Перед людьми одні, а перед Богом інші?

Дорогі браття і сестри, згадуючи притчу ”про багатого і Лазаря” маємо чудову можливість задуматися над нашим духовним життя, яке пов’язане із матеріальним.
Притча нагадує нам про велику різницю між людьми: одні відчувають себе багатими людьми, а інші почуваються бідними. Важливо задуматися над тим, як ми перед Богом почуваємось?
У притчі показано, що у багато було засліплення, а потребуючий бачив ”крихти” для свого прожитку. Притча також нам нагадує, що така різниця теперішнього земського життя вплине на майбутнє кожного. Може Бог цією притчею хоче пригадати нам, що нам воздасться за все у свій час?
Можемо звернути увагу на те, як після смерті все в одну мить перемінилось і багатий чоловік став потребуючим і прокинулось у нього милосердя, і він почав бачити бідних і думати про долю інших. Можемо зауважити, що це сталося тільки тоді, коли він сам відчув трудності, страждання. Перебуваючи в такому стані, він звертає увагу також і на праведних людей, звертається до них про допомогу. Можливо в цьому є таємниця наших страждань тут на землі, щоб не втратити небесне і вічне?
Ця притча нам також пригадує і про нашу поставу на молитві, про наше духовне життя.
Наша молитва має нагадувати благання потребуючої людини, якщо хтось себе відчуває самодостатнім, тоді він не потребує Бога, він не потребує ближніх своїх, і тому він не звертає уваги ні на кого І навіть, якщо читає молитву, то не переживає присутності Іншого. Молитва – це зустріч із Богом, а якщо на цій зустрічі немає відчуття присутності Іншого, тоді хіба це є молитва?
Є велика небезпека бути засліпеним, закритим перед Богом і перед ближніми. Тоді, коли ми закриваємося у своїх статках, які не обов’язково можуть бути матеріальними. Коли ми закриваємось у собі то, тоді все робимо без жебрацького лазаревого духа, і релігійні практики стають лише виявом самодостатності.
Ця притча також нам дає надію на те, що Бог завжди вислуховує наші благання і моління, які заносимо Йому, особливо в час труднощів і страждань.
Нам не потрібно дивитися на інших, щоб їм заздрити і жадати якоїсь там справедливості. Це тільки буде нас відволікати. Пам’ятаймо, що те, що належиться нам, воно нам вже приготовлене і буде нам дароване у слушний для нас час.
Тому наша молитва має бути витривала, щоб зв’язок із Богом не розірвався і сповнена довіри, що Бог все виведе на краще.
Молитва має бути відкрита, щоб ми були готові прийняти все, що Бог нам посилає. Молитва має бути особлива, бо Бог до кожного по-особливому ставиться.
Але завжди залишається актуальним питання: чи я перед Богом на молитві поводжусть так, як в розмові із людьми?

http://www.rozdum.org.ua