Головна / Для подружжя / Мій любий Аврааме

Мій любий Аврааме

« Ми не зможемо цього зробити. Це дійсно занадто тяжко». Промовивши ці слова, я помітила сльози на очах мого чоловіка. Він нічого не сказав, у цьому не було необхідності. Ми прожили разом більше сорока років. У нас було семеро дітей і дюжина онуків. Але тепер у зв’язку зі змінами на роботі, Вінс збирався до Сантьяго в Чилі, а я мала залишитися тут, у Сіетлі, на відстані півсвіту від чоловіка на невідомо скільки.

Звичайно, ми зможемо їздити одне до одного кожних три місяці, телефонува­ти як мінімум раз на тиждень, листуватися електронною поштою… Але все це здавалося занадто обмеженим і сухим.

У цю хвилину ми зовсім забули про Бога, про те, що Він завжди допомагає вийти з найскладніших ситуацій. Я часто підбадьорювала інших, цитуючи Святе Письмо: «Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спро­можність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (1 Кор 10,13). Коли ж до мене самої прийшло випробування, Господь дав мені набір необхідних інструментів, щоб вийти з кризи.

Досконалий «інструмент»

Раніше, коли Вінс від’їжджав на кілька місяців, моє читання Святого Письма і роздуми над ним часто зосереджувалися на історії Авраама та Сари (див. Буг 12-23). Використовуючи ці фрагменти у своїх електронних листах, я надавала переписці небуденності. Тепер, шукаючи способу підбадьорити себе і чоловіка, я знову схопилася за ту саму ідею.

«Ти знаєш, – сказала я, – ми багато в чому схожі на Авраама і Сару. Ми старі, але стоїмо перед чимось новим у нашому житті. І, я думаю, що як їх, так і нас Господь підштовхує зробити крок уперед».

Це не дуже втішило мого чоловіка, коли він прямував до трапа літака. Тому я вирішила почати свій перший електронний лист до нього словами: «Мій любий Аврааме». А закінчила в тому ж стилі: «Благословення з намету. Сара».

Поступово ці жартівливі електронні листи відкрили нову главу нашого життя. Бог забезпечив нас необхідним «інструментом», щоб ми пройшли новий шлях.

«Доброго ранку, Саро»

Десь через півтора роки один наш знайомий запитав, як ми витримуємо довгу розлуку. «Це мусить бути жахливо!»

Тоді я зрозуміла, що більшу частину часу ми разом, а не окремо. Щоранку я включаю комп’ютер і бачу: «Доброго ранку, Саро». Далі йде послання мого чоло­віка з розповіддю про прожитий день і надіями на день прийдешній. Він же щод­ня, прокинувшись, міг прочитати: «Моєму найдорожчому Аврааму».

У нас була звичка раз на тиждень ділитися роздумами про прочитане у Свято­му Письмі. Тепер же це постійно було присутнє в нашому спілкуванні. Іноді відповіді на електронні листи приходили миттєво з якимось терміновими повідомленнями або кумедними історіями. Коли я написала, що наш сімейний верблюд має по­требу в тому, щоб перевзути всі його чотири ноги, то «Авраам» порадив: «Йди до найкращого верблюжого взуттєвого майстра».

Так продовжувалося три роки, впродовж яких, завдяки Аврааму і Сарі, ми відкри­вали одне в одному все більш глибокі і цікаві риси характеру. Мова нашого спілку­вання стала ніжнішою, погляди – гострішими, сприйняття – чутливішими. Ми усвідомили, як насправді турбуємося одне про одного, і були вражені цим відкрит­тям. Позичаючи у цієї старозавітної пари атрибути для свого повсякденного спілку­вання, ми купалися у світлі вічності.

Сила гумору

Вінс повернувся з південної півкулі додому, але Авраам та Сара продовжують жити. Тепер мені доводиться іноді по три години добиратися і до роботи, і додо­му, і мій робочий день тягнеться дванадцять годин. Як і раніше, вранці на роботі мене вітають електронні листи, тому що Авраам і Сара продовжують будувати плани і ділитися ними. Ми розуміємо, що зовсім не обов’язково бути розділеними половиною світу, щоб користуватися цим досконалим «інструментом» спілку­вання, який збагачує благодаттю нашу спільну життєву мандрівку.

Мені шкода, що ми не почали спілкування електронною поштою раніше, коли наше життя було суцільним пеклом: вдома семеро дітей, а Вінс половину часу перебував у роз’їздах! Інтернет тоді не був звичною частиною нашого життя. Ми часто телефонували одне одному, але найчастіше наше телефонне спілкування зводилося до моїх постійних докорів з приводу відсутності чоловіка, який у свою чергу втомився від випадкової їжі, довгих поїздок і одноманітних готельних но­мерів.

Авраам і Сара, напевно, підійшли б до всіх цих випробувань більш творчо. Замість того, щоб розповідати про те, як норовливий син відмовлявся йти до крамниці за молоком, вони обговорювали б небажання підлітка доїти козу. Це внесло б набагато більше гумору і розради в наші сірі будні.

А хто ви?

У якій би ситуації ви не опинилися, спробуйте використовувати цей “інструмент”. Якщо ви одружені, то пошукайте для себе в Біблії або в класичній літературі відповід­ний прототип. Імена Авраама та Сари дуже підходили нам. Коли під час одного з приїздів Вінса додому ми придбали земельну ділянку, мені одразу чомусь згадалася купівля Авраамом ділянки для поховання Сари в Мамре (див. Буг 23).

Ви теж можете бути Авраамом і Сарою або Прискиллою і Акилою (див. 1 Кор 16,19). Святе Письмо рясніє особистостями, в яких ви можете впізнати себе. Можна залучити міфологію, літературу, фільми, п’єси. Чому б вам не вибрати відому подружню пару і не спробувати через їхні характери в наступному елек­тронному листі відкрити себе своєму подорожуючому чоловікові (дружині)? Мож­ливо, ви впізнаєте себе в Майстрі та Маргариті, Пігмаліоні та Галатеї. А, може, ви Робін Гуд і леді Меріон?

Такий, на перший погляд, жартівливий підхід може принести чимало користі і в інших життєвих ситуаціях. Додаючи трохи уяви, ви зможете використовувати цей “інструмент” для спілкування з дітьми, які навчаються чи працюють далеко від дому, або з батьками, котрі далеко живуть, родичами, друзями… Просто виберіть собі чийсь «голос», додайте трохи гумору – і приготуйтеся до захоплюючої подорожі.

Не забудьте зберегти ці електронні листи. Вони принесуть розраду в скрутні хви­лини життя. Щоразу, коли я знову і знову перечитую нашу історію «Авраама і Сари», я плачу і сміюся одночасно. І я усвідомлюю, що ми дивно створені і улюблені.

Тіна і Вінс Бреннани, які живуть у наметі в районі Сіетла, штат Вашингтон, СІЛА

Журнал “Слово між нами”

Download PDF

Послання Богородиці, 25 вересня 2008., Меджуґор’є.


“Дорогі діти! Нехай ваше життя знову буде рішенням за мир. Будьте радісними носіями миру й не забувайте, що живете в благодатний час, коли Бог через Мою присутність дає великі благодаті. Не закривайтеся, дітоньки, але використайте цей час і шукайте дар миру та любові для вашого життя, щоби стати свідками для інших. Благословляю вас Моїм Материнським благословенням. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.
www.medjugorje.com.ua

Читайте також

БУМЕРАНГ…

Ти вмикаєш комп’ютер і пропадаєшь в ньому. Дитина кличе тебе грати як завжди, в самий …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *