До початку проповіді про Царство Небесне Ісус Христос, Який по плоті походив із роду Авраама пройшов усі стародавні обрядові настанови. Як згадується в св..Євангелії, Ісус Своїм учням та апостолам, а головне опонентам дуже часто говорив: « Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити…».Мт.5.17
Усі події земного життя нашого Спасителя мають для нас християн особливе значення. В цей день Церква святкує велике свято, яке пов’язане безпосередньо з нашим Спасителем : Найменування (Наречення імені) та Обрізання ГНІХ. Наречення імені входило в обряд обрізання у євреїв. Саме на 8-й день відбулось це дійство. Давні пророки ще колись пророкували про цей день і вони говорили : «У славі імені Господа Бога перебуватимуть вірні». Сьогодні без перебільшення радіє небо і земля від імені яким був названий наш Спаситель. Через прикликання цього імені з вірою людський рід отримав велике лікарство для свого очищення, для свого буття, для того щоби стати іншим – змінитись, щоб очистити все своє єство. Апостол Петро говорить : «імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.» Дії 4.12 Сила цього імені на думку св..отців в тому, що вона належала до втіленого Бога. Ісус згодом Своїм учням скаже : «Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я» Ів.16.23 тобто ті хто буде просити Небесного Отця, ради цього імені, всі будуть обдаровані різними ласками, дарами та благодаттями. Ось чому Мати Церква не залишила це ім’я без уваги, а вознесла і ставить усім в приклад як знак спасіння. Апостол Павло в посланні до Римлян говорить : « Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірити в своєму серці, що Бог його воскресив з мертвих то спасешся»Рим.10.9
Ми завжди більше підчас своїх наук, проповідей чомусь акцентуємо увагу на другому таїнстві – обрізання, яке відбулося в той самий день, і забуваємо чи применшуємо роль наречення імені. Ми бачимо св..отці завжди вправлялися в одній дуже короткій за змістом, але дуже сильній за значенням молитві. Ця молитва називається Ісусовою молитвою : «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий помилуй мене». Цих кілька слів молитви вони творять постійно на своїх устах та серці. Цією Ісусовою молитвою живуть усі богопосвяченні особи, вони в цьому вправляються день і ніч. Деякі з них досягають таких великих успіхів, що ця молитва твориться у серці самостійно. На перший погляд виглядає, що молитися цією молитвою є дуже легко, але насправді щоб її пізнати і практикувати потрібно мати велику терпеливість та певні знання, св..отці відносно цієї молитви написали дуже багато творів.
Ісус наставляючи своїх учнів говорив їм : «Іменем Моїм будете виганяти бісів» В Євангеліє є місце, коли після проповіді апостоли повертаються до Ісуса і жаліються Йому ми бачили одного чоловіка що твоїм іменем виганяв бісів Тоді Ісус відповідає : «Не забороняйте йому, — каже, — бо ніхто, створив ім’ям Моїм чудо не може незабаром лихословити Мене»
Наречення імені означає, що людина стає здатною виконувати заповіді дані Богом і захищати їх.
Сьогодні Той, хто всім дав імена, отримав і Своє ім’я на восьмий день після народження, ім’я, яке стало вище кожного імені як на землі так і на небі. В це свято Він відкрив Своє ім’я, яке архангел Гавриїл озвучив підчас Благовіщення – Марії, зробив це для того, щоб люди знали як мають звертатись до Нього
Становлення свята Обрізання було викликом для боротьби з єрессю докетів, які вчили, що Ісус має позірне тіло. Тому це свято покликане було принизити закиди докетистів, про те що Ісус не мав видимого тіла. Саме цим дійством обрізання, яке відбувалось під час цього свята свідчило про те що справді Ісус мав тіло людини. У книзі Левітів говориться таке звернення до всіх євреїв : «а восьмого дня обріжеться крайня плоть у нього»Лев.12.3, тобто кожен єврейський младенець мав пережити цю подію, і повинен був отримати це обрізання. Святий Єфрем Сирійський говорить: «Якщо Христос не мав плоть, то кого обрізав Йосиф? Але оскільки Він став воістину плоттю, то й був обрізаний як звичайна людина, і немовля дійсно обагрилося Своєю кров’ю як Син людський; Він плакав від болю, як подобає тому, хто має людську природу». Але, окрім цього, Він прийняв плотське обрізання для того, щоб показати нам приклад вірності, щоб, пам’ятаючи про це, ми були вірними синами Його святої Церкви, вірно зберігали і виконували Його заповіді і закони. Своїм обрізанням Господь призиває нас до того, щоб під час земного життя ми звершили над собою духовне обрізання; тому що, закінчивши Старий, стосовно плоті, закон, Він поклав початок Новому, духовному божественному законові. І як старозавітна плотська людина обрізувала чуттєву плоть свою, так нова духовна людина повинна обрізувати душевні пристрасті: лють, гнів, заздрість, гордість, нечисті бажання й інші гріхи і гріховні бажання, і таким чином стяжати благодать Святого Духа. Обрізаний Він був у восьмий день тому, що наперед зобразив Своєю кров’ю наше грядуще життя, яке святими отцями і вчителями Церкви називається восьмим днем або віком.
Звичайно що це робилось більше з релігійних міркувань, а тому це євреї прискіпливо виконували. Чоловік на той час, який не був обрізаним був ізгоєм у своєму соціумі. Євреї змушені були дотримуватись цього на знак того, що в Старому завіті – обрізання було як праобраз новозавітного хрещення. Це в Старому завіті символізувало відкуплення прабатьківського гріха, але чи потрібно було робити це обрізання Ісусові? Звичайно ні. Він як Богочоловік не потребував прощення чи відкуплення від прабатьківського гріха, бо був чистим, непорочним. Але чому все ж Ісус отримав це обрізання. На це існує кілька причин. Перш за все, щоб засвідчити всім, що Він слухняно виконує Закон і заповіді. Друге, щоб показати, що Він справді прийняв тіло людини. Третє, для того щоб подати приклад покори та смирення. Чому ми говоримо проте, що це обрізання відбувалось саме на восьмий день? У цьому є певний символ. Символ того, про що говорить святитель Григорій Нісський : «восьмий день був праобразом дня вічності. Шість днів Творець творив, сьомий відпочивав, а восьмий день став символом майбутнього віку.» Розповідь про найменування та обрізання є цікавою, але вони є доповненням більшої за значенням події – народження Ісуса Христа. Дивлячись на історію спасіння можемо з сьогоднішнього свята взяти для себе : перш за все, ми бачимо Ісус народившись прийняв людське тіло, хоча як Син Божий напевно мав можливість і в інший спосіб спасти людину, але вибрав не легший шлях, а важчий. В такий спосіб дає бути не тілесними, а духовними, якщо можна так сказати Він хотів обоготворити життя людини. Своєю покорою показує нам, що не соромиться плотського обрізання, задля того щоб нам показати на скільки ревно виконує Закон, який був даний людині. Він як законодавець –стає виконавцем Свого ж закону, щоб навчити нас послуху. Обрізання Ісуса Христа вчить, що без Святого Хрещення ми не можемо очиститись від гріха, а найголовніше не можемо спастись.
Саме ці дві події, що відбулися, на самому початку земного життя Спасителя, нагадують усім нам – християнам, що ми вступили в Новий Завіт з Богом, а тому треба бути послідовними і відповідальними, щодо своїх обіцянок перед Господом Богом, які ми завжди даємо приймаючи св.. тайни. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар.
