Живемо у час, де духовний, Містичний світ, світ релігійних переживань усунули на маргінес людських вразливостей і цікавостей. Ми є свідками перемоги, у широкому розумінні слова, науки і наукових досягнень, а з другого боку – дивують пошуки людськості, які прямують у сторону магії, ворожіння. Спостерігаємо, як на наших очах відроджується культ „святих гаїв” у Естонії чи Литві, ельфів і „Матері Землі” у Франції, також не менш розповсюджене користування з послуг ворожок і магів у Німеччині. Подібні явища помітні і в Україні.
Борюся зі своїми думками і завжди ставлю собі запитання: чому люди так легко вірять в існування НЛО, у силу чарівних талісманів, опіку лісових, польових чи домових духів, у гадання ворожок, у силу і „необмежені” можливості комп’ютерів, роботів чи Інтернету, але так важко ствердити: “Вірю у Спілкування Святих, вірю в існування ангелів і диявола'”? Чи це тільки людська лукавість, чи, може, щось більше?
Напевно, нелегко знайти однозначну відповідь на це запитання, бо проблема досить складна, але певне світло на цю проблему проливає нам постать святого Отця Піо. Він своїм життям підказує нам, чому варто вірити у духовний світ – світ, в якому є місце для ангелів, демонів, душ у чистилищі, є місце для Бога і для мене. Наш святий не лише вірить, але й досвідчує присутність позаземних істот, з якими входить у сердечне приятелювання, як це було у випадку його Ангела-охоронця; або піклується про їх спасіння, коли про це просять душі, які перебувають у чистилищі; або ж веде боротьбу із злими демонами.
У цій статті розкриємо присутність ангелів у житті Отця Піо.
Йдучи за роздумами святого папи Григорія Великого на тему природи ангелів, можна стверджувати, що небесні духи, які мають за завдання виконувати важливі місії і з’являються, щоб повідомити про щось важливе, називаються ангелами, а ті, які сповіщають про більш важливі події, – архангелами. Однак особливі завдання Бог довірив Ангелам-охоронцям, які мають постійно опікуватись душами, що їм довірені. Проте виникає запитання: чи насправді Отець Піо спілкувався з тими чистими духами, чи Бог переказував йому довірену інформацію через їх посередництво.Приятелювання монаха з ангелами, точніше з Ангелом-охоронцем, розпочалось набагато раніше, вже у дитячі роки. Франциск Форджоне (Отець Піо) огортав свого ангела особливою побожністю, глибоким почуттям і довірою, називаючи його „Товаришем дитинства”. Отець Еусебіо так описує Ангела-охоронця нашого Святого: „Прийняв (Ангел-охоронець) вигляд іншої дитини і став видимим”, і далі додає, що Небесний Приятель „розвеселяв його дитинство і породжував його смуток за небом”. Насправді, цей чистий дух товаришував хлопцеві у всі моменти його життя, особливо у важкі хвилини. Тоді зміцнював його у смутках, розсіював вагання, потішав і заносив його молитви перед престол Гос¬пода Бога.
Ангели товаришують нашому Святому також у його видіннях і на молитві. У п’ятнадцять років, коли роздумував над своїм покликанням, пережив незвичайне пророкуюче видіння. Ісус завів його на велику рівнину, на якій з обох боків стояли дві групи постатей: одна складалась із демонів, чорних, з бридким виглядом, друга – з ангелів, які були у блискучому білому сяйві. До боротьби із хлопцем виступила бридка постать, дуже високого зросту, яка вихвалялась своєю силою. Ісус заохочував переляканого хлопця до поєдинку, і малий переміг. Це видіння допомогло усвідомити майбутньому монаху важливість боротьби із сатаною, над яким, завдяки довірі Божій допомозі, отримає перемогу.
Після восьми років священицького служіння, маючи тридцять один рік, 20 вересня 1918 року Отець Піо під час молитви перед розп’яттям побачив іншу таємничу постать, руки, ноги і бік якої обтікали кров’ю. Це був Серафим – ангел, натхнений Божою любов’ю, – який виконав стигматизацію монаха. В одну мить на тілі Отця Піо з’явились криваві рани, подібні до тих, які мав Ісус Христос. Зустріч із Серафимом принесла терпіння і біль, які у вигляді агонії і зомління товаришуватимуть святому протягом усього життя.
