Роби так, Філотею, коли в тебе буде втішення, але цей прекрасний час не завжди триває; прийде час, коли ти відчуєш, що твоя душа, як земля пустельна, безплідна, на якій не можна навіть відшукати дорогу до Бога, ні навіть краплі (Пс 62,3) благодаті, щоб окропити її. Вона стала вже такою сухою, що здається треба знову піднімати цілину.
На жаль, як гідна жалю душа, яка перебуває у такому стані, особливо якщо ця хвороба гостра. Тоді, подібно до Давида, душа ридає день і ніч. А в цей час ворог, щоб довести її до відчаю, сміється над нею: Де твій Бог? (Пс 41.4) На якій дорозі ти знайдеш Його? Хто поверне тобі радість Його благодаті ? Що ж робити в цей час, Філотею?
Будь уважна! У чому причина цієї печалі? Часто ми самі буваємо винні у безплідності і сухості душі. Подібно до того, як мати відмовляє своїй дитині в солодкому, коли воно йому шкідливе, так і Бог не посилає душі розрад, якщо це призводить її до винесення або іншим суєтним почуттям. «Благо в мені, яко упокорив мя єси »(Пс 118.67-71).
Це відбувається, коли ми через лінощі не приносимо плодів тієї любові, яку посилає нам Бог. Ізраілітяни збирали манну до сходження сонця, але після не могли цього робити, тому що вона зникала (Вих. 16.21). Іноді ми занурені в земні і чуттєві розради і задоволення, як наречена в Пісні пісень (Пісня 5.2-6). Наречений стукає у наші двері,кличе нас до духовних занять, але ми торгуємо з Ним, нам шкода залишити свої земні справи і помилкове задоволення. Тоді Він проходить повз і залишає нас на місці, і коли ми знову захочемо Його знайти,нам довго доведеться його шукати. Ми цього заслужили,тому що не були вірні Його любові, так як відмовилися слідувати за Ним через земні справи. У нас є борошно Єгипту, навіщо нам манна небесна? Бджоли не люблять штучних ароматів, і аромат Духа Святого несумісний з штучними насолодами цього світу. У твоїй душі створюється подвійність, і немає нічого дивного, що Дух Святий, якого тибрешеш, відмовляє тобі в своїх утіхах.
Ти наситилася земними задоволеннями, що дивно в тому, що духовні втіхи тобі не по смаку? «Голодних наповнив добром ,а багатих відпустив тщі »(Лк 1.53). Той, хто багатий задоволеннями земними , не доступний духовним. Зберегла ти плоди колишніх утіх? Якщо зберегла, то ти получиш нові, тому що тому, хто зберіг – прибавится, а тому, хто зі своєї вини втратив отримане, забереться і те, що він має (Мт 25.29), і він не отримає того, що йому було приготовлено. Дощ оживляє зелені рослини, але знищує ті, котрі вже засохли. Ось чому ми втрачаємо розраду благочестя і впадаємо у стан сухості і безплідності . Перевіримо свою совість і ми виявимо подобні недоліки. Але пам'ятай, Філотею, що цю перевірку треба робити без занепокоєння та зайвого любопитства, і якщо після уважного розгляду ти знайдеш причину в собі, дякуй Богові: коли причина знайдена – зло наполовину знищено. Якщо ж, навпаки, ти не знаходиш нічого особливого, що ти могла б вважати причиною цієї сухості, не старайся більше шукати, без подальшого аналізу, із всією простотою – принизь себе перед Богом у свідомості своєї убогості і нікчемності. Що я сам по собі, о Господи , тільки земля суха потріскана, яка жадає дощу з неба, а вітер розсіює хмару і перетворює її в пил.
Приклич Бога і попроси в Нього радості: «Дай мені, Господи, радість спасіння Твого (Пс 50.14), «відверни цю чашу від мене »(Мт. 26.39, Лк 22.42), відніми вітер безплідний, який висушує мою душу, відправ вітер розради, та повіє він у мій сад (Пісня 4.16) і рознесе аромати квітів. Іди на сповідь – відкрий перед Богом твоє серце, нехай буде видно всі вигини твоїй душі. З простотою і смиренністю прийми всі поради духовні. Бог любить слухняність і звертає на користь поради інших, а особливо керівників духовних. Після всього цього ніщо не може бути таким корисним при цих станах як терпіння і спокійне очікування того моменту, коли ти будеш від них звільнений. Я не кажу, що не треба очікувати звільнення, але треба покластися на милість Божу і не виявляти поспішності і нетерпіння.
Пропонуємо підписатись на розсилку духовних матеріалів від о. Антонія, ЧНІ.
