.
[4] Пор. Евагрий Понтийский Аскетические и богословские творения. Москва 1994, с. 226.
[5] Пор. Євагрій Понтійський Практик 43.
[6] Пор. Т. Шпідлік Духовність християнського Сходу. Львів 1999, с. 198.
[7] Пор. Т. Шпідлік Мистецтво очищувати серце. Львів 2005, с. 18.
[8] Пор. Т. Шпідлік Духовність Сходу, с. 198.
[9] Пор. Т. Шпідлік Мистецтво, с. 18.
[10] Пор. Т. Шпідлік Духовність Сходу, с. 16-17.
[11] Пор. Т. Шпідлік Духовність Сходу, с. 191.
[12] Євагрій Понтійський Антіррітікос.
[13] Пор. Евагрий Понтийский Аскетические и богословские творения, с. 5.
[14] Пор. Євагрій Понтійський Антіррітікос.
[15] Йоан Касіян Конференції з Отцями 22,10.
[16] Пор. Г. Флоровский Восточные отцы IV-VIII веков, с. 218.
[17] Йоан Золотоустий Бесіди на Євангеліє Святого Апостола Йоана Богослова 32, 3.
[18] Йоан Золотоустий Про Лазаря 3,2.
[19] Пор. Т. Spidlik, I. Gargano Duchowość Ojców greckich, с. 134.
[20] Пор. Г. Флоровский Восточные отцы IV-VIII веков, с. 28-29.
[21] Пор. Т. Шпідлік Духовність Сходу, с. 191.
[22] Атанасій Великий Послання до Марцеллина про тлумачення псальмів, 33.
[23] Пор. Атанасій Великий Тлумачення псалмів 118.