Стигматик із Сан Джованні Ротондо міг також переконатись у доброті і ласкавості свого Ангела-охоронця, який допомагав йому читати листи незнаною монахові мовою, чи у сповідальниці, де отець Піо вів діалог з тими, які не володіли італійською мовою. У чому суть цієї допомоги? Отож, у листі 20 вересня 1912 року Монах пояснює: „Небесні особистості не припиняють мене відвідувати і дають відчути присмак невимовного щастя святих. Якщо завдання нашого Ангела-охоронця велике, то завдання мого Ангела-охоронця значно більше від того часу, як перед ним постав обов’язок учителя – перекладати з інших мов”. Його Ангел-охоронець насправді виконував роль перекладача, про що свідчить лист священика Сальваторе Паннулло, який написав під присягою: „Я під святою присягою засвідчую, що Отець Піо, отримавши мого листа, переказав дослівно його зміст. Коли я запитав у нього, як міг прочитати і зрозуміти листа, не знаючи навіть грецького алфавіту, відповів: „Знаєш! Це Ангел-охоронець мені пояснив все”. Ангел-перекладач також виконував роль помічника, розшифровуючи листи, які писали до Отця Піо його духовні наставники. Траплялось, що диявол робив цю кореспонденцію неможливою до читання або дуже поплямленою. Одночасно, як ВИЗНАЄ отець Еусебіо, Ангел отця Піо розповідав про диявольські задуми і вказував спосіб їх подолання.
Також Ангели виконують дуже відповідальну роль під час складання Найсвятішої Жертви. В цьому міг переконатися один священик, який 1959 року став свідком незвичайної події. Це відбулось біля вівтаря у церкві монастиря Сан Джованні Ротондо. Закінчивши уділяти святе . Причастя і розпочавши мити чашу, у якій були освячені комуніканти, він помітив у повітрі рухливу гостію. Після того, як він закінчив мити чашу, гостія впала до її середини. Священик розповів про це Отцю Піо. Тоді почув такі слова:
„Будь дуже уважний і не спіши, коли уділяєш святе Причастя. Подякуй своєму Ангелові-охоронцю, який не дозволив Ісусові впасти на підлогу”.
Ангел-охоронець також виконував дуже важливу послугу: будив зі сну нашого святого. Коли Отець Піо вже у похилому віці фізично знемагав, настоятелі монастиря для допомоги визначили йому отця Алессіо Паренте. Траплялось, що отець Алессіо, стомлений своїми обов’язками протягом дня, йшов трохи відпочити, щоб потім із новими силами повернутись до праці. Однак не завжди пробуджувався на дзвінок будильника. Тільки сильний стукіт у двері міг його розбудити. Кожного разу, коли він виходив у коридор, нікого там не бачив. Здивований прибігав до Отця Піо саме у той час, коли той потребував допомоги. Отець Алессіо також зазначив, що окрім стукоту в двері чув виразний голос, який говорив до нього під час глибокого сну: „Алессіо, Алессіо, зійди донизу”. Одного разу загадка цього дивного пробудження розгадалась. Коли отець Алессіо знову заспав і хотів пояснити це своєму підопічному, той перервав його розмову, сказавши: „Так, я тебе розумію. Але чи думаєш, що я й надалі буду посилати свого Ангела-охоронця, щоб кожного дня тебе будив? Буде краще, якщо купиш собі нового будильника”.
Монах із П’єтрельчини також послуговувався своїм Ангелом-охоронцем для опіки над своїми духовними дітьми. Один із них, англіканець Цеціл Гумпрей-Сміт, під час свого перебування в Італії потрапив у автокатастрофу. Його приятель, бачивши Цеціля у дуже важкому стані, вирішив послати телеграму до отця Піо з проханням про молитву за друга. Як тільки телеграма опинилась на поштовому пульпіті, дуже здивувався, отримавши одночасно телеграму від Отця Піо, який замовляв молитву за пораненого Цеціля. По декількох місяцях після того випадку Цеціл і його приятель приїхали у Сан Джованні Ротондо, щоб подякувати за молитву та запитати Отця Піо, у який спосіб він так швидко дізнався про трагедію. У відповідь почули: „Чи думаєте, що Ангели не літають так само швидко, як літаки?”
Багато людей прагнуло мати постійний контакт з Отцем Піо, бажало слухати його порад, шукати зміцнення у вірі, ставити запитання, які б стосувались їхнього духовного життя, визволення з гріха, але через брак часу або великі відстані не завжди могли бути на зустрічах із своїм керівником і духовним отцем. Тоді Він мав для них одну втішну пораду: „Якщо не можеш прийти до мене, то пришли мені свого Ангела-охоронця. Він може принести мені вісточку від тебе, а я буду допомагати тобі, наскільки вистачить моїх сил”.
Коли прослідкуємо ці кілька подій, які говорять про близький контакт Отця Піо з ангелами, нас мусить зворушити велика реальність існування цих небесних духів і їх взаємна співпраця з харизматичним монахом, яка огортає навіть найдрібніші ситуації його життя. Чи і ми не повинні взяти для себе із всього цього якоїсь науки? Чому б нам не довіритись своєму Ангелу-охоронцю, чому б не попросити його про допомогу, навіть якщо це така банальність, як пробудженні зі сну, як піклування про гідне уділення святого Причастя? Не потрібно боятися посилати наших ангелів до осіб, які розраховують на нашу допомогу. Отець Піо заохочує до цього кожного із нас: „Можеш прислати свого Ангела-охоронця будь-якої пори дня і ночі, тому що я завжди радий його прийняти. Перебування у присутності Ангелів – це справжнє щастя”.)
